3. Утримання коней на пасовищах і левадах

У комплексі зоотехнічних заходів, що застосовуються при вирощуванні коней, важливе місце відводиться пасовищам. Пасовищна трава – найбільш природний корм, що відповідає біологічній природі коня. Високопродуктивні пасовища служать джерелом дешевих зелених кормів, багатих повноцінним протеїном, вітамінами і мінеральними речовинами. Крім того, утримання молодняку на пасовищі, рух на свіжому повітрі і сонце впливають на загальне його розвиток. Без високопродуктивних пасовищ не можна виростити доброго коня. Досягнення багатьох кінних заводів і племінних конярських ферм пов’язані з широким використанням високопродуктивних пасовищ. Ефективність пасовищного утримання коней залежить від багатьох факторів і насамперед від типу пасовищ, їх врожайності, системи і сезону використання.

Різновидом використання культурних пасовищ служить левадне утримання коней. Левади – це спеціально обладнані культурні пасовища для коней. Їх влаштовують поблизу стаєнь або в місцях літнього утримання коней з урахуванням максимального наближення до джерел поливу. До левад відносять всю територію з безпосередньо використовуваною для випасу площею, а також огорожі, ворота, прогони, будиночки-навіси для жеребців-плідників, літні стайні для кобил і молодняку, пристрої і місця для водопою, споруди для поливу, майданчики для техніки по догляду за левадами та складу сільськогосподарських машин і добрив. У комплексі все це складає левадне господарство кінної частини.

З урахуванням практики використання вироблені певні норми і вимоги з улаштування левад. При оптимальному варіанті – комбінованому використання левад, тобто коли на частині загонів проводять випас коней, а на інших трави скошують, на заводську кобилу з приплодом на випас у 150-170 днів виділяють 1,5-1,6 га.

Випасають коней в постійно обгороджених або виділяються переносними огорожами загонах. Для маткових табунів в 60-80 голів вони становлять близько 5 га, для 30-40 голів молодняку – 2 га, жеребцям-плідникам відводять окремі загони – паддоки до 0,5 га на одну голову, в них же влаштовують при необхідності будиночки-навіси для укриття тварин у спеку або негоду. Хорошим вважають пасовище в тому випадку, якщо на кожний табун доводиться 12 загонів. На підприємстві облаштовано 9 загонів для пасовищного утримання коней. При цьому найбільш повно використовують такі технологічні прийоми, як комбіноване використання для оновлення травостоїв. Крім того, дотримується пасовищна гігієна тварин, надається максимальний час для відростання трави, забезпечуються диференційоване внесення добрив і полив, можливе введення тривалої зміни пасовища, що збільшує високопродуктивне довголіття левад.

У теплий період року племінних коней містять в левадах не менше 12-14 год. Тільки навесні, коли тварини в перші дні випасання жадібно поїдають молоду соковиту траву, для попердження кишкових захворювань протягом першого тижня їх випасають неповний день, не знижуючи даванку сухих кормів.

Навесні випас починають, коли трави відростають на 15-20 см. При цьому мають на увазі, що на голову молодняку у віці 1 року має припадати 60-70 кг паші на добу. Наступні цикли стравлювання проводять при пасовищній стиглості травостою, якщо середня висота трав становить 20-25 см. У цей період зелена маса трав має максимальну поживність.

Для підтримки нормального розвитку і підтримки функціонального стану коней необхідна збалансованість раціону по енергії, протеїну, клітковині,вітамінів, макро- та мікроелементів.

На підприємстві для розведення орловської та російської риситих порід коней використовують стаєнно-пасовищну або змішану систему. Цю систему конярства застосовують в основному на великих конярських фермах. Коней, в залежності від їх виробничого призначення і віку, при цій системі утримують індивідуально або групами. У більшості випадків індивідуально і в спеціальних денниках утримують жеребців-плідників, цінних кобил з лошатами, відлучених лошат і молодняк у тренінгу. У теплу пору року коней виводять на окультурені пасовища. Такі пасовища розгороджують на окремі ділянки, де окремо випасають певні вікові групи коней приблизно по 50 голів у табуні.