Техногенні чинники забруднення довкілля

При сферному підході у дослідженнях об'єднують у групи:

• Атмосферні (хімічне, фізичне, механічне, теплове)

• Водні (на суходолі і в океані, поверхневе і підземне)

• Ґрунтові (хімічне, ерозія, дефляція, дегуміфікація, засолення, ущільнення, заболочення, висушення)

• Геолого–геоморфологічні ( розвиток негативних, екзогенних процесів — зсувів, обвалів, провалів, осадів, карсту, підтоплення, абразія берегів)

• Біотичні (деградація екосистем, мутації, збіднення біорізноманіття і генофонду, знищення лісів і пасовиськ, розвиток згубних зон, “цвітіння” в морях і водосховищах)

• Комплексні (порушення природної структури ландшафтів, спустелювання, деградація земель)

Надмірне виснаження ресурсів і забруднення довкілля спричинили розвиток кількох негативних процесів глобального масштабу – утворення і розростання озонових дір, формування парникового ефекту, появу кислотних дощів.

Розвиток вищезгаданих процесів призвів до критичного загострення конфлікту між техносферою та біосферою, про що свідчить сучасний занепад людської моралі, зростання бідності і злочинності, підвищення агресивності людей і поширення нових небезпечних вірусних захворювань.

Контрольні запитання

1. Що таке техносфера? Як вона виникла?

2. Що вивчає наука техноекологія?

3. Охарактеризувати сучасну екологічну ситуацію на Україні.

4. Які ви знаєте техногенні чинники забруднення довкілля?

Модуль 1 Основні техногенні забруднювачі та методи їх контролю

1. Основні техногенні забруднювачі довкілля (лекція)

Мета: встановити, що є забруднювачами довкілля, як їх класифікують; надати визначення за кожною групою, навести приклади.

План

1. Поняття техногенних забруднювачів довкілля.

2. Загальна класифікація забруднювачів.

3. Визначення забруднювачів за кожною групою.

4. Локальне, регіональне, глобальне забруднення.

Основні техногенні забруднювачі довкілля – це різні гази, газоподібні речовини, аерозолі, пил, що викидаються в атмосферу, електромагнітні, магнітні й теплові випромінювання, шуми й вібрації, збагачені шкідливими хімічними сполуками промислові стоки, комунальні й побутові відходи, хімічні речовини (перед усім – пестициди й мінеральні добрива, що у величезній кількості використовуються у сільському господарстві, нафтопродукти.

Сьогодні довкілля забруднюють більш ніж 7,5 тис. хімічних сполук, що виділяються в процесі промислового виробництва, багато з яких – токсичні, мутагенні, канцерогенні.

До найпоширеніших і найнебезпечніших забруднювачів повітря належить NO₂, C₆H₆, СО, СО₂; води – пестициди, нітрати; ґрунту – поліхлоровані дифеніли, соляна кислота. Кількість техногенних забруднювачів зараз величезна, нажаль, продовжує зростати. Особливу небезпеку становлять важкі метали, які дедалі в більшій кількості нагромаджуються у ґрунті, воді і продуктах харчування.

Щорічно в результаті згорання палива в атмосферу планети викидається приблизно 22 млрд. т СО₂ й 150 млн т сірчистих сполук; світова промисловість скидає в річки понад 160 м³ шкідливих стоків; у ґрунти вноситься приблизно 500 млн. т мінеральних добрив і 4 млн. т пестицидів. За останні 50 років використання мінеральних добрив збільшилося в 45 разів, а отрутохімікатів – у 10 разів, і хоча врожайність при цьому збільшилася лише на 15 – 20%, проте в багато разів зросла забрудненість природних вод, ґрунтів і продуктів харчування.

У найзагальнішому вигляді забруднювачі довкілля класифікують так:

• За впливом на довкілля (механічні, хімічні, фізичні, біологічні);

• За походженням (матеріальні, енергетичні);

• За часом дії ( стійкі, нестійкі, напівстійкі, середньої стійкості);

• За впливом на біоту (прямої та непрямої дії);

• За характером (навмисні або заплановані, супутні, аварійно-випадкові).

