4. Оформлення звіту

Виконана лабораторна робота повинна бути представлена у вигляді пояснювальної записки, до якої додаються підрахунковий план і схема відбивки положення ВНК, карти ефективної і ефективної нафтонасиченої товщин, викопіровки з підрахункового плану площ підрахунку для обрахування їх на ЕОМ і виконаний підрахунок запасів нафти вручну і на ЕОМ.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. В чому універсальність об’ємного методу підрахунку запасів нафти?

2. В чому суть об’ємно-статистичного варіанту об’ємного методу підрахунку запасів нафти?

3. В чому суть гектарного варіанту об’ємного методу підрахунку запасів нафти?

4. В чому суть об’ємно-вагового варіанту об’ємного методу підрахунку запасів нафти?

5. Які підрахункові параметри входять до формули об’ємного методу підрахунку запасів нафти?

6. Як визначається такий підрахунковий параметр, як ефективна нафтонасичена товщина?

7. Як визначається такий підрахунковий параметр, як середня велична відкритої пористості?

8. Що таке коефіцієнт нафтонасиченості і як він визначається при підрахунку запасів нафти?

9. Дайте визначення перерахункового коефіцієнта і як він розраховується?

10. Яка мета побудови схеми обґрунтування положення ВНК?

11. Як визначається площа нафтоносності на підрахунковому плані і як вона обраховується?

Лабораторна робота №5 Підрахунок запасів вільного газу об’ємним методом

5.1 Мета і завдання роботи

Метою даної роботи є набуття студентами практичних навичок з підрахунку запасів і ресурсів вільного газу найбільш універсальним методом – об’ємним методом, який може бути застосований для підрахунку запасів газу на любій стадії пошукових, розвідувальних робіт або на любій стадії розробки родовища газу.

Студенти під час виконання лабораторної роботи повинні навчитись:

• обраховувати площу газоносності за допомогою планіметра і ЕОМ;

• обґрунтовувати підрахункові параметри, що увійшли у формулу підрахунку;

• виділяти окремі ділянки покладу для підрахунку запасів і ресурсів вільного газу за певними категоріями відповідно ступіння геологічного вивчення цих ділянок;

• підраховувати запаси і ресурси вільного газу звичайним способом (в ручну) і за допомогою ЕОМ.

5.2 Основні теоритичні положення

Метод базується на вивчені об’єму газу в газонасиченому пустотному об’ємі порід-колекторів.

Об’ємний метод підрахунку запасів вільного газу широко застосовується завдяки своїй простоті, а також тому, що необхідні для нього підрахункові параметри можна отримати як в процесі пошуків, розвідки так і експлуатації покладів газу.

Величина об’єму газу отримується шляхом добутку горизонтальної проекції площі покладу газу (F) на середнє значення вертикальної ефективної газонасиченої товщини пласта (h_г.сер), на середнє значення коефіцієнта відкритої пористості (m) і на середнє значення коефіцієнта газонасиченості β_г. При цьому добуток Fh_г.еф визначає об’єм колекторів покладу (його частини), Fh_г.ефm - визначає об’єм пустотного простору порід-колекторів, Fh_нгефmβ_г - визначає об’єм пустотного простору порід-колекторів, насичених газом.

Першочерговий вміст газу в породі-колекторі при підрахунку запасів вільного газу об'ємним методом може бути визначений на основі вивчення геологічних, фізичних і хімічних особливостей, які характеризують газове родовище.

Але для підрахунку запасів газу, крім колекторських властивостей пласта, умов розповсюдження в ньому газу і границь покладу, необхідно вивчити фізичні властивості газу, його поведінку в процесі зміни тиску і температури, а також визначити пластовий тиск і температуру, хімічний склад газу і процентний вміст окремих його компонентів.

Для конкретно газових родовищ ці дані отримати неважко, оскільки склад газу, як правило, однорідний і постійний. Вивчення хімічного складу газу і процентного вмісту його компонентів при яких- небудь змінах, ускладнюється в зв'язку з тим, що зміни відбуваються повільно і поступово.

Так в газових покладах, що підстелені водою, що вміщує в розчині СО₂ і Н₂S, при зниженні тиску гази СО₂ і Н₂S, що легко розчиняються у воді виділяються з розчину і газ збагачується цими компонентами.

Зміна хімічного складу газу часто відбувається також в газових шапках газонафтових покладів. В міру експлуатації таких покладів, із зниженням пластового тиску, газ газової шапки може збагачуватись більш важкими вуглеводнями, які виділяються з нафти при зниженні тиску.

Підрахунок запасів і ресурсів вільного газу ведеться по формулі:

V=Fhm_гf·(Р₀а₀Р_кα_к)_г, (5.1)

де V – видобувні (промислові) запаси газу на дату підрахунку, м³;

F – площа в межах продуктивного контуру газоносності, м²;

h – середня потужність пористої частини газоносного пласта, м;

m – середній коефіцієнт відкритої пористості, долі од.;

_г – коефіцієнт газонасиченості з врахуванням вмісту зв’язаної води, долі од.;

f – поправка на температуру при приведенні об’єму газ до стандартної температури, долі од.;

, (5.2)

де t_ст, t_пл – відповідно стандартна і пластова температура, С; t_ст=20С;

Т – абсолютна температура, рівна 273ºС;

Р₀ – середній абсолютний пластовий тиск в покладі газу на дату підрахунку, МПа;

Р_к – кінцевий середній залишковий абсолютний тиск в покладі, МПа, після вилучення промислових запасів газу (встановлення на устя свердловини абсолютного тиску, рівного 0,1 МПа);

а₀ і а_к – поправки на відхилення вуглеводневих газів від закону Бойля-Марріота відповідно для тисків Р₀ і Р_к;

_г – коефіцієнт газовіддачі, долі од.;