5.1.4 Структурні рівні організації життя

Живій матерії властиві різні рівні організації її структур, між якими існує складна супідрядність. Виділяють такі основні структурні рівні життя:

1) молекулярний. Якою б складною не була жива система, в кінцевому підсумку до її складу входять біологічні макромолекули. Саме тут проходить межа між живим і неживим. Із цього рівня починаються процеси життєдіяльності: обмін речовин і перетворення енергії, передавання й реалізація спадкової інформації й ін.;

2) клітинний. Клітина є структурною і функціональною одиницею всіх живих організмів, а також одиницею їхнього розвитку. На цьому рівні поєднуються процеси перетворення речовин та енергії, а також процеси передавання й реалізації спадкової інформації;

3) тканинний. Цього рівня досягають тільки багатоклітинні організми, у яких клітини й утворені з них частини організму досягають високого ступеня структурної спеціалізації, формуючи різноманітні типи тканин, специфічні для рослинного й тваринного організмів. Кожна тканина відрізняється своєю структурою і виконуваною функцією;

4) на рівні органів. Тканини утворюють органи. Найчастіше органи рослинного й тваринного організмів формуються не з однієї, а з декількох тканин. Будь-який орган рослини або тварини характеризується певними структурно-функціональними особливостями як складова частина тієї чи іншої системи органів;

5) на рівні організму (онтогенетичний). Це рівень цілісного організму. Елементарною одиницею цього рівня є особина. Тканини, органи й системи органів існують не самі по собі. Виникаючи й формуючись у процесі онтогенезу, вони спеціалізуються на виконанні певних функцій, що спільно забезпечують існування організму як єдиного цілого. У такий спосіб онтогенетичний рівень забезпечує існування особини в процесі індивідуального розвитку, тобто від моменту зародження до припинення існування;

6) популяційно-видовий. Об'єднання особин у популяції, а популяцій — у види приводить до появи нових властивостей, відмінних від властивостей попередніх рівнів організації. Популяції і види як надіндивідуальні утворення можуть існувати протягом тривалого часу, а також здатні до самостійного історичного розвитку. На цьому структурному рівні організації живої матерії безпосередньо відбувається процес еволюції органічного світу;

7) біогеоценотичний. Популяції різних видів завжди співіснують у певному середовищі, яке включає як біотичні, так і абіотичні компоненти. Таке поєднання організмів різних видів і різної складності організації з факторами середовища їх існування являє собою біогеоценоз (екосистему), яка є ареною еволюційних перетворень;

8) біосферний. Біогеоценози, поєднуючись, утворюють біосферу — систему, яка охоплює всі явища життя на Землі. На цьому рівні відбувається кругообіг речовин і перетворення енергії, що пов'язано із життєдіяльністю всіх живих організмів"

Кожний з перерахованих рівнів має свої закономірності й методи дослідження, отже, є досить специфічним. Те, що можна виділити певні рівні організації живої матерії, свідчить про її дискретність. У той же час усі ці рівні тісно пов'язані між собою, що свідчить про цілісність живої природи.