1. Підготовчий етап:

А) Постановка проблеми. Проблема – це теоретичне чи практичне питання, що потребує вирішення. Саме недостатність знань, інформації, суперечність наукових уявлень створюють умови для появи та формулювання наукової проблеми. Постановка наукової проблеми передбачає послідовність дій: 1) виявлення дефіциті інформації; 2) усвідомлення потреби в усуненні цього дефіциту; 3) опис проблемної ситуації на природній мові; 4) формулювання проблеми в наукових категоріях та термінах.

Б) Постановка проблеми супроводжується визначенням об’єкту та предмету дослідження. Об’єкт – це той фрагмент реального світу, на який спрямовуються дослідницькі дії та зусилля. Предмет дослідження визначає аспект вивчення обраного об’єкту та специфіку дослідження, специфічну точку зору на об’єкт дослідження.

В) Висування гіпотези. Гіпотеза – це науково обґрунтоване висловлювання ймовірнісного характеру про сутність явищ дійсності, які вивчаються. Якщо гіпотеза підтверджується, то її приймають, якщо ні – її спростовують, тобто гіпотези повинні задовольняти принципам верифікації та фальсифікації. В залежності від логічного шляху розвитку гіпотези бувають:

- індуктивні – які породжуються із спостережень за окремими фактами;

- дедуктивні – які виводяться вже з відомих відношень чи теорій.

За змістом гіпотези поділяються на гіпотези про наявність:

• явища (наприклад, скільки символів одночасно утримує людина в короткочасній пам’яті);

• зв’язку між явищами (наприклад, зв'язок між інтелектом дитини та її батьків);

• причинного зв’язку між явищами (наприклад, вплив тривожності дитини на її статус в групі) – це є власне експериментальні гіпотези.

Виокремлюють основні ознаки правильної гіпотези:

• гіпотеза повинна бути адекватною відповіддю на поставлене питання;

• гіпотеза повинна враховувати вже наявні знання й бути, з цієї точки зору, правдоподібною;

• гіпотеза повинна бути доступною для перевірки.

Г) Планування дослідження. На цієї стадії будується програми дослідження, вирішуються організаційні, фінансові питання. Планується послідовність дій, обирається адекватний завданням методичний та технічний арсенал, визначається конкретний контингент досліджуваних чи респондентів.

2. Основний етап наукового дослідження передбачає збір даних.

В теоретичному дослідженні під збором даних розуміють пошук та відбір вже відомих фактів, їхню систематизацію, опис під новим кутом зору. В Додатку Б наведено методику роботи з документами та літературними джерелами. В емпіричному дослідженні під даними розуміють відображення предметів, явищ, ознак чи зв’язків об’єктивної дійсності. Таким чином, це не самі об’єкти, а їхнє відображення. Р. Кеттелл виокремлював наступні види наукових даних:

• L – дані (life data) – це відомості, які отримані шляхом реєстрації фактів реального життя – це дані спостереження за повсякденним життям людини чи групи. З цих даних рекомендують починати попереднє дослідження проблеми.

• Q-дані (questionnaire data) – це відомості, які отримують за допомогою опитувальників, тестів інтересів, самозвітів та інших методів самооцінок, а також шляхом вільного обстеження. Приклад: опитувальники Г. Айзенка, 16-факторний опитувальник Р. Кеттелла та ін.

• Т-дані (test data) – це відомості, які отримують за допомогою об’єктивних тестів, а також фізіологічних вимірювань. Це тести здібностей, тести інтелекту, тести досягнень, а також проективні тесті (наприклад, тест чорнильних плям Роршаха, тест С. Розенцвейга, ТАТ).

Збір даних повинен відповідати наміченому алгоритму дій, щоб запобігти як пропусків в знаннях, так і зайвих труднощів та витрат. Дуже важливо при цьому точно й чітко фіксувати всі дії та отримані відомості. Для цього потрібно вести протокол дослідження, використовувати спеціальні засоби фіксації (відео, аудіо тощо).