Механічні забруднення – це різні тверді частинки, або предмети (викинуті як непотрібні, відпрацьовані, невикористані) на поверхні Землі, в ґрунтах, воді, в космосі (пил, уламки машин та апаратів).

Хімічні забруднення – тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи та сполуки летючого походження, які надходять в біосферу і порушують природні процеси кругообігу речовин та енергії (особливо небезпечні – хімічна зброя).

Фізичні забруднення – це зміни теплових, електричних, електромагнітних, гравітаційних, світлових, радіаційних полів у природному середовищі, шуми, вібрації, які створює людина.

Біологічні забруднення – поява в природі в результаті діяльності людей нових різновидів живих організмів ( наприклад, вірусу СНІДу), підвищення патогенності паразитів та збудників хвороб, а також спровоковане людиною катастрофічне розмноження окремих видів (у наслідок необґрунтованої інтродукції, порушень карантину, тощо).

До матеріальних забруднювачів належать різні атмосферні забруднення, стічні води, тверді відходи.

До енергетичних забруднювачів – теплові викиди, шуми, вібрації, ЕМП, ультразвукове, інфразвукове, світлове, лазерне, інфрачервоне, ультрафіолетове, іонізуюче, електромагнітне випромінювання.

До стійких забруднювачів належать ті, що довго не зникають, що знищуються самостійно природою, тобто не вводяться до коло обігу (пластмаси, поліетилени, деякі метали, скло, радіоактивні речовини з великим періодом напіврозпаду).

Нестійкі забруднювачі – діють короткий час і розкладаються в природних умовах завдяки фізико-хімічним або біологічним процесам (розчиняються, нейтралізуються).

Навмисні забруднення – це умисні (заборонені) протизаконні викиди й скиди шкідливих відходів виробництва у водні об'єкти, повітря й на земельні ділянки, цілеспрямоване знищення лісів, пасовиськ, перевилов риби, браконьєрство, утворення кар'єрів, неправильне використання земель, природних вод і т.д.

Супутні забруднення – це поступові зміни стоку атмосфери, гідросфери, літосфери, біосфери в окремих районах, регіонах і планети в цілому в результаті діяльності людини (спустелювання, висихання боліт, зникнення малих річок, поява кислотних дощів, парникового ефекту, руйнування озонового шару).

Забруднення класифікують за галузевим принципом: забруднення від автотранспорту, об'єктів енергетики, конкретними видами промисловості, сільськогосподарського виробництва, військової діяльності тощо. За ступенем негативного впливу на живі організми техногенні забруднюючі речовини поділяють на 4 класи токсичності (1 клас ­– найбільш небезпечний – бензопірен, діоксин, талій, ртуть).

Забруднення навколишнього середовища впливає на здоров'я різними шляхами і практично може впливати через всі сфери контакту людини з природою. Для людини несприятливим є забруднення будь-якого з компонентів природного середовища. Уражені можуть бути різні системи та органи. Особливо велику роль при цьому відіграє атмосферний контакт зі шкідливими речовинами, захворювання через повітря відбувається частіше, ніж через воду, рослини та інші компоненти.

Забруднення розподіляється нерівномірно. Ті забруднення, що формуються біля підприємства, навколо великих міст і навколо та в районі підвищеної хімізації сільського господарства, називаються локальними (смог: лондонський, лос-анджелеський та льодяний). Розрізняють локальні забруднення:

• Технічне (експлуатаційне) викликане нормальною роботою промислового обладнання;

• Аварійне (викликане різким та несподіваним порушенням роботи підприємства, що супроводжується викидом великої кількості забруднюючих речовин).

Технічне забруднення завжди залишається локальним, а аварійне іноді переходить в регіональне.

Регіональне забруднення – таке, яке спостерігається в межах значної території, але не охоплює всю територію планети (наприклад ЧАЕС).

Глобальне забруднення – таке, що спостерігається практично на всій земній кулі, як правило забруднення переносяться атмосферними потоками.

Основними компонентами глобального забруднення є: СО, SO₂, NO₄, C_nH_m та завислі речовини. Дослідження показали, що більшість цих забруднень приходиться на промислово розвинені райони Північної Америки та Європи та в меншій мірі – на долю Азії.