Контрольні запитання

1. Як відбувається виробництво енергії на ТЕС? Що впроваджує цей процес?

2. Що відбувається під час зпалювання мінерального палива на ТЕС? Які компоненти довкілля забруднюються найбільше?

3. Які заходи вживаються для запобігання забруднення атмосфери?

4. Як відбувається радіоактивне забруднення атмосфери й земної поверхні від ТЕС?

5. Охарактеризуйте забруднення земної поверхні шлаками та кар’єрами.

6. Переваги і недоліки ТЕС у порівнянні з ГЕС та АЕС.

7. Охарактеризуйте вплив на довкілля АЕС. Чи є доцільним цей метод виробництва енергії з точки зору екології?

8. Чому у багатьох країнах світу відмовилися від АЕС?

9. Охарактеризуйте вплив на довкілля ГЕС?

10. Визначити переваги та недоліки ГЕС у порівнянні з ТЕС та АЕС?

11. На яких територіях доцільно будувати ГЕС? Чому?

12. Що представляє ТЕС? Які безумовні переваги цього виду виробництва електроенергії перед іншими з точки зору екології?

Модуль 3

ВПЛИВ ГАЛУЗЕЙ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА; НАСЛІДКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ

3.1 Промисловість, її вплив на нпс

(лекція)

Мета: ознайомитися з двома групами промисловості; ознайомитися з екологічними проблемами металургійної, гірничодобувної хімічної галузей; ознайомитися з проблемами транспортування та переробки нафти.

План

1. Дві групи промисловості.

2. Вплив на довкілля гірничо-металургійної галузі. Економічні проблеми галузі.

3. Вплив на довкілля хімічної галузі. Екологічні проблеми цієї галузі.

4. Проблеми збереження, переробки і транспортування нафти.

5. Шляхи вирішень екологічних проблем промисловості.

Промисловість, або індустрія, належить до тих галузей матеріального виробництва, без яких неможливе існування сучасної цивілізації. Від розвитку промисловості великою мірою залежать економіка країни, її обороноздатність, задоволення потреб населення, національний, доход і т.д.

За характером виробництва промисловість поділяється на добувну та обробну; за призначенням і продукцією, що випускається, виділяють дві групи промисловості: “А” (виробництво засобів виробництва); “Б” (виробництво предметів споживання).

Гострота екологічної проблеми багато в чому зумовлена посиленим антропогенним навантаженням на природне середовища саме через нераціональну структуру економіки, в якій основну роль відіграють такі “брудні” галузі, як металургійна, мінерально-сировинна й паливно-енергетична. Сьогодні на межі екологічної кризи опинилися Придніпров'я, Придністров'я, Донбас, Кривбас, Північний Крим, узбережжя й акваторії Чорного й Азовського морів. Це є наслідком незадовільного вирішення найважливіших природоохоронних завдань, нарощування виробничих потужностей без урахування можливих наслідків для довкілля; невиконання промисловими підприємствами природоохоронного законодавства, відсутності дійових економічних важелів, недостатньої уваги до управління охороною природи. Питома вага групи ”А” в промисловості України перевищує 70%. Морально та фізично зношені й застарілі підприємства особливо сильно забруднюють природне середовище і становлять небезпеку для нього.

Серед промислових підприємств найбільше забруднюють довкілля гірничо-металургійні (Дніпродзержинськ, Маріуполь, Запоріжжя). Найбільшої шкоди ці підприємства завдають повітряному басейнові, спричиняючи появу кислотних дощів, земельним ресурсам через утворення кар’єрів, відвалів, шламонагромаджувачів і т.п. (1га металургійних шламів у відвалах отруює приблизно 5 га сусідніх земель, виділяючи в атмосферу сірчистий та ін. гази й пил), а крім того відбувається сильне теплове забруднення середовища. При виплавці 1т чавуну в повітря виділяється: 4,5 кг пилу; 2,7 кг SO₂, 0,1-0,6 кг магнію; невеликі кількості сполук фосфору, арсену, меркурію, свинцю та ін металів. Найбільші забрудники, що утворюються в процесах виробництва чавуну і сталі – пил різної хімічної природи та SO₂. Слід враховувати й те, що під час добування заліза та інших металів із сульфідних руд витрачаються величезні об'єми кисню, як окисника.

Дуже забруднюють атмосферу також нафтохімічні комбінати, а хімічні й целюлозно-паперові отруюють і повітря, і воду. Особливість біохімічної та нафтохімічної галузей народного господарства (порівняно з енергетикою) є менша кількість викидів і велике розмаїття сполук. Найбільше газоподібних забрудників надходить у повітря під час виробництва барвників, пластмас, гуми, добрив, неорганічних кислот та через технології, у яких використовуються органічні розчинники (ацетон, бензол, толуол). Крім газоподібних речовин в атмосферу потрапляють і пари, рідкі й тверді часточки у вигляді аерозолів.

Спектр забрудників, як і спектр речовин, які використовують для виробництва целюлози паперу, картону, надзвичайно широкий і зумовлений складністю технологічного циклу та обраною технологією. Обов'язковими компонентами викидів підприємств цієї галузі є оксиди сірки, H₂S, хлор, численні органічні речовини – компоненти деревини та проміжні сполуки або продукти хімічних реакцій, розчинники.

Основні способи, що застосовують для очищення й знезараження забруднених повітря й води досить дорого коштують і не дають 100% результату, оскільки з наближенням до цієї межі кожен відсоток досягнутого очищення обходиться дедалі дорожче, що економічно себе не виправдовує. Тому в більшості західних країн є така практика: забруднені повітря й води очищаються до певного ступеня (визнаного економічно прийнятим), після чого змішуються з природно чистим повітрям, або водою так, аби вміст забруднень не перевищував ГДК, і така суміш викидається в атмосферу (водойму). Проте у зв'язку з невпинним зростанням обсягів промислового виробництва забруднення відбувається такими темпами, що невдовзі для розбавлення вже не вистачатиме ні повітря, ні води.

Індустріальний шлях розвитку, який сьогодні проходить більшість країн світу й який базується на прогресуючому використанні природних ресурсів, веде в глухий кут. Якщо людство хоче мати майбутнє, воно мусить відмовитися від сучасних промислових технологій, хай навіть і найпередовіших, і забезпечених супер сучасними методами очищення. Для подальшого нарощування промислових потужностей та обсягів виробництва Земля вже надто мала!

Як альтернативу можна розглядати перехід до безвідходних виробництв, що ґрунтуються на замкнених циклах споживання води й повітря. Великі перспективи обіцяє впровадження переробки вторинних ресурсів у набагато повніших обсягах, ніж це робиться сьогодні.