Інфраклас сумчасті - metatheria

До сумчастих належить 250 видів давніх тварин (рис. 257). Най­давніші сумчасті знайдені у верхніх крейдяних відкладах Північної Америки. У Європі існували з еоцену до міоцену, пізніше були витіснені плацентарними. В Австралію потрапили, очевидно, з Азії. У даний час поширені в Австралії, Тасманії, Новій Гвінеї, Південній, Центральній і Північній Америці. Акліматизовані в Новій Зеландії. Завдяки відсутності в Австралійській зоогеографічній області пла­центарних ссавців, сумчасті утворили тут ряд конвергентних з ними форм. Подібна конвергентна еволюція обумовлена, з одного боку, схожістю загального плану будови обох інфракласів, а з іншого -структурою угруповань, які завжди складаються із автотрофів -продуцентів (рослин), споживачів первинної продукції (тварин-фітофагів) і хижаків-зоофагів.

Довжина тіла сумчастих - від 4 см до 1,6 м. Головний мозок примітивний, без мозолистого тіла. Температура в середньому 36°С, менш мінлива, ніж у першозвірів. Зуби слабодиференційовані. Плацента (за винятком бандикут) відсутня, унаслідок чого малята народжуються недорозвиненими, розмірами - від 3 до 25 мм. Тривалість внутрішньоутробного розвитку — від 12 до 42 діб. У більшості видів у самки на череві є шкірна сумка, куди відкриваються протоки молочних залоз; у ній же виношуються малята. Маля прикріплюється до соска, який розбухає і заповнює всю ротову порожнину. Мати вприскує йому молоко в рот за допо­могою особливого м'яза - стискача молочних залоз. Тривалість лактаційного періоду від 60 до 200-250 днів. Характерною озна­кою цих тварин є також наявність у скелеті сумчастих кісток, що приєднуються до лобкових (виражені і в самців).

Рис. 257. Види сумчастих ссавців:

а - опосум; б - сумчаста білка; в - кенгуру; г - коала; д - бандикут;

є - сумчастий кріт; є - сумчастий вовк.

Один ряд сучасних сумчастих - Marsupialia -об'єднує 9 родин.

Родина Опосуми - Didelphidae - найдавніша серед сумчастих. Довжина тіла - 7-50 см, хвоста - 4-55 см (чіп­кий хвіст). Ведуть деревний або наземний спосіб життя, деякі -напівводний. Активні вночі і в присмерки. Всеїдні. Самки народжують 4-11 (іноді до 25) малят.

Родина Хижі сумчасті - Dasyuridae - об'єднує тварин, різних за розмірами: від 4-10 см (сумчасті миші -Antechinus) до 100-110 см (сумчастий вовк – Thylacinus cynocephalus). Більшість - наземні види, є й деревні. За способом живлення сумчасті вели­ких розмірів - плотоїдні, дрібні - комахоїдні.

Сумчасті кроти (родина Notoryctidae) по зовнішньому вигляду, способу життя і живленню нагадують на­ших кротів; вомбати (р о д. Vombatidae) - байбаків; пацюковидні опосуми (род. Caenolestidae) - пацюків чи землерийок.

Родина Кускусові, або Поссуми, — Phalangeridae - включає різноманітних за зовнішнім виглядом тварин, які нагадують білок, куниць, лисиць та ін. Більшість видів - деревні, добре лазять по деревах, мають чіпкий хвіст та хапального типу лапи із сильно загнутими кігтями. Здебільшого рослиноїдні; є комахоїдні та всеїдні. Належить і сумчастий ведмідь, або коала Phascolartos cinereus).

Родина Кенгурові - Macropodidae - об'єднує сумчастих, довжина тіла яких від 25 до 160 см, маса - від 1,4 до 90 кг. Ведуть наземний спосіб життя. Деякі мають потужний хвіст завдовжки більш ніж 100 см, який використовують для балансування при стрибках (до 13 м завдовжки). Переміщуються стрибками зі швидкістю до 50 км/год. Рослиноїдні. Самка раз на рік народжує 1 маля (рідко 2) і виношує його в сумці 6-8 місяців. Належать велетенський кенгуру (Macropus giigantea), кенгуру великий рудий (Megaleia rufaа), кенгуру великий сірий, або лісовий (Macropus major), та ін.

М'ясо і хутро деяких видів кенгуру використовуються лю­диною; їх розводять на фермах. Види, чисельність яких висока, можуть завдавати шкоди сільському господарству.

