70. Ознаки та типологія “груп тиску”.

Групи інтересів та групи тиску існують впродовж усієї історії людства, відтоді, коли почали формуватися системи влади. Специфіка конкретної групи інтересів виявляється в тому, що, по-перше, саме конкретний інтерес відрізняє цю групу від інших суб'єктів господарської діяльності; по-друге, ці інтереси можуть виходити за межі норм, правил, навіть закону; по-третє, вони повинні мати можливість представити свої прагнення державним структурам. Специфіка інтересу є однією з базових ознак групи. Інша характеристика — можливість реалізувати свій інтерес.

Політологи також виокремлюють спонтанні, організовані та інституційні групи інтересів. За ступенем гласності в їх функціонуванні групи поділяють на відкриті (явні) та приховані (латентні); за тривалістю існування — на стійкі та тимчасові.

Долучаючись до політичної діяльності, спонтанні групи є базовими суб'єктами політики, на основі яких створюються вторинні суб'єкти — асоціації, спілки, об'єднання, які:

— по-перше, забезпечують функціональне представництво інтересів спонтанних груп;

— по-друге, захищають власні, значно вужчі інтереси, котрі згодом можуть отримати домінуюче значення в їхній діяльності.

Ці групи називають організованими групами інтересів. Коли вони чинять безпосередній тиск на владні структури; то водночас є групами тиску.

Групи тиску — це об'єднання громадян, які безпосередньо не борються за владу, але наполягають на врахуванні своїх інтересів при здійсненні політики (профспілки, підприємницькі об'єднання тощо).

Західні політологи під групами інтересів розуміють саме ті, вторинні утворення, що виявляють політичну активність, репрезентуючи й захищаючи певні інтереси за допомогою різноманітних акцій тиску. Визнаючи, що в деяких випадках ці два поняття повністю або частково збігаються, вочевидь, доцільно розмежувати "групи інтересів" як ширші спільноти людей, що усвідомлюють специфіку своїх інтересів і ставлять завдання їх захистити, та "групи тиску" — організації та об'єднання, що безпосередньо зайняті захистом групових інтересів за допомогою активних дій у сфері політики.

Групи тиску можна класифікувати як:

1) легальні (лобі в США) та нелегальні (коза ностра); (лобізм в нашій державі офіційно незареєстрований, а законодавчо зареєстровані суб'єкти котрі впроваджують схожі дії та рішення мають інший статус і назву).

2)інституційні:армія, церква, громадська рада для здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади та інше;

3) за межами впливу: глобальні, регіональні, локальні;

4) за цілями:стратегічні (панування у якійсь сфері, і проведення своїх представників у вищі ешелони влади), тактичні (збереження зони впливу), оперативні (усунення непередбачуваної перешкоди);

5) за методами: обмежені (мораллю, фінансами), необмежені (всіма засобами впливу);

6) асоційовані (профспілки, спортивні федерації, молодіжні організації) та неасоційовані (сім'я, «дворова команда»);

7) постійні (релігійні структури) та тимчасові (мітинг, страйк);

8) за цінностями: матеріальні та моральні;

9) за структурою: чітко організована вертикаль влади та обов'язковість виконання завдань(тріада) - нечітка, горизонтальна організація прийняття та впровадження потрібних рішень і дій (мистецькі, наукові кола);

10) за характером впливу на владу: прямо чи опосередковано;

11) за кількістю діючих груп на географічній, політичній арені;

12) за чисельністю осіб напряму зайнятих в управлінні, і реалізації програми дій; кількості залучених в команду професіоналів;

13) від існуючого в державі режиму: демократичного, авторитарного, тоталітарного; типу політичної культури: активістської, підданської, патріархальної.

Характерні ознаки груп тиску: 1) оформлена організаційна структура; 2) захист власних інтересів; 3) існування як самостійного (автономного) центру прийняття рішень; 4) здійснення групою ефективного тиску, шляхом підбору для кожного випадку окремих дійових методів.