1.1.3.Формування цін на товари, контроль за їх дотриманням
Ціна – грошовий вираз вартості товару.
Торгова націнка – це різниця між продажною та купівельною вартістю товарів. Сума ТН повинна забезпечити покриття витрат торгового підприємства на реалізацію товарів, сплату податкового зобов’язання з ПДВ та одержання суми прибутку.
Сума ПДВ з купівельної вартості товару
При невелику асортименті товару ТН визначають індивідуально на кожен вид товару в конкретній сумі.
Приклад: придбано товару на 300 грн.( вартість з ПДВ), власну торгову націнку підприємство встановило 100 грн.
Загальна сума ТН= Сума ПДВ з купівельної вартості товару ( 50 грн.)+Націнка на купівельну вартість ( 100 грн.)+ сума ПДВ на торгову націнку ( 100*0,2=20 грн.) = 170 грн.,
Продажна ціна = 250 + 170 = 420 грн.
При великому асортименті суму ТН визначають відсотком до купівельної вартості товару.
Приклад: Придбано товару на 6000 грн. ( з ПДВ),
рівень ТН 50% до купівельної вартості = 6000*0,5 = 3000 грн.,
продажна вартість товару = 6000+3000= 9000 грн. ТН буде компенсувати: ПДВ з купівельної вартості ( 1000 грн.), суму ПДВ з торгової націнки ( 500 грн.) та суму для покриття витрат підприємства та отримання прибутку – 1500 грн.
Розмір ТН може застосовуватися у відсотках до купівельної вартості товару без суми ПДВ. У такому випадку суму націнки визначають аналогічно першому варіанту:
1000+ 5000*0,5+ 5000*0,5*0,2= 1000+2500+500=4000 грн.
Продажна вартість = 5000+4000=9000 грн.
В практиці використовуються такі продажні ціни: вільна ринкова, звичайна, фіксована або регульована, мінімальна, мінімальна мирна вартість.
Вільна ринкова ціна має бути, як правило, не нижчою від собівартості плюс прибуток, а по покупних товарах – не нижчою цін їх придбання. Вільна ціна встановлюється шляхом додання торгових націнок до ціни покупки.
Звичайна ціна на продукцію ( роботи, послуги) – це ціна, не менша від середньозваженої ціни реалізації аналогічної продукції за будь-якими іншими угодами купівлі-продажу, укладеним з будь-якою третьою стороною протягом 30 календарних днів, що передували даті реалізації. Застосування звичайних цін регламентовано з метою визначення доходів для оподаткування у разі : а)розрахунків з пов’язаним особами; б)бартерних операцій; в)натуральної оплати праці; г)невиробничого використання товарів; д) розрахунків із суб’єктами підприємницької діяльності, які не зареєстровані як платники податку.
Чинним законодавством затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, обласних та міських адміністрацій, виконавчих органів щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг. В такому випадку появляється фіксована та ре гульова ціна ( вітчизняні та імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, тощо).
На окремі види товарів можуть централізовано встановлюватися мінімальні ціни, тобто ціни, нижче яких не дозволяється продавати товари. Наприклад, мінімальні ціни встановлюються на імпортні тютюнові вироби, цукор тощо.
Мінімальна митна вартість встановлюється на окремі види імпортних товарів з метою забезпечення повноти справляння ПДВ, акцизного збору та інших податків ( імпортні автомобілі, відеокасети, телевізори, шоколад та інші).
Формування первісної вартості товарів
Діють відповідно до П(С)БО 9 «Запаси». До первісної вартості включаються:
суми, що сплачені постачальнику ( купівельна вартість);
суми непрямих податків, що входять до вартості товарів та не компенсуються підприємству;
суми ввізного мита та митних платежів;
ТРВ;
Інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням товарів і доведення їх до стану придатності для продажу ( витрати на доробку та підвищення якості і купівельної привабливості товару- фасування, пакування, тощо).