8. Список використаних джерел

Логічним завершенням побудови будь-якої наукової роботи має стати детальна бібліографія з проблеми, якій було присвячене дослідження.

Цілком вмотивованим є включення у бібліографічний перелік не тільки тих позицій (методологічної, спеціальної та довідкової літератури, джерел, періодичних видань, інтернет-посилань тощо), які були процитовані чи згадані у роботі, але й більшої (із прагненням до максимальної вичерпності) кількості літератури, що має певну дотичність до теми, над якою працював магістрант у рамках дослідження. Така розширена бібліографія не тільки зайвий раз доводить повноту розуміння проблеми та глибину ознайомлення із усією літературою щодо конкретної теми, але й має наукову цінність сама по собі як додаткове джерело інформації.

Ставлення до підготовки бібліографічної довідки має бути якнайсерйозніше, оскільки вона ще з одного боку демонструє і підкреслює здатність конкретного студента (магістранта) відшукати максимальну (принаймні необхідну) кількість спеціальної літератури (як загальновідомої, так і тієї, з якою працює вузьке коло спеціалістів) із визначеної проблематики.

Бібліографічні списки можуть бути побудовані за різними принципами розміщення в них джерел: за алфавітом прізвищ авторів або заголовками, за порядком використання, за хронологією публікацій та ін. Форма побудови вибирається магістрантом. При цьому незалежно від обраної форми слід дотримуватись основних вимог бібліографічного опису згідно з чинним стандартом.

9. Вимоги до оформлення магістерських робіт

Загальний обсяг магістерської роботи – в середньому 100 аркушів рукопису текстової частини або 80 сторінок комп’ютерного набору без врахування списку використаної літератури, ілюстративного матеріалу та додатків.

Логічна послідовність вимагає і диктує жорсткий порядок виконання роботи в наміченій послідовності. Тобто, поки не вивчений перший розділ до кінця, не можна переходити до іншого. Важливо навчитися знаходити в кожній роботі головне, вирішальне, на чому слід сконцентрувати увагу і знайти оптимальне рішення.

Текст роботи повинен бути гранично стислим і разом з тим відображати результати проведеного аналізу фондових матеріалів і результатів експериментальних досліджень, обґрунтовувати реальність прийнятих рішень. Він повинен бути наповнений відповідними аналітичними таблицями, схемами, графіками, діаграмами. Весь ілюстративний матеріал повинен мати порядковий номер і назву. Нумерація здійснюється в хронологічному порядку по окремих розділах (главах) роботи або в цілому по роботі, а самі матеріали (таблиці, рисунки тощо) розміщуються на наступній сторінці після першого посилання на них у тексті.

У тексті роботи необхідно розміщувати підсумкові, найбільш вагомі таблиці. Таблиці довідкового і нормативного характеру, таблиці, що містять первинні дані, проміжні розрахунки, розрахунки на ЕОМ, слід розміщувати в кінці роботи у виді додатків відповідно до чинних стандартів.

По всьому тексту роботи необхідно дотримуватись єдиної термінології та індексації. Наведені формули повинні мати розшифровку буквених позначень, а величини — розмірність. Номер формули розміщується в правому полі на рівні нижньої строчки формули, до якої він відноситься. При посиланні в тексті на формулу необхідно вказувати її повний номер.

Кількість ілюстрацій, розміщених у тексті, визначається змістом роботи і повинна бути достатньою для того, щоби надати тексту ясність та конкретність. Всі ілюстрації (схеми, карти, геологічні профілі, графіки, діаграми тощо) називаються рисунками, їх нумерація аналогічна нумерації таблиць і формул. Кожний рисунок у тексті повинен мати назву, що розміщується внизу під рисунком. При виконанні рисунків допускається використання різних кольорів з обов’язковою розшифровкою їх.

Додатки оформляються як продовження тексту роботи, нумеруються заголовними буквами українського алфавіту і розміщуються після списку використаної література. Кожний додаток необхідно починати з нової сторінки, у верхній частині якої пишуть слово «Додаток», вказуючи його номер. Додаток повинен мати змістовий заголовок, оскільки кожен з них, переважно, має самостійне значення і може використовуватись незалежно від основного тексту.

Як було зазначено важливим елементом роботи є її рубрикація, тобто поділ її на складові частини, відокремлені одна від одної. Найпростішою рубрикою є абзац. Текст магістерської роботи слід писати з абзацами, оскільки їхня відсутність перешкоджає читанню та сприйняттю тексту. Всі слова в тексті пишуться повністю, без скорочень, за винятком загальноприйнятих.

