Запитання для самоконтролю

1. Що називають шумом?

2. Що таке звук?

3. Як визначається інтенсивність звуку?

4. Що таке спектр звуку?

5. Що виражає рівень звукового тиску?

6. Одиниці вимірювання шуму та вібрації.

7. Що ви знаєте про нормативи шуму?

8. Охарактеризуйте джерела шуму та вібрації.

9. Що називають вібрацією?

10. Як впливають шум та вібрація на здоров’є людини?

11. Які вібрації розрізняють в техніці?

12. Джерела електромагнітного забруднення.

13. Як здійснюється контроль за цими видами забруднень?

1.4 Екологічний моніторинг (самостійна підготовка)

Мета: - розвинути у студента навики самостійної роботи з спеціальною літературою, вміння вибирати головне, узагальнити і систематизувати знання;

• вивчити загальні відомості про екологічний моніторинг.

Завдання: прочитати текст в підручнику Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.О.Костіков «Основи екологічних знань» стр. 169-171. скласти конспект згідно питань, приведених нижче. Відповісти на питання для самоконтролю.

У зв’язку зі збільшенням негативного впливу на довкілля всіх видів людської діяльності останніми роками виникла потреба в організації періодичних і безперервних довгострокових спостережень, оцінках становища в цілому. Склалася ціла система таких досліджень, спостережень і операцій, яку назвали екологічним моніторингом.

Що розуміють під екологічним моніторингом, яка його основна мета та як проводять екомоніторинг в межах України? Відповідайте на ці питання за наступним планом:

1. Основна мета моніторингу?

2. Які найважливіші питання екомоніторингу?

3. Що розуміють під екологічним моніторингом?

4. Назвіть 3 рівні моніторингу.

5. Екомоніторинг в межах України.

Склавши конспект, закрийте зошит та відповідайте на запитання.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке екологічний моніторинг?

2. Назвіть його найважливіші питання?

3. З якою метою проводять моніторинг довкілля?

4. Які рівні моніторингу ви знаєте?

5. Як проводять спостереження за станом довкілля?

6. Що вам відомо про екомоніторинг в межах довкілля?

7. Що, на вашу думку, необхідно для покращення якості спостережень за станом природного середовища?

Модуль 2

ВПЛИВ ПАЛИВО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ НА ДОВКІЛЛЯ

2.1 Джерела енергії. Паливно-енергетичний комплекс.

(лекція)

Мета: ознайомитися з екологічними проблемами паливно-енергетичного комплексу; ознайомитися з джерелами енергії та їх видами.

План

1. Значення паливо-енергетичного комплексу в народному господарстві.

2. Відновлювані та не відновлювані джерела енергії.

3. Екологічні проблеми паливо-енергетичного комплексу зростанням потреб населення.

4. Шляхи вирішення цих проблем. Раціональне використання енергоресурсів.

Розвиток людської цивілізації будується на енергетиці і одним з найважливіших негативних чинників є паливно-енергетичний комплекс. Рівень і вартість енергетики визначають технологічний рівень країни, а отже, й життєвий рівень людини. Промислова революція почалася відтоді, як людство навчилося використовувати енергію вугілля, нафти та газу. Науково-технічний прогрес і стрімке економічне зростання цивілізації в останні 100 років супроводжувалися надзвичайно швидким збільшенням споживання енергії. За рахунок спалювання органічного палива (нафти, вугілля, та газу) в усьому світі виробляється приблизно 95% енергії.

Джерела енергії, які використовує людство, поділяються на відновлювані – енергія Сонця, вітру, морських припливів, гідроенергія річок, внутрішнього тепла Землі – й невідновлювані: викопне мінеральне паливо та ядерна енергія. Перші не порушують теплового балансу Землі, оскільки під час їх використання відбувається лише перетворення одних видів енергії на інші (енергія Сонця  електроенергія  тепло). Використання ж інших спричинює додаткове нагрівання атмосфери й гідросфери. Це небезпечно, бо може призвести до зміни рівня води у Світовому океані, що змінить співвідношення площі суші та водного дзеркала, вплине на клімат, тваринний та рослинний світи.

Отже, є теплова межа, яку людство не повинно переступати, інакше це матиме для нього катастрофічні наслідки.

За підрахунками вчених, небезпечної межі буде досягнуто в разі використання не відновлюваних джерел енергії в кількості, яка перевищить 0,1% потужності потоку сонячної енергії, що надходить на Землю, тобто більш як 100 млрд. кВт. Сьогодні, на базі не відновлюваних джерел, виробляється енергії в 10 разів більше за гранично допустиму кількість. Якщо темпи збільшення виробництва енергії збережуться, то теплової межі буде досягнений приблизно в середині ХХI ст. А людство ще нарощує темпи, й нині 70% всієї енергії воно отримує за рахунок спалювання нафти, вугілля, та газу, та 7% за рахунок роботи АЕС.

Якщо мінеральне паливо й далі спалюватиметься сьогоднішніми темпами, то, за розрахунками, всі його запаси будуть вичерпані за 130 років. Спалювання мінеральної сировини - вкрай нераціональний спосіб використання природних ресурсів. Крім вуглеводневого палива й урану, в природі є ще одне не відновлюване джерело енергії. Це дейтерій, або важкий водень, – потенційне паливо для термоядерних електростанцій майбутнього. Запаси його у Світовому океані оцінюють в 1900 Q.

Запаси енергії відновлюваних джерел становлять: вітру – 0,4 Q, морських припливів і хвиль – 0,2–0,3 Q, внутрішнього тепла Землі – 0,2, сонячного випромінювання – 2000 Q.

Паливна проблема – одна найзлободенніших для України. За даними вчених наша держава забезпечена власним вугіллям на 95%, нафтою – на 8% і природним газом – на 22%.

Щороку в атмосферу внаслідок спалювання палива та з інших джерел потрапляє до 30 млрд. т СО₂, більше 250 млн. т СО, близько 200 млн. т SO₄, більше 50 млн. т різних вуглеводнів. Під час спалювання 1 т вугілля викидається до 23 кг попілу,15 кг SO₂, і значна кількість сажі. Усі ТЕС світу щороку викидають 120 млн. т попілу і близько 60 млн. т SO₂.

Споживання енергоресурсів в усьому світі безперервно зростає; 1900 –1925рр – 30 млн. т умовного палива, 1925 –1950 рр. – 50 млн.т, 1950 –1975 рр. – 95 млн. т, 1975 – 2000 – 300–450 млн.т.

Задоволення зростаючих потреб населення полягає в раціональному використанні енергоресурсів, якого досягають кількома шляхами:

1. реструктуризацією енергоємних галузей господарства і використанням менш енергоємних;

2. економією енергоресурсів у всіх галузях господарської діяльності;

3. використанням нетрадиційних джерел енергії

4. використання вторинних енергетичних ресурсів (ВЕР), тобто утилізація відходів теплоти й енергії.