ІНФРАКЛАС ВИЩІ ЗВІРІ, АБО ПЛАЦЕНТАРНІ, -EUTHERIA

Належить переважна більшість ссавців. Для них характерна пла­цента. Народжені малята здатні активно ссати молоко. У плаце­нтарних зуби здебільшого диференційовані на різці, ікла, кутні. Виражена молочна і постійна генерація зубів. Добре розвинені півкулі головного мозку, що з'єднуються мозолистим тілом.

Ряд Комахоїдні — Insectivora. У світовій фауні відомо близь­ко 370 видів комахоїдних, поширених на всіх материках, крім Австралії, більшої частини Південної Америки і Антарктиди; в Україні - 12 видів (рис. 258). Це звірки переважно невеликих розмірів (довжина тіла - 3,5-60 см) із відносно примітивними ознаками. Морда видовжена у рухомий хоботок. Волосяний покрив короткий, м'який, або ж тіло вкрите голками. Півкулі мозку малі, майже позбавлені звивин. Добре розвинені нюхові долі переднього мозку. Зуби слабо диференційовані. Живляться переважно комахами. У багатьох видів наявні мускусні залози. Більшість активні вночі, деякі - цілодобово. Народжують 6-14 малят, по лігами.

Рис. 258. Комахоїдні ссавці:

а - африканський стрибунець; б - землерийка; в - тенрек; г - кріт;

д - хохуля; с - тупайя.

Ряд об'єднує 7 родин, з яких в Україні представлені три: їжакові, Кротові та Землерийкові.

Родина їжакові - ERinaceidae - включає тварин, тіло яких зверху і з боків вкрите твердими голками. За допомогою кільцевих підшкірних м'язів можуть згортатися в голчасту кулю. Присмеркові та нічні тварини. Всеїдні, проте перевагу надають тваринним кормам. На зиму залягають у спля­чку в гнізда із сухого листя, трави, моху. У фауні України -2 види: їжак звичайний (Erinaceus europaeus) (фото 16 на вклад­ці), поширений по всій території, та їжак вухатий (Е. auritus), що зустрічається у нашій країні лише в двох областях - Лу­ганській та Донецькій. Як нечисленний вид занесений до Червоної книги.

Родина Кротові - Talpidae - об'єднує звірків середніх розмірів, що ведуть підземний та напівводний спосіб життя. У фауні України представлена 2 видами - кротом зви­чайним (Talpa еurораеа), що належить до підродини кроти (Talpidae), та хохулею звичайною – Desmaninea moschata (підродина хохулі - Desmaninea). Кріт звичайний поширений по всій території України за винятком Присивасько-Кримських степів та Гірського Криму. Живиться безхребетними тваринами ґрунту. Зимою активність зменшуєть­ся, але у сплячку не впадає. Хохуля звичайна (довжина тіла до 23 см, маса - до 520 г), належить до реліктових видів з обмеже­ним ареалом. В Україні зустрічається по р. Сейм та Сіверський Донець (поза межами України - спорадично в басейнах Дону, Волги і Уралу). Основна їжа - молюски. Раз на рік самка народжує 1-5 малят. Цінний хутровий вид, чисельність якого скорочується. Хохуля акліматизована у верхів'ях р. Сейм і по­чала розселятися вниз по течії. Потребує охорони.

Родина Землерийкові - Soricidae - об'єднує дрібних комахоїдних, що ведуть наземний, підземний і напівводний спосіб життя. Мають пахучі залози. Живляться переважно комахами; маса їжі, з'їдена за добу, у 1,5-2 рази перевищує масу тіла звірка. Двічі або й трічі на рік народжують по 6-8 малят (іноді до 14). Активні цілодобово, чергуючи короткі періоди сну й живлення. Навіть нетривале голодування може спричинити смерть (через високий рівень обміну речовин). Узи­мку спостерігається зменшення розмірів тіла, очевидно, як пристосування до обмеженого живлення (феномен Денеля). На­лежать бурозубки (Sorex), кутори (Neomus), білозубки (Crocidura) та ін., серед них найменші звірки світової фауни - карликова білозубка (Suncus etruscus) і бурозубка-крихітка (Sorex minutissimus), а також найменший звірок нашої фауни - бурозубка мала – S. minutus.

