Вплив на довкілля аес

За даними міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ) у 26 країнах світу експлуатуються 416 ядерних енергоблоків, які виробляють приблизно 16 % усієї електроенергії. Деякі країни основну ставку зробили саме на АЕС. Наприклад, у Франції так виробляють більше як 80% електроенергії. Але інші країни (Швеція, Данія, Австрія, Філіппіни) заявили про свій намір цілком відмовитися від АЕС і демонтувати ядерні блоки, що там працюють. Деякі суперечки особливо посилилися після катастрофи на ЧАЕС у 1986 р. Доведено, що вартість атомного кіловата втроє вище, ніж газового та у двоє, ніж вугільного. Найголовніше полягає в тому, що атомна енергетика настільки згубно впливає на біосферу, а потенційна можливість аварії на АЕС така висока, що відстоювати цей спосіб добування енергії недопустимо й аморально.

Паливно-енергетичний цикл АЕС передбачає видобування уранової руди й вилучення з неї урану, переробку цієї речовини на ядерне паливо (збагачення урану), використання палива в ядерних реакторах, хімічну регенерацію відпрацьованого палива, обробку й поховання радіоактивних відходів. Усі ці операції супроводжуються небезпечним радіоактивним забрудненням природного середовища.

Забруднення починається на стадії видобування сировини, тобто на уранових родовищах. Після вилучення урану з руди залишаються величезні відвали слабко-радіоактивних пустих порід.

Кількість радіоактивних відходів зростає на стадії збагачення уранової руди, з якої виготовляють твели – спеціальні елементи, що виділяють тепло, які надходять потім на АЕС. У реактор типу РБМК заважується приблизно 180 т таких твелів, які в результаті роботи реактора перетворюються на високорадіоактивні відходи. АЕС – підприємство, яке поряд з електроенергією виробляє величезну кількість вкрай небезпечних речовин. Відпрацьовані твели кілька років зберігаються на території АЕС у спеціальних басейнах з водою після чого перевозять на фабрику для регенерації ядерного палива. Тут твели оброблюють, вилучаючи з них уран, що ще не “вигорів” і виготовляють з нього нові твели (неможливо використати втретє).

Радіація має дуже негативну особливість: усе, що контактує з радіоактивною речовиною, саме стає радіоактивним, а, отже, небезпечним. Всі ці відпрацьовані радіоактивні мінерали потрібно десь надійно зберігати, поки не розпадуться радіоактивні ізотопи (у деяких речовин період полурозпаду Т - тисячі років). Потрібні спеціальні умови для збереження радіоактивних відходів. Через 25–30 років експлуатації АЕС все їх обладнання, апаратура, приміщення, транспортні засоби й т.д. стають настільки радіоактивними, що їх необхідно демонтувати й поховати (1 реактор – 40 га землі). АЕС виробляють сотні видів радіоактивних речовин, яких раніше не було в біосфері, і до них живі істоти не пристосовані. Після аварії на ЧАЕС викинуто Cs¹³⁴ (Т=80 000 р.) та Sr⁹⁰ (Т=20000).

Насадження в природі невластивих для неї речовин шкідливо діє на біосферу. В зонах, забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС, уже сьогодні спостерігаються масові аномалії у рослин, тварин та людей – пригнічення функцій імунної системи. Також АЕС спричиняють великі теплові забруднення, особливо геосфери. Лише мала частина теплоти, що виділяється під час роботи реакторів, може бути утилізована та перетворена на електроенергію. Остання у вигляді гарячої води і пари викидається у водоймища та повітря.