
- •1. Статус політичної теорії як комплексу знань про політику
- •2. Місце теорії політики у системі політичного знання та її функції.
- •3. Предмет та специфіка політичної теорії.
- •4. Проблеми методології політичної теорії.
- •5. Витоки сучасної політичної теорії. М. Вебер.
- •6. Проблема основ політичної теорії: логічний позитивізм та політична наука.
- •7. Інституціоналізм та поняття інституту у політичній науці.
- •8. Поведінковий підхід до вивчення політики. Біхевіоралізм та занепад позитивізму.
- •9. Сучасна версія політичної теорії лібертаристського прагматизму. Лібертаризм як крайняя форма лібералізму.
- •10. Комунітаризм як нормативна теорія. Ідея демократії консенсусу.
- •11. Теорія соціальної еволюції ю. Хабермаса.
- •12. Поняття структуралізму та його становлення. Структуралізм у політиці.
- •13. Постструктуралізм та його основні характеристики.
- •14. Модерн – суспільство ризику. Точки зору Гідденса та Бека.
- •15. Радикальна версія постмодернізму (ж. Бодрійяр).
- •16. Функціональні інтерпретації політики.
- •17. Політика як соціальне явище.
- •18. Поведінкові та психологічні інтерпретації політики.
- •19. Технократичні інтерпретації політики.
- •23. Джерела та ресурси влади.
- •24. Політика у контексті системного аналізу т. Парсонса.
- •25. Інституціональна модель політичної системи д. Істона.
- •26. Структурно-функціональна модель політичної системи г.Алмонда.
- •27. Комунікативна модель політичної системи к. Дойча.
- •28. Політична система як спосіб “виробництва політик” (ч.Ендрейн).
- •29. Структура і функції політичної системи.
- •30. Типологія політичних систем.
- •31. Тоталітаризм: проблемні комплекси вивчення.
- •32. Проблемні комплекси авторитаризму. Різновиди авторитаризму.
- •33. Основні класичні теорії демократії (ліберальна, пряма, плюралістична, елітарна, соціалістична).
- •34. Сучасні теорії демократії (поліархія, суспільна демократія, делегативна демократія).
- •35. Глобальна демократизація: способи інтерпретації.
- •36. Теорія хвиль с. Хантінгтона. Циклічна модель глобальної демократизації.
- •37. Концепція хвиль ф.Шміттера.
- •38. Зміст третьої хвилі демократизації та демократичні виміри рівня розвитку демократії.
- •39. Громадянське суспільство як соціальна реальність. Взаємозв’язок держави і громадянського суспільства.
- •40. Класичні теорії громадянського суспільства (ліберальна, марксистська).
- •41. Сучасні інтерпретації громадянського суспільства (концепція соцієтального суспільства, теорія соціалістичного громадянського суспільства).
- •42. Інтерпретація політичної культури в теорії політики.
- •43. Дискурс концепту політичної соціалізації.
- •44. Моделі політичної соціалізації.
- •45. Дискурс концепту ідеології. Функції ідеології.
- •46. Соціально-політичні парадигми та класичні типи ідеологій
- •47. Новітні види ідеологій.
- •48. Інтерпретація політичного процесу. Культурний код та концепція л. Пая
- •49. Теорія “ідеальних типів” політичного процесу.
- •50. Політичний процес як технологія прийняття рішень: компаративний аналіз. Типологія політичних стилів. Матриця Дж. Річардсона
- •51. Типологія політичних стилів к.Дайсона
- •52. Консенсусний політичний стиль
- •53.Реагуючий політичний стиль
- •54.Фактори детермінації політичної поведінки: підходи у науці
- •55. Соціологічна та психологічна моделі поведінки
- •56.Теорія раціонального вибору. Раціоналізм у політиці
- •57. Доктрина “політичного класу” г.Моски
- •58.Психологічна теорія еліти в.Парето
- •59.Концепція олігархії р. Міхельса
- •60. Сучасні теорії еліти (елітистський, інституціональний, репутаційний та плюралістичний підходи)
- •61. Системи відбору та фактори соціальної результативності еліт.
- •62. Дискурс концепту лідерства: класичні підходи в науці.
- •63. Сучасні концепції лідерства.
- •64. Основні типології лідерства.
- •65. Політичні партії: походження та ознаки.
- •66. Інтерпретації партії у теорії політики.
- •67. Типологія та функції партії.
- •68. Доктрина м. Дюверже про взаємозв’язок виборчої та партійної систем.
- •69. Дискурс концепту “група тиску”: теорія зацікавлених груп, теорія д. Трумена, концепція р.Даля.
- •70. Ознаки та типологія “груп тиску”.
- •71. Функції “груп тиску”. Типи і засоби впливу груп тиску.
- •72. Феномен бюрократії: його суть і природа. Причини бюрократизму.
- •73. Політичні зміни як об’єкт теорії політики: основні теми та напрями.