Ряд Рукокрилі - Chiroptera. Представники цього ряду пристосувалися до активного польоту. Функцію крил виконує тонка еластична шкірна перетинка, натягнута між другим -п'ятим пальцями передніх кінцівок, передпліччям, плечем, бо­ками тіла, задніми кінцівками і хвостом. Перший палець передніх кінцівок і кисть задніх залишаються вільними і слу­жать для лазіння і підвішування. Грудина має кіль, до якого прикріплюються м'язи, що приводять у рух крила. Живляться переважно комахами, хоч є серед них кровососи (вампіри -род. Desmodontidae), плодоїдні (крилани - р о д. Pteropidae) таін. Ведуть присмерковий та нічний спосіб життя. Орієнтуватися у темряві допомогає звукова локація. Звірки у польоті відтворюють високочастотні звуки (у діапазоні від 10 до 200 кГц) і вловлюють їх за допомогою слухового апарату після відбиття від навколишніх предметів. Ведуть поодинокий або груповий спосіб життя. У помірних широтах здійснюють сезонні міграції. Самка народжує одного, зрідка двох малят, які, причепившись до нижнього боку тіла матері, літають разом із нею. Поширені по всій земній кулі, крім Арктики та Ан­тарктиди. Численні у тропіках. У світовій фауні - 550 видів, з них в Україні - 25 з родів: підковоніс (Rhinolophus), нічниця (Myotis), вухань (Plecotusз), вечірниця Nyctalus), широковух (Barbastella) та ін., які належать до підряду Кажанок. В останні десятиріччя спостерігається постійне зниження чисельності рукокрилих внаслідок забруднення довкілля отрутохімікатами, вирубування старих дуплистих дерев, освоєння печер. Негатив­ну роль відіграє й фактор неспокою, пряме переслідування рукокрилих через невігластво частини населення. Унаслідок цього 12 видів рукокрилих занесені до Червоної книги України.

Ряд Гризуни — Rodentia. Найчисленніший ряд ссавців (нале­жить близько третини усіх звірів, що населяють земну кулю), більшість із яких дрібного та середнього розмірів (довжина тіла від 5 до 130 см, маса - від 6 г до 60 кг) (рис. 259). Гризуни живляться переважно рослинною їжею, у зв'язку з чим мають своєрідну будову зубної системи. У них у кожній щелепі є по парі великих долотоподібних різців, які не мають коренів і ростуть постійно. Тверда емаль вкриває лише передню частину різців, тому вони сточуються і завжди залишаються гострими. Ікол немає. Між різцями і кутніми зубами є беззубий проміжок - діастема. Кутні зуби мають плоску або тупогорбкувату по­верхню і служать для перетирання рослинної їжі. Кишки довгі; добре розвинена сліпа кишка, що виконує роль бродильного чана. Характерне раннє статеве дозрівання і висока плодючість. По­ширені в усіх частинах світу, крім Антарктиди. У фауні України зустрічається 41 вид з 9 родин.

Родина Білячі - Sciuridae - об'єднує звірків середніх розмірів (довжина тіла - 6-60 см), у яких задні кінцівки майже вдвічі довші за передні. Більшість активні вдень. Зимою багато з них впадає в сплячку. Окремі роблять запаси їжі. Роз­множуються 1-3 рази на рік. За способом життя - деревні, напівдеревні форми, а також норники. В Україні поширені представники родин Білки (Sciurus), Ховрахи (Citellus), Бабаки (Marmota).

Білка звичайна - Sciurus vulgaris (довжина тіла - 20-32 см, маса - 180-1000 г) - один із найцінніших хутрових звірів — населяє мішані і широколистяні ліси, акліматизована в лісах Криму, де раніше не зустрічалася. Активною буває здебільшого вранці і ввечері. Оселяється в дуплах, або будує кулеподібне гніздо (гайно). Живиться насінням, грибами та плодами дерев і чагарників, рідше комахами та їхніми личинками, яйцями птахів і навіть пташенятами. Запасає корм на зиму. Протягом року дає 1-3 приплоди до 4-10 малят.

Ховрах крапчастий – Citellus suslicus (довжина тіла - до 260 мм, маса - 200-300 г) поширений у степовій та лісостеповій зонах. Заселяє цілинні ділянки землі (лісосмуги, схили ярів, узбіччя доріг), а також посіви зернових культур і багаторічних трав. Живе у глибоких (до 170 см) норах. Активний вдень (осо­бливо у ранковий та вечірній час). Живиться трав'янистими рослинами, у тому числі й культурними, завдаючи шкоди сільському господарству. На зиму залягає у сплячку. Навесні самка народжує від 5 до 13 малят, які швидко ростуть. Нале­жать також ховрах малий (С.pygmaeus), поширений у степових районах Лівобережжя і Криму, та ховрах європейський (С. citellus), який зрідка зустрічається в західних районах Лісостепу та на Закарпатті.

