- •1. Статус політичної теорії як комплексу знань про політику
- •2. Місце теорії політики у системі політичного знання та її функції.
- •3. Предмет та специфіка політичної теорії.
- •4. Проблеми методології політичної теорії.
- •5. Витоки сучасної політичної теорії. М. Вебер.
- •6. Проблема основ політичної теорії: логічний позитивізм та політична наука.
- •7. Інституціоналізм та поняття інституту у політичній науці.
- •8. Поведінковий підхід до вивчення політики. Біхевіоралізм та занепад позитивізму.
- •9. Сучасна версія політичної теорії лібертаристського прагматизму. Лібертаризм як крайняя форма лібералізму.
- •10. Комунітаризм як нормативна теорія. Ідея демократії консенсусу.
- •11. Теорія соціальної еволюції ю. Хабермаса.
- •12. Поняття структуралізму та його становлення. Структуралізм у політиці.
- •13. Постструктуралізм та його основні характеристики.
- •14. Модерн – суспільство ризику. Точки зору Гідденса та Бека.
- •15. Радикальна версія постмодернізму (ж. Бодрійяр).
- •16. Функціональні інтерпретації політики.
- •17. Політика як соціальне явище.
- •18. Поведінкові та психологічні інтерпретації політики.
- •19. Технократичні інтерпретації політики.
- •23. Джерела та ресурси влади.
- •24. Політика у контексті системного аналізу т. Парсонса.
- •25. Інституціональна модель політичної системи д. Істона.
- •26. Структурно-функціональна модель політичної системи г.Алмонда.
- •27. Комунікативна модель політичної системи к. Дойча.
- •28. Політична система як спосіб “виробництва політик” (ч.Ендрейн).
- •29. Структура і функції політичної системи.
- •30. Типологія політичних систем.
- •31. Тоталітаризм: проблемні комплекси вивчення.
- •32. Проблемні комплекси авторитаризму. Різновиди авторитаризму.
- •33. Основні класичні теорії демократії (ліберальна, пряма, плюралістична, елітарна, соціалістична).
- •34. Сучасні теорії демократії (поліархія, суспільна демократія, делегативна демократія).
- •35. Глобальна демократизація: способи інтерпретації.
- •36. Теорія хвиль с. Хантінгтона. Циклічна модель глобальної демократизації.
- •37. Концепція хвиль ф.Шміттера.
- •38. Зміст третьої хвилі демократизації та демократичні виміри рівня розвитку демократії.
- •39. Громадянське суспільство як соціальна реальність. Взаємозв’язок держави і громадянського суспільства.
- •40. Класичні теорії громадянського суспільства (ліберальна, марксистська).
- •41. Сучасні інтерпретації громадянського суспільства (концепція соцієтального суспільства, теорія соціалістичного громадянського суспільства).
- •42. Інтерпретація політичної культури в теорії політики.
- •43. Дискурс концепту політичної соціалізації.
- •44. Моделі політичної соціалізації.
- •45. Дискурс концепту ідеології. Функції ідеології.
- •46. Соціально-політичні парадигми та класичні типи ідеологій
- •47. Новітні види ідеологій.
- •48. Інтерпретація політичного процесу. Культурний код та концепція л. Пая
- •49. Теорія “ідеальних типів” політичного процесу.
- •50. Політичний процес як технологія прийняття рішень: компаративний аналіз. Типологія політичних стилів. Матриця Дж. Річардсона
- •51. Типологія політичних стилів к.Дайсона
- •52. Консенсусний політичний стиль
- •53.Реагуючий політичний стиль
- •54.Фактори детермінації політичної поведінки: підходи у науці
- •55. Соціологічна та психологічна моделі поведінки
- •56.Теорія раціонального вибору. Раціоналізм у політиці
- •57. Доктрина “політичного класу” г.Моски
- •58.Психологічна теорія еліти в.Парето
- •59.Концепція олігархії р. Міхельса
- •60. Сучасні теорії еліти (елітистський, інституціональний, репутаційний та плюралістичний підходи)
- •61. Системи відбору та фактори соціальної результативності еліт.
- •62. Дискурс концепту лідерства: класичні підходи в науці.
- •63. Сучасні концепції лідерства.
- •64. Основні типології лідерства.
- •65. Політичні партії: походження та ознаки.
- •66. Інтерпретації партії у теорії політики.
- •67. Типологія та функції партії.
- •68. Доктрина м. Дюверже про взаємозв’язок виборчої та партійної систем.
- •69. Дискурс концепту “група тиску”: теорія зацікавлених груп, теорія д. Трумена, концепція р.Даля.
- •70. Ознаки та типологія “груп тиску”.
- •71. Функції “груп тиску”. Типи і засоби впливу груп тиску.
- •72. Феномен бюрократії: його суть і природа. Причини бюрократизму.