- •74. Теорія модернізації: складання концепту.
- •75. Основні напрями сучасної модерністської парадигми.
- •76. Моделі модернізації: політична практика.
- •77. Етапи розвитку та основні проблемні комплекси транзитології.
- •78. Консолідалогія: формування концепту та проблемні комплекси.
- •79. Моделі і фази політичної трансформації: пошук теоретичної моделі.
- •80. Теоретичні моделі транзиту. Концепція д. Ростоу.
- •81. Концепція транзиту а. Пшеворського.
- •82. Моделі демократизації с. Хантінгтона.
- •83. Авторитарний транзит ф. Шміттера та шестиетапна концепція р. Кортарело.
- •84. Концепція розпаду демократичних режимів х. Лінца.
- •85. Проблемні комплекси теорії світової політики.
- •86. Основні парадигми теорії міжнародних відносин.
- •87. Типологія міжнародних відносин.
- •88. Тенденції і специфіка сучасних міжнародних відносин
- •89. Фактори детермінації сучасного світового порядку.
- •90. Моделі сучасного світового порядку: сценарний аналіз.
16. Функціональні інтерпретації політики.
Основним інструментом політики є влада. З цього виходить функціональна трактування політики, що дозволяє представити її зримо, відчутно і предметно. Здатність влади забезпечувати прийняття суспільством загальнообов'язкових форм соціальної поведінки пов'язана з тим, що вона спирається на розвинену систему інститутів (законодавчі, виконавчі,судові органи, армію, бюрократію), на матеріальні,фінансові, військові та інші ресурси, на примус, ідеологію,право. Тому й реалізація групових інтересів ефективніша за допомогою влади. У зв'язку з цим політику розглядають як відносини з приводу державної влади-боротьби з нею або використання її для реалізації інтересів певних верств суспільства. Однак влада не представляється річчю, володіючи якою можна робити
все, що завгодно. Політична влада є вольові відносини, що формуються свідомо між суб'єктом (тим, хто впливає) і об'єктом (тим, на кого впливають). Владні взаємовідносини груп і спільнот відбуваються на основі політично усвідомлених інтересів і потреб, тобто таких домагань, реалізація яких вимагає використання державної влади. Це обумовлено тим,
що в противному випадку задоволення потреб одних груп і
спільнот суттєво змінює соціальні можливості інших.
17. Політика як соціальне явище.
Політика є особливого роду діяльність, яка регулює відносини членів суспільства, об'єднаних у різні соціальні групи і класи з метою збереження певної суспільної структури й організації, а також з метою її подальшого розвитку та вдосконалення в інтересах, як правлячого класу, так і суспільства в цілому. У визначенні політики можна виділити наступні підходи: 1. Комунікативно-інтегративний (прихильники якого розуміють політику як результативно-організуючу діяльність).2.Інституційний (прихильники якого розуміють політику як діяльність державно-владних структур). 3. Соціологічний (прихильники якого розуміють політику як діяльність у сфері міжкласових відносин). Відзначивши відмінності і схожість в розумінні політики (наприклад, всі дослідники сходяться в думці, що політика - діяльність, пов'язана з владою) необхідно дати визначення політики. Сутність політики - влада. Політика є діяльність, пов'язана з владою. Влада - це здатність здійснити (нав'язати) свою волю.Можна визначити політичну владу як вплив однієї суспільної групи на іншу за допомогою держави.Політика пов'язана з організаційно-управлінською діяльністю в суспільстві. Тобто так чи інакше, її зміст пов'язано з управлінням справами суспільства за допомогою засобів політичної влади.Суб'єкти політики діляться на первинні та вторинні. Первинні суб'єкти політики - це об'єктивно виникають спільності людей зі своїми об'єктивними інтересами - соціальні спільності (класи та ін), соціально-демографічні (молодь, жінки та ін), етнічна (нації тощо) і т.д.Вторинні суб'єкти політики - це створені для політичної діяльності структури - держава, партії, громадські організації та рухи. Функції політики: 1. Визначення найближчих (тактичних) та перспективних (стратегічних) цілей і завдань суспільного розвитку.2. Виработка методів і засобів вирішення поставлених цілей і завдань. 3. Відповідний підбір і розстановка кадрів. 4. Створення політичної системи.Розглядаючи політику як відносини колективних соціальних суб'єктів, що володіють різними інтересами, слід зазначити, що виразником цих інтересів і волі колективних суб'єктів політики можуть виступати і окремі особи і організації, коли вони виражають інтереси певних соціальних спільностей (груп). Політика - найтіснішим чином взаємопов'язана з іншими сферами і сторонами життя суспільства, які впливають на неї і в свою чергу залежать від неї. Визначальним є вплив на політику з боку економіки та соціальної сфери. Таким чином, слід зазначити, що політика є важливою складовою частиною всієї суспільної системи, основні параметри якої взаємопов'язані і взаімообусловлівают один одного