87. Типологія міжнародних відносин.

Залежно від функціональних характеристик, дослідники виділя-ють різні типи міжнародних систем:1. За видами міжнародних (міждержавних) відносин: економіч-на, політична, військово-стратегічна і т.п. системи;2. За метою дослідження об'єктом спостереження можуть вис-тупати такі типи міжнародних систем, як стабільні і нестабільні (або революційні); конфліктні і кооперативні; відкриті і закриті. Представники школи політичного реалізму ввели в ТМВ такі широковідомі поняття міжнародних систем, як:> біполярна (панують дві найбільш могутні держави);> мультиполярна (панує три і більше могутніх держав);> рівноважна (або балансу сил - декілька могутніх держав збе-рігають приблизно однаковий вплив на хід міжнародних подій);> імперська (панує єдина наддержава, яка далеко випереджає всі інші держави своєю сукупною могутністю (розмірами території, рівнем озброєння, економічним потенціалом - запасом природ¬них ресурсів і т.п.)).

88. Тенденції і специфіка сучасних міжнародних відносин

Сучасні міжнародні відносини характеризуються переходом від конфронтації і протистояння, заснованих на ядерному стримуванні, до нового світового порядку, який спирається на партнерство заради миру. Однак, як показує практика, здійснити цей поворот дуже непросто. За попередні десятиліття нові механізми, які змогли б забезпечити стабільність і загальну безпеку, тільки формуються. Ще зберігаються недовіру і забобони у відносинах недавніх «ворогів», а тепер партнерів. Значні кошти продовжують витрачатися на гонку озброєння. Так, військові витрати в усьому світі 8 останнім часом становили 1000 млрд дол на рік, більше половини вчених світу працюють над створенням йових видів зброї масового знищення.

Сучасний етап міжнародних відносин характеризується наростаючою взаємозв'язком і взаємозалежністю учасників світового спільноти. Це обумовлено тим, що виживання і розвиток людства можна забезпечити лише спільними зусиллями всіх держав. Глобальні проблеми, які постали перед людством,можна вирішити, лише об'єднавши можливості і ресурси всього світового співтовариства. Новий світовий порядок формується на основі таких принципів, як демократизація, демілітаризація, гуманізація партнерських відносин незалежно від можливостей і розмірів конкретної держави. Від того, як будуть складатися міжнародні відносини в найближчі роки, багато в чому залежить те, яким буде світ у XXI ст. З цієї причини учені прагнуть розкрити особливості сучасного стану та розвиткуміжнародних відносин, щоб виявити нові тенденції їх змін. Глобалізація як вирішальний фактор світової політики Домінуючим фактором світової політики, який створив гігантське поле напруги, породив зміну самих цивілізаційних основ життєустрою, сприяв переходу від звичного для більшої частини XX в. світопорядку до якісно нової інфраструктури світоустрою, стала глобалізація. З ней.начінается етап ф ор мування нікого нового типу світового співтовариства всепланетарного масштабу. Воно буде відрізнятися від суспільства, яке існувало до серії промислової, соціальних і політичних революцій Нового часу протягом тривалого історичного періоду майже на всьому просторі проживання людини. Під глобалізацією розуміється розширення і поглиблення соціальних зв'язків і інстітугов в просторі і часу таким чином, що, з одного боку, на повсякденну діяльність людей все більш зростаючий вплив чинять події, що відбуваються в інших частинах земної кулі, а з іншого, дії місцевих громад могуг мати важливі глобальні наслідки. Глобалізація передбачає, що безліч соціальних, економічних, культурних, політичних * ^ інших відносин і зв'язків набувають всесвітній характер. Проблема багатства і бідності: «Північ і Південь» Сьогодні в країнах, що розвиваються проживає 80% населення Землі, проте там виробляється всього лише 40% загального ВВП (валовий внутрішній продукт). Третина населення в них живе нижче рівня бідності. Все це є результатом не тільки тривалої колоніальної залежності, але і складнощів розвитку в наступний період.

Бідність, політичні та національні конфлікти, тяжкий тягар зовнішніх боргів до сих пір не дають більшості країн Африки побудувати скільки-небудь ефективну економіку. Невдалим виявився і досвід держав, які зробили ставку на створення власної індустрії: в умовах глобалізації їхні товари не витримують конкуренції з продукцією розвинених країн. Більш успішним виявилося розвиток держав, відразу орієнтованих на приватний капітал.