Бабак (Marmota bobas) - один з найбільших представників родини Білячі (довжина тіла — до 60 см, маса — до 10 кг). У минулому населяли цілинні землі Степу та Лісостепу, заходили в окремі райони Полісся. Зараз окремі колонії збереглися лише на Лівобережжі (в Харківській і Луганській обл.). Живуть баба­ки великими колоніями, влаштовуючи дуже складні (до 20 м завдовжки) нори, що закінчуються глибоко під землею (2-3 м від поверхні) просторою гніздовою камерою. На поверхню землі виходять рано-вранці та надвечір. Живляться степовим різнотрав'ям, кореневищами, цибулинами. Споживають і куль­турні рослини, зокрема, злакові, соняшник та ін. При набли­женні небезпеки стають вертикально на задні кінцівки і пронизливо кричать. У кінці серпня - на початку вересня заля­гають у сплячку. Запасів на зиму не роблять. Прокидаються у березні-квітні. Малят (4-6) приносять раз на рік. У минулому в Україні бабаків добували заради хутра та жиру, що має лікувальні властивості. Однак унаслідок розорювання цілинних земель та інтенсивного промислу чисельність звірка різко скоротилася, ареал звузився. Тепер бабак став рідкісною твариною і потребує охорони. Створення заповідника «Стрілецький степ» на території Луганської області сприяє пев­ною мірою відновленню чисельності бабака в Україні.

Родина Мишачі - Muridae - включає переважно дрібних гризунів з видовженою і загостреною мордочкою, порівняно великими очами і добре розвиненими вушними раковинами. Хвіст здебільшого довгий, покритий кільцями лу­сочок, позаду яких розміщені зрідка волосини. Кінцівки довгі, особливо задні, що забезпечує можливість швидко бігати і добре стрибати. Більшість живе в норах, проте є деревні і підземні форми. Висока пластичність забезпечила пристосування до життя в антропогенних ландшафтах та поряд з людиною (синантропами стали миші і.пацюки). Поширені по всій земній кулі. У сплячку не впадають. Присмеркові та нічні тварини. У місцевостях з теплим кліматом розмножуються цілий рік; у приплоді - від 1 до 22 малят. Тривалість життя - 1-3 роки. Мишачі - масові шкідники сільського, лісового і комунального господарства, небезпечні поширювачі й переносники багатьох захворювань. Належать пацюк сірий (Rattus norvegicus), пацюк чорний (R. rattus), миша хатня (Mus musculus), миша (Apodemus flavicollis), миша лісова(A. sylvaticus), миша маленька — Micromus minutus (остання будує із трав'янистих рослин кулеподібні гнізда, які розміщує серед рослинності над землею) та миша польова (А. agrarius). Миша польова — невеликий гризун (довжина тіла — до 12,5 см), поширений у лісовій та степовій зонах, за винятком посушливих районів степу. Вологолюбна тварина, тому заселяє зволожені біотопи. Живиться різно­манітною їжею: насінням, коренеплодами, зеленими частинами рослин та ін. Протягом сезону одна особина знищує до 3 кг зерна і 7 кг зеленої маси. Статева зрілість у самки настає в тримісячному віці; вагітність триває 22 дні. Дає 3-4 приплоди по 5—8 мишенят.

Родина Хом'якові - Cricetidae - об'єднує гризунів, що мають довжину тіла від 5 до 35 см. Поширені по всіх материках (крім Австралії). Є серед них норники, підземні та напівводні форми, що позначилося на особливостях організації та поведінки. Належать водяні полівки (рід Arvicola); сірі полівки (рід Microtus), серед яких полівка снігова (Microtus nivalis), поширена в Карпатах на висоті до 2000 м і потребує охорони; хом'яки (рід Cricetus) та ондатри (рід Ondatra). Хом'як звичайний – Cricetus cricetus (довжи­на тіла — до 34 см) — поширений у лісовій та степовій зонах. Живе у глибоких норах (до 2,5 м), які риє на полях, узбіччях шляхів, на узліссі тощо. Живиться плодами і коренеплодами, зерном, комахами і навіть дрібними хребетними. На зиму заго­товляє до 16 кг зерна, яке переносить у защічних мішках. Впа­дає у зимову сплячку. Кормові запаси використовує рано на­весні після пробудження. Самка дає за літо два приплоди від 10 до 20 малят у кожному.