- •73. Політичні зміни як об’єкт теорії політики: основні теми та напрями.
- •74. Теорія модернізації: складання концепту.
- •75. Основні напрями сучасної модерністської парадигми.
- •76. Моделі модернізації: політична практика.
- •77. Етапи розвитку та основні проблемні комплекси транзитології.
- •78. Консолідалогія: формування концепту та проблемні комплекси.
- •79. Моделі і фази політичної трансформації: пошук теоретичної моделі.
- •80. Теоретичні моделі транзиту. Концепція д. Ростоу.
- •81. Концепція транзиту а. Пшеворського.
- •82. Моделі демократизації с. Хантінгтона.
- •83. Авторитарний транзит ф. Шміттера та шестиетапна концепція р. Кортарело.
- •84. Концепція розпаду демократичних режимів х. Лінца.
- •85. Проблемні комплекси теорії світової політики.
- •86. Основні парадигми теорії міжнародних відносин.
- •87. Типологія міжнародних відносин.
- •88. Тенденції і специфіка сучасних міжнародних відносин
- •89. Фактори детермінації сучасного світового порядку.
- •90. Моделі сучасного світового порядку: сценарний аналіз.
44. Моделі політичної соціалізації.
1) модель "підкорення";
2) модель "інтересу".
Модель "підкорення" розробляли:
• біхевіористи (Ч. Мерріем, Г. Лассуелл) [315; 316; 328];
• прихильники системного підходу (Д. Істон, Дж. Денніс, Г. Алмонд, С Верба, К. Дойч) їхня версія політичної соціалізації полягає в розгляді останньої як процесу впливу політичної системи на індивіда з метою вкорінення в його політичній свідомості позитивних настанов оцінювання системи.
Ця модель доволі проста. її мета — підготувати політичних "зомбі" для правлячого режиму.
Практика довела можливість і певну ефективність таких моделей. Досвід Німеччини (націонал-соціалізм), СРСР (комунізм), Китаю (маоїзм), Ірану (ісламізм) лише підтверджує це.
Але й політична практика так званих старих демократій свідчить про те, що пересічним громадянам нав'язують подвійні, а то й потрійні стандарти поведінки. Варто хоча б згадати інтервенцію блоку НАТО до Югославії (1999) та Іраку (2003), з метою начебто примусити правлячі режими цих країн дотримуватися демократії. Водночас аналогічні проблеми мають Туреччина та Іран (курди), Іспанія (баски), Великобританія (ірландці), Канада (франкофони) та інші країни НАТО. Можна навести й приклад Росії, яку "чомусь" не дуже засуджували західні "демократи" під час "першої кавказької" війни проти мирного чеченського населення.
Правлячі режими країн НАТО зуміли переконати свої народи в тому, що військові дії проти сербів є виправданими з погляду права, хоча насправді правових підстав для військової агресії проти Югославії не було. Те ж саме відбувалося під час окупації СІЛА і Великобританією Іраку у 2003 році.
Модель "інтересу" розроблялася в межах таких теорій:
• теорії конфлікту (М. Вебер, Г. Моска, Ф. Паркін, У. Гуд, П. Блау);
• теорії плюралізму (Р. Дал, В. Харт);
• теорії гегемонії (Р. Мілібенд, Р. Доусон, К. Превіт).
На відміну від попередньої моделі, де індивід є пасивним об'єктом впливу політичної системи, у цій моделі він виявляється активним. А його активність у взаємодії з владою зумовлена інтересами, здатністю діяти свідомо, підтримкою групи (етносу, класу, партії), до яких він може належати.
З наведених теорій варто виокремити з моделі "підкорення" теорію "політичної підтримки" (Д. Істон, Дж. Денніс), яка претендувала на універсальність і суттєво вплинула на розвиток усієї концепції політичної соціалізації.
Ця теорія вивчалася з погляду не лише підтримки індивідами політичної системи (вузьке розуміння), а й здатності останньої підтримувати стабільність і динамічну рівновагу з економічною, соціальною та культурною системами.
Основна теза розгляданої теорії полягає в тому, що політична система може домогтися підтримки громадян лише через реалізацію психологічної настанови щодо добровільного сприйняття норм і цінностей панівної в цьому суспільстві культури.
Ця теорія більш-менш відповідає американському суспільству з його культурною однорідністю та спільними базовими цінностями (індивідуалізм, прагнення особистого успіху, багатства, спирання на науку, прагматизм, політична участь, законослухняність, свобода та права особи).
Проте спроби застосувати модель Д. Істона і Дж. Денніса до аналізу механізмів політичної соціалізації в межах інших культур не дали позитивних результатів. Скажімо, в Західній Європі помітніший вплив мають традиції, ментальність етносів, наявність різних субкультур. Тому процес соціалізації є більш конфліктним, ускладненим, опосередкованим великою кількістю соціальних чинників.