Нумерація сторінок тексту роботи повинна бути наскрізною: першою сторінкою є титульний листок, другою – завдання на виконання роботи, третьою і четвертою – анотація на трьох мовах (українською, російською та іноземною), п’ятою – зміст. Номер сторінки проставляють арабськими цифрами в правому верхньому куті. Перший номер – 5, ставиться на 5-тій сторінці.

Якщо в тексті роботи є рисунки і таблиці, що займають всю сторінку, то їх необхідно включати в загальну нумерацію. В тих випадках, коли розміри графічних чи цифрових матеріалів перевищують розмір стандартного формату тексту роботи, їх можна виконувати на окремих листах будь-якого формату, але необхідно належно скласти і розмістити в тексті. При цьому їх слід вважати як одну сторінку.

Магістерська робота є роботою кваліфікаційною і тому її мові та стилю слід приділити дуже серйозну увагу. Мовностилістична культура магістерської роботи найкраще характеризує загальну культуру її автора.

Мову та стиль магістерської роботи як частини письмової наукової мови характеризує формально-логічний спосіб викладу матеріалу. Це, знаходить своє відображення у всій системі мовних засобів. Для наукового тексту характерним є смислова завершеність та цілісність. Важливим засобом вираження логічних зв'язків є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв'язку, що вказують на послідовність розвитку думки, причинно-наслідкові відносини, перехід від одної думки до іншої, висновки.

Використання спеціальних термінів дає можливість в стислій та економічній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. При цьому слід пам'ятати, що науковий термін не просто слово, а вираз суті даного явища. Значить, необхідно з великою увагою вибирати наукові терміни та визначення. Не можна змішувати в одному тексті різну термінологію, пам'ятаючи, що кожна наука має свою, притаманну тільки їй, термінологічну систему.

Неможна також вживати замість прийнятих у даній науці термінів професіоналізмів. Професіоналізми – це не встановлені визначення наукових понять, а умовні, в значній мірі диференційовані назви реалій, що використовуються в середовищі вузьких спеціалістів і зрозумілі тільки їм. Це своєрідний жаргон, в основі якого можуть лежати побутові уявлення про наукові поняття.

У письмовій науковій мові є і чисто стилістичні особливості. Об’єктивність викладу – основна стильова риса такої мови, що випливає із специфіки наукового пізнання, яке намагається встановити істину. Тому виправданою є наявність в тексті наукових робіт різних вставних слів (наприклад, очевидно, звичайно тощо), словосполучень, що вказують на рівень достовірності матеріалу, повідомлення і т.д.

Обов’язковою умовою об'єктивності викладу матеріалу є вказівка на те, яке джерело повідомлення, ким висловлена та чи інша думка, кому конкретно належить певний вираз. У тексті це можна реалізувати, використовуючи спеціальні вставні слова або словосполучення (на нашу думку, за даними, за повідомленням, на думку і т.п.).

Мова написання магістерської роботи українська. Текст оформляється на аркушах формату А4 на одній стороні аркуша з полями ліворуч – 35 мм праворуч – 10 мм, зверху та знизу – 20мм.

Матеріал роботи розміщується в такому порядку:

1. Титульний аркуш.

2. Завдання на магістерську роботу.

3. Анотація українською мовою.

4. Анотація російською мовою.

5. Анотація іноземною мовою.

6. Зміст.

7. Перелік прийнятих скорочень.

8. Вступ.

9. Огляд наукової літератури з проблеми дослідження.

10. Зміст наукового дослідження (з розділами, підрозділами, пунктами тощо).

11. Висновки.

12. Список використаної літератури.

13. Додатки.

Закінчену магістерську роботу подають до захисту у твердій палітурці. На обкладинку палітурки потрібно наклеювати етикетку (див додаток Б) з білого паперу розміром 120 х 80 мм, на якій чорним кольором креслярським шрифтом або машинописом вказують назву документа (магістерська робота), позначення документа, шифр групи, прізвище та ім'я студента, рік виконання роботи.

Закінчується магістерська робота висновками, які повинні охоплювати всю роботу. Щоб полегшити написання цієї частини роботи доцільно при виконанні роботи робити висновки після кожного розділу. Висновки характеризують рівень та якість виконання поставленого перед роботою завдання і тому повинні складатись за такою загальною схемою:

а) завдання, що стояло перед роботою;

б) якими методами та засобами вирішувались ці завдання;

в) які результати були отримані;

г) що запропоновано для удосконалення.

Структура висновків повинна приблизно відповідати структурі виконаної роботи.

Магістерська робота повинна максимально супроводжуватись графічним матеріалом.

Графічні зображення повинні супроводжувати текст роботи у формі різних рисунків, схем тощо. Крім того, принципові та найважливіші моменти роботи повинні бути винесені на спеціальні листи і використані при захисті роботи.