Ондатра — Ondatra zibethica (довжина тіла - до 45 см, маса - до 1 кг) - акліматизована на території України в 40-х роках XX століття (батьківщина - Північна Америка). Розселилася по всіх природних зонах, за винятком Криму. Напівводний звірок; населяє озера, болота, ріки з повільною течією, порослі густою рослинністю. Риють нори вище рівня води. На водоймах з ни­зинними або заболоченими берегами будують хатки з підводним входом. Живляться прибережними та водними рослинами, рідше - молюсками, раками, комахами, а також жабами і мальками риб. Весною поїдають ікру жаб і риб. Нічні і присмеркові тварини. У період розмноження добре функціонують мускусні залози. Розмножуються двічі на рік. У приплоді в середньому п'ятеро малят. Ондатр розводять також у спеціальних ондатрових господарствах і на фермах, а також в особистих господарствах. Забарвлення хутра - від світло-коричневого до чорного. Шкурки ондатр використовують у натуральному вигляді, а також фарбують під норку, соболя і морського котика.

Родина Боброві -Castoridae - у фауні України представлена одним видом - річковим бобром (Castor fiber), по­ширеним у Лісостепу та Поліссі. Це найбільший серед гризунів фауни України (довжина тіла - до 120 см, маса - 20-30 кг). Осе­ляються бобри по берегах лісових рік із повільною течією, стариць та озер, де у високих берегах влаштовують нори. Якщо ж береги низькі, будують із хмизу хатки діаметром до 10 м і висотою 1-3 м. Вхід у нору або хатку завжди під водою. У водоймах із непостійним рівнем води споруджують греблі зі стовбурів дерев, гілок та хмизу, скріплюючи їх глиною, мулом. Іноді бобри влаш­товують ще й канали, якими сплавляють заготовлений деревний корм. Літом живляться переважно трав'янистими рослинами. Восени інтенсивно валять дерева, запасаючи корм на зиму. Ак­тивні вночі, а також уранці і ввечері. Навесні самка народжує від 2 до 5 малят, які через один-два дні уже можуть плавати, а в три тижні починають самостійно живитися рослинним кормом. Бо­бер - один з найцінніших промислових звірів України. Гарне блискуче хутро цих тварин (від світло- до темно-каштанового і навіть майже чорного забарвлення) має високі якості і дуже ціниться. Секрет мускусних залоз, так званий бобровий струмінь, використовується в парфюмерії і медицині. Проте найголовнішим є те, що ці тварини-будівельники, заселяючи водойми, підтри­мують постійний рівень води у них; тут селяться птахи, з'явля­ється риба. Отже, бобри як важливий компонент екосистеми, сприяють підтриманню її в стані гомеостазу (гр. homois — «подібний, однаковий» і stasis - «стан»), тобто динамічної рівноваги. Через незначну чисельність полювання на бобрів за­боронене; з метою збільшення кількості створено ряд заказників.

Родина Нутрієві - Myocastoridae -представлена 1 видом - нутрією, або болотяним бобром, -Myocastor coypus (довжина тіла - до 80 см, маса - 9 кг). Веде напівводнийспосіб життя. В Україні нутрію розводять у клітках, а також у напіввільних умовах у більшості областей. Батьківщина - Південна Америка. Оселяються звірки в слабопроточних чи стоячих водоймах, зарослих водяною та прибережною рослинністю. Живуть у норах до 5 м, прокладених вище рівня води, що закінчуються гніздовою камерою; вхідний отвір під водою. Якщо умови для риття нір відсутні, влаштовують гнізда в густих заростях очерету або рогозу. Живляться рослинною їжею (пагонами та кореневищами очерету, рогозу; полюбляють латаття, рдесник, валіснерію). Зрідка споживають молюскік. раків, п'явок. їжу поїдають, як правило, на кормових площадках. Нічні та сутінкові тварини. Розмножуються двічі на рік. У приплоді 5-8 малят (іноді 12-14). З двох місяців ведуть само­стійне життя, а з чотирьох - самки здатні до розмноження. Нутрія - важливий об'єкт промислового і кустарного звіроводства. Особливо красиве її хутро з вискубаною грубою остю, воно шовковисте і міцне. Одержано багато кольорових мутацій. М'ясо нутрій використовують у їжу.

Родина Вовчкові, або Соні, - Gliridae -об'єднує звірків, що зовнішнім виглядом нагадують маленьких білок. Хвіст укритий волоссям, очі великі, вушні раковини розвинені добре. Вовчки нашої фауни ведуть деревний спосіб життя. Активні вночі. Живуть у гніздах, збудованих із рослин, а також у дуплах. Живляться здебільшого плодами і насінням деревних порід, а також комахами, яйцями птахів і пташенята­ми. Поширені в Поліссі, Лісостепу та Карпатах. На зиму заля­гають у сплячку (сплять по півроку). Самки раз на рік народжують 2-9 малят. У нашій фауні зустрічаються вовчки: сірий (Glis glis), лісовий (Druomus nitedula), садовий – Eliomus quercinus (занесений до Червоної книги) та горішниковий (Muscardinus avellanarius).

