24. Політика у контексті системного аналізу т. Парсонса.

Створення цілісного уявлення про процеси в по-літичної сфері, її взаємозв'язках зі світом неполітіче-ського зумовило розвиток системного підходу в полі-тичної науці. Теорія систем була реакцією на край-ний емпіризм, що панував в суспільствознавстві, на практику «розщепленого» розгляду тих чи інших елементів політичного життя (наприклад, офіційних урядових структур).Теорія систем зародилася в біології в 20-х роках XX століття. Людвіг фон Берталанфі досліджував клітку як «сукупність взаємозалежних елементів», тобто як систему, пов'язану з зовнішнім середовищем. Ці елементи «так пов'язані між собою, що якщо змінити один елемент, то зміняться інші теж і, отже, зміниться вся сукупність». Пройшли десятиліття, перш ніж системний підхід став використовуватися в суспільних науках. В социоло-гии застосування системного підходу пов'язано з ім'ям Т. Парсонса. Замість грубого емпіризму, що панував в соціології, Т. Парсонс ввів теорію соціальної дії. Соціальна дія включає все різноманіття поведінки людини, вмотивоване і направляється тими значеннями, які він виявляє во'внешнем світі, враховує і на які реагує.Дії людини як відповідь на сукупність сигналів, одержуваних їм з навколишнього середовища, ніколи не бувають ізольованими і простими, а виступають як сукупність дій декількох суб'єктів, тобто як взаємодія. Будь-яка дія можна розглядати в один і той же час і як сукупність поодиноких дію-вий, і як складову частину більш широкої цілісності. Отже, система дії являє собою комплекс взаємодій суб'єкта та об'єктів, предме-тів, з якими він вступає в ті чи інші відносини.Для свого існування і самопідтримки система повинна функціонувати. Будь-яка система, за Т. Парсонса, обов'язково включає чотири функції, що служать задоволенню її елементарних потреб:

1) функцію адаптації, тобто встановлення зв'язків системи з навколишнім середовищем. Пристосовуючись до навколишнього середовища, система черпає з неї ресурси, які їй необхідні; трансформує зовнішню систему відповідно до своїх «потребами», даючи їй натомість власні ресурси;

2) функцію целедостижения, що складається у визначенні целий системи, а також мобілізації енергії та ресурсів для її досягнення;

3) функцію інтеграції, спрямовану на підтримку ко ординації взаємин складових елементів систе ми. Така координація дозволяє охороняти систему від радикальних змін і потрясінь;

4) латентну функцію, націлену як на збереження орієнтації суб'єктів на норми та цінності системи, так і на забезпечення необхідної мотивації своїх прихильників.

Товариство Т. Парсонс розглядає як соціальну систему, що складається з чотирьох взаємодіючих підсистем. Кожна підсистема, у свою чергу, також виконує певні функції. Скажімо, функцію адаптації суспільства до потреб в споживчих товарах здійснює економічна підсистема. Функцію целедостижения системи, що проявляється у прагненні до колективних дій, мобілізації суб'єктів і ресурсів на їх досягнення, виконує політика. Функція інститутів соціалізації (сім'я, система освіти і т. д.) полягає у передачі норм, правил і цінностей, які стають важливими факторами мотивації суспільної поведінки суб'єктів. Нарешті, функцію інтеграції суспільства, встановлення і збереження зв'язків солідарності між його елементами здійснюють інститути «соціальної спільноти» (мораль, право, суд і т. д.).Політична підсистема включає, по Т. Парсонса, три інститути: лідерство, органи влади та регламентацію. Кожен з названих інститутів теж виконує певні. функції. Так, інститут лідерства забезпечує заняття певного положення, розпорядчого обов'язок виявляти ініціативи і залучати до досягнення загальних цілей членів спільноти. Інститут регламентації сприяє виданню норм і правил, що створюють правову основу для соціального контролю. Однак модель Т. Парсонса занадто абстрактна, що-б пояснити всі процеси, що протікають в політич-ської сфері. Крім того, будучи орієнтованої на ста-нестабільність і стійкість політичної системи, вона не включає випадки дисфункциональности, конфліктів, со-ціальної напруженості. І тим не менш, теоретична модель Т. Парсонса мала помітний вплив на дослі-дження в галузі соціології та політології.