Контрольні запитання

1. Що являється основними техногенними забруднювачами середовища?

2. Надати загальну класифікацію забруднювачів.

3. Які ви знаєте забруднювачі за впливом на довкілля; дати визначення?

4. Які є забруднювачі за походженням, дати визначення.

5. Які є забруднювачі за часом дії та за впливом на біоту, надати визначення.

6. Які ви знаєте забруднювачі за характером, дати визначення.

7. Як розподіляються забруднювачі? Як їх класифікують за розповсюдженням?

1.2 Методи визначення рівня та обсягів забруднень (лекція)

Мета: ознайомитися з методами визначення якості та обсягів забруднень; вивчити класифікацію викидів; проаналізувати види екологічних ситуацій.

План

1. Поняття ГДК, ГДВ, ГДС, СЗЗ.

2. Контроль стану довкілля в Україні.

3. Класифікація викидів.

4. Правило сумації.

5. Регламентація викидів в атмосферу.

Для з'ясування ступеню забруднення довкілля та впливу того чи іншого забруднювача на біоту й здоров'я людини, оцінки шкідливості забруднювачів і міри їх небезпечності, проведення екологічних експертиз в межах районів, регіонів чи окремих об'єктів сьогодні в усьому світі використовують такі поняття, як ГДК шкідливих речовин, ГДВ і ГДС, ГДЕН, ступінь екологічної витривалості ландшафту (СЕВЛ), максимально допустимий рівень забруднення (МДРЗ), кризова екологічна ситуація, СЗЗ.

Гранично допустимі концентрації визначаються головними санітарними інспекціями в законодавчому порядку, або рекомендуються відповідними постановами, комісіями на підставі результатів складних комплексних наукових досліджень, лабораторних експериментів, а також відомостей, добутих під час і після різних аварій, катастроф на виробництвах, воєн, стихійних лих із використанням матеріалів тривалих медичних спостережень на шкідливих підприємствах.

ГДК – така кількість забруднюючої речовини в навколишньому середовищі, яка при постійному впливі чи при тимчасовому впливі не викликає відхилень в стані здоров'я людини, або її нащадків.

Використовують такі нормативи ГДК: ГДК_р.з, ГДК_м.р., ГДК_с.д.

Гранично допустима концентрація робочої зони ГДК_р.з –це концентрація, яка за умови щоденної, крім вихідних, роботи в межах 8 годин, але не більше, ніж 41 год. на тиждень, впродовж всього робочого стажу не повинна викликати захворювань чи відхилень у стані здоров'я, які можна виявити сучасними методами дослідження в процесі роботи чи у віддалені терміни життя сучасного і наступного поколінь.

Робоча зона – простір висотою 2 м над рівнем підлоги чи майданчика, на якому знаходиться місце постійного чи тимчасового перебування працівника.

Гранично допустима концентрація максимально разова ГДК_м.р. – ця концентрація шкідливої речовини, вдихання якої впродовж 30 хв. не повинна викликати рефлекторних реакцій в організмі людини.

Гранично допустима концентрація середньо добова ГДК_с.д. – ця концентрація, яка не повинна чинити прямої чи опосередкованої дії на організм людини при необмежено тривалому (роки) вдиханні.

ГДВ – гранично допустимий викид забруднюючих речовин, за якого забезпечується дотримання гігієнічних нормативів у повітрі населених пунктів за найбільш несприятливих умов розсіювання на добу. Для всіх об'єктів, що забруднюють атмосферу, обчислюють ГДВ, тобто кількість шкідливих речовин, яка не має бути перевищеною під час викидів у повітря за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів повітря навколо об'єкта ( на межі санітарної зони) не перевищувало встановленого ГДК.

ГДЕН – це сукупність окремих впливів, які або не впливають на якість середовища, або змінюють його в допустимих межах, тобто не руйнують екосистеми і не викликають несприятливих наслідків для найважливіших популяцій.

На основі ГДК розробляються нормативи ГДВ і ГДС шкідливих речовин у повітря й воду. Через зміни загального екологічного стану довкілля ГДК, ГДВ, ГДС найнебезпечніших і найпоширеніших забрудників уточнюють кожні 3—5 років з урахуваннями посилення негативного ефекту їх спільної дії.

В Україні здійснюється контроль стану довкілля кількома відомствами. Основний контроль здійснюється Міністерством охорони НПС та ядерної безпеки, МОЗ, санітарно-епідеміологічними службами, гідрометеорологічним службами та їх відділеннями в областях і районах, а додатковий контроль – службами комунального господарства, рибнагляду, геології та охорони надр, товариствами охорони природи, “зеленими“ організаціями.

В основу нормування всіх забруднювачів покладено визначення ГДК у різних середовищах. (таблиці). У нормативних документах різних країн ГДК забруднювачів часто відрізняються, хоча й не істотно (за рідкісним винятком, наприклад, норми вмісту діоксинів).

Визначаючи ГДК, враховують не лише ступінь впливу полютанта на здоров'я людей, а й також його дію на свійських і диких тварин, рослин, грибів, мікроорганізми й природні угрупування в цілому.

Новітні дослідження свідчать, що нижніх безпечних меж впливу канцерогенів та іонізуючої радіації немає. Будь які дози, що перевищують звичайний природний фон, шкідливі.

Для різних середовищ значення ГДК одних і тих самих токсикантів різні, як і разові та середньодобові ГДК одних і тих самих забрудників.

Для того, щоб за законом про охорону довкілля, контролювати якість димогазових викидів різних підприємств і об'єктів, здійснюється обов'язкова інвентаризація всіх джерел забруднення атмосфери, їх екологічна паспортизація й періодична екологічна експертиза. Перевіряється відповідність затвердженим екологічним стартам розмірів СЗЗ (їх 5 класів від 5–50 до 1000м і більше, залежно від ступеня небезпечності токсикантів, що викидається підприємством), їх стану, або їх роботи тощо.