Родина Сліпакові - Spalacidae - об'єднує гризунів, що ведуть виключно підземний спосіб життя. Довжи­на тіла - 16-35 см. Вушні раковини та очні отвори відсутні, кришталик редукований. Землю риють за допомогою добре розвинених різців. Узимку активність знижена. Живляться підземними частинами рослин; роблять запаси. У лісостеповій і степовій зонах Лівобережжя поширений сліпак звичайний Spalax microphtalmus); сліпаки буковинський (S. graecusз) та піщаний (S. arenarius) як нечисленні види занесені до Чер­воної книги України.

Ряд Зайцеподібні - Lagomorpha. Об'єднує тварин, довжина тіла яких - від 12 до 74 см, маса - 0,1-7 кг. Відомо понад 60 видів, поширених по всій земній кулі, крім Антарктиди, Південної Америки та о. Мадагаскар. В Австралії, Новій Зе­ландії акліматизовані. Зубна система цих тварин подібна до та­кої в гризунів, але у верхній щелепі позаду добре розвинених різців міститься ще одна пара значно менших. Зуби постійно ростуть. Сліпа кишка має спіральні складки. Для деяких характерні сезонні линяння зі зміною кольору та структури волосяного покриву. Належать 2 родини: Сіноставцеві (Ochotonidae), які роблять запаси у вигляді стіжків сіна або купок сухої трави, та Заячі (Leporidae). У фауні України поширені 3 види родини Заячі.

Заєцьрусак – Lepus europaeus (довжина тіла - 55-70 см, маса - 4-7 кг) поширений у степах, лісостепах і малозаліснених обла­стях лісової зони. В Україні поширений повсюдно, але великих лісових масивів уникає. Населяє відкриті біотопи. Для відпочинку влаштовує лігво, що являє собою неглибоку ямку в грунті, сховану в бур'яні або на ріллі. Живиться виключно рослинним кормом: улітку - трав'янистими рослинами, у тому числі й сільськогосподарськими, а взимку - корою і гілками дерев, чагарників та насінням бур'янів. За рік буває до 4 ви­водків по 2-4 зайченят у кожному (фото 17 на вкладці).

Заєць-біляк – L. timidus (довжина тіла — до 70 см і маса - до 5,5 кг) населяє тундру, лісотундру, тайгу. Зустрічається і в зоні мішаних лісів, в Україні - зрідка в районах Полісся. На відміну від русака є лісовим мешканцем. Улітку в кормовому раціоні переважає трав'яниста рослинність, узимку - дрібні гілки і кора дерев та кущів. Буває 2-3 приплоди на рік по 2-3 зрячих, вкритих пухом зайченят, що спритно ховаються у траві. Як рідкісний вид занесений до Червоної книги України.

Дикий кролик – Orctolagus cuniculus (довжина тіла -36-44 см, маса — до 2 кг) — поширений в Україні переважно в межах степового Причорнозем'я (Херсонській та Одеській обла­стях), де населяє балки, яри, вироблені кар'єри. Поселяються колоніями в норах завдовжки до 10-15 м. Живляться рослинною їжею. Щорічно самка дає 3-4 приплоди до 7 безпорадних малят у кожному. Є родоначальником домашніх порід кроликів. При масовому розмноженні пошкоджує сільськогосподарські рослини, лісопосадки, може призвести до деградації природних біоценозів. В Австралії, куди дикий кролик потрапив у середині XIX ст., боротьба з ним протягом десятиліть була однією з найгостріших проблем. В Україні нечисленний, є об'єктом хутрового промислу.

Ряд Неповнозубі - Edentata. Поширені в Північній, Центральній і Південній Америці. Довжина тіла - від 12 см до 1,2 м. Два-три пальці передніх кінцівок розвинені краще і озброєні сильними кігтями. Зуби спрощеної будови (не мають коренів та емалі), ростуть постійно; різці та ікла відсутні. У мурашкоїдів зубів немає. Живуть на деревах (лінивці - Bradupodidae) та на землі (броненосці - Dasypodidae); мурашкоїди (Myrmecophagidae) ведуть деревний і наземний спосіб життя. Лінивці — рослиноїдні; мурашкоїди живляться мурашками і термітами, яких ловлять за допомогою довгого липкого язика; броненосці поїдають як рослинну, так і тваринну їжу. Останні мають зовнішній панцир із вкритих роговим шаром кісткових пластин, сполучених рухомо. У разі небезпеки згортаються у клубок.

Ряд Хижі — Carnivora. Об'єднує ссавців, поширених повсю­дно, за винятком материкової частини Антарктиди та Австралії (є акліматизовані види). Довжина тіла - від 11 см (ласка) до 3 м (ведмеді), маса - від 100 г до 1 т. Живляться здебільшого тваринною їжею; деякі з них всеїдні. Добре виражена ди­ференціація зубів на різці, ікла і кутні. Різці дрібні; ікла, на­впаки, великі, гострі, конічні; кутні зуби гострогорбкуваті. На­явні так звані хижі зуби — останній передкутній верхньої щеле­пи і перший кутній нижньої, — що виділяються великими розмірами і ріжучими краями. Півкулі головного мозку добре розвинені і вкриті борознами. Характеризуються складною нервовою діяльністю і розвитком органів чуття (слуху, нюху, зору). Переважно стопоходячі. Сутінкові та нічні тварини. Добре розвинений волосяний покрив, тому більшість серед хижих -об'єкти хутрового промислу. У світовій фауні відомо близько 240 видів, з них в Україні - 18, що належать до 4 родин: С о б а ч і (Canidae), Ведмежі (Ursidae), Куни­чі (Mustelidae), Котячі (Felidae).

Родина Собачі - Canididaeе - об'єднує звірів з добре розвиненими довгими кінцівками, пристосованими до швидкого бігу (кігті невтяжні). Здобич переслідують. Часто утворюють сім'ї і зграї. Належать вовк сірий (Canis lupus), лисиця звичайна (Vulpes vulpes), корсак (V. corsac), єнотовидний собака (Nyctereutes procyonoidae), які зустрічаються на території нашої країни, а також песець (Alopex lagopus), ша­кал (Canis aureus) тощо.

Вовк сірий (довжина тіла - 105-160 см, маса - 32-50 кг) поширений у Євразії та Північній Америці. В Україні зу­стрічається на всій території, за винятком Криму. Живиться дикими тваринами (козулями, оленями, лосями, зайцями, гризунами), птахами, що гніздяться на землі, часто нападає і на свійських. Може споживати рибу, комах, а також рослинну їжу — плоди, ягоди. Вовк - сильний, спритний і витривалий хижак, який у пошуках їжі проходить великі відстані. Самка влашто­вує лігво, у якому народжує 4-6, зрідка до 13, сліпих безпорадних малят. У місячному віці вони починають їсти м'ясо. Про потом-ство турбуються обидва батьки. Лисиця звичайна (довжина тіла - 60-90 см, маса - 6-10 кг) -красивий спритний хижак. На території України зустрічається всюди, навіть у населених пунктах. Живе у норах, які риє у важкодоступних для людини місцях. Живиться переважно тваринним кормом (мишовидними гризунами, зайцями, птаха­ми), поїдає також плоди та насіння рослин. Навесні самка народжує у норі 5-6, іноді 10 малят, які швидко розвиваються (фото 18 на вкладці).

Песець - типовий житель тундри. Живиться переважно лемінгами. Узимку при нестачі корму відкочовує у південніші райони. Малят (до 18 у приплоді) самка народжує в норі.

Єнотовидний собака завезений в Україну з Далекого Сходу. Акліматизація пройшла успішно, і зараз цей звір зустрічається по всій території нашої країни. Населяє ліси й переліски, береги водойм, яри, порослі чагарником. Добре плаває, долаючи значні водні простори. Влаштовує кубла у заростях очерету або займає старі залишені нори лисиць чи борсуків. Переважно нічні тварини. У теплі м'які зими у сплячку не залягають. Всеїдні, поїдають мишовидних гризунів, землерийок, вужів, ящірок, жаб, комах, яйця птахів і пташенят, а також плоди і ягоди, овочеві культури. У квітні самка приносить від 6-8 до 16 щенят. Єното­видний собака - промисловий звір: його хутро легке, міцне і тепле; м'ясо також вживається в їжу. У той же час у місцях масового розмноження ці звірі винищують водоплавних птахів. Тому чисельність їх слід регулювати.

Родина Ведмежі - Ursidae - об'єднує звірів великих розмірів. Хвіст дуже короткий. Кінцівки п'ятипалі, озброєні невтяжними кігтями. Хижі зуби розвинені слабко, ікла великі. В Україні - один вид - бурий ведмідь. Ведмідь бурий –Ursus arctos - досягає двохметрового зросту, маса - 150-300 кг, в Україні зустрічається в Карпатах. Живиться переважно безхребетними тваринами і рослинною їжею (ягодами, жолудя­ми, горіхами). Улюбленою їжею ведмідів є овес, а також мед. Ведмедиця дає потомство раз на 2 роки. У приплоді буває 1-2, рідко 3 ведмежат. Малята народжуються взимку в барлозі, дуже малі (до 500 г), сліпі й безпорадні. Тривалість життя ведмедів - 30-40 років.

Ведмідь білий (V. maritimus) поширений на узбережжі та островах Північного Льодовитого океану. Один із найбільших сучасних хижаків (довжина тіла - до 3 м, маса 300-500, а де­яких - 1000 кг). Живиться тюленями, рибою. У барлогу заляга­ють лише вагітні самки.

Родина Куницеві - Mustelidae - об'єднує хижаків дрібних і середніх розмірів, у яких добре розвинені хижі зуби. У багатьох видів біля анального отвору є специфічні залози, що виділяють секрет неприємного запаху. Належать куниці кам'яна (Martes foina), яка часто поселяєтьсся серед скель та в населених пунктах, і лісова (М. martes) - типовий житель лісів (дендробіонт) (фото 19 на вкладці). Напівводний спосіб життя ведуть норки: європейська (Mustela lutreola) та акліматизована в Україні американська (М. vison), яка повсю­дно витісняє європейську, а також видра (Lutra lutra). Усе це цінні хутрові звірі. Значно знизилася за останній період чи­сельність борсука (Meles meles), який живе в норах із склад­ною системою ходів та кількома виходами. Цінний промисловий вид, від якого одержують хутро, м'ясо, жир, що має лікувальні властивості. Однак полювати на нього заборонено через низьку чисельність. Найменшими серед куницевих є ласка (Mustela nivalis) та горностай (М. еrтіпеа), які живляться мишовидни­ми гризунами і є природними регуляторами їх чисельності. Таку ж роль виконують і тхори - степовий (Mustela eversmanni) та чорний (М.putorius), хоча можуть завдавати деякої шкоди, поїдаючи птахів, у тому числі й свійських. Со­боль – Martes zibellina (довжина тіла - 30-50 см, маса -800-1500 г) - типовий мешканець тайги. Веде наземний спосіб життя, але добре лазить і по деревах. Живиться змішаною їжею, проте основу його кормового раціону становлять мишовидні гризуни. Самка у гнізді народжує 2-5 малят.

Родина Котячі - Felidae - об'єднує найбільш спеціалізованих хижаків з добре розвиненими хижими зубами. Ведуть наземний спосіб життя, але здатні лазити по деревах. Здобич здебільшого підстерігають, рідко переслідують. Кігті втяжні. Належать тигр (Pantera tigris), леопард (Р. pardus), гепард (Асіпопух jubatus), що переслідує здобич, розвиваючи найбільшу серед звірів швидкість, і має невтяжні кігті та ін. В Україні зустрічаються такі представники родини, як кіт лісовий (Felis silvestris), що зрідка водиться в Карпатах, та рись (F. lупх). Рись - типовий мешканець тайги. Зустрічається також у Карпатах та зрідка в західних районах Полісся. Живиться хребетними тваринами (зайцями, козулями, оленями, а також великими лісовими птахами). Сховавшись на дереві, хижак підстерігає свою жертву, а при наближенні її - плигає на спину і загризає. Самка у гнізді народжує 2-3 малят, які через три місяці переходять на м'ясний корм, що приносить їм мати.

Ряд Китоподібні — Сеtасеа. До ряду належать ссавці, які ведуть виключно водний спосіб життя, що позначилося на осо­бливостях їх зовнішньої і внутрішньої будови (рис. 260). Тіло торпедоподібної форми, шия не виражена. Передні кінцівки видозмінилися на ласти; задні атрофувалися, у зв'язку з чим від тазу збереглися лише дві рудиментарні кістки. Рибоподібний, але розташований у горизонтальній площині, хвіст є основним органом руху тварини. Шкіра гола, лише на голові є рідке во­лосся. Потових і сальних залоз немає. Добре розвинений шар підшкірного жиру (у деяких китів його товщина - до 50 см). Легені характеризуються великою ємкістю (у синього кита - до 14000 л). Тому китоподібні можуть залишатися під водою від 15 хв. до 1 год. Дихальні шляхи повністю відокремились від травної системи, що забезпечує можливість живлення під во­дою. Концентрація гемоглобіну в крові на 20-50% вища, ніж у наземних тварин. Один або два носові отвори відкриваються зверху на голові; ніздрі закриваються клапанами під час пірнання. Здатні до ехолокації: за допомогою звукової хвилі дельфіни можуть аналізувати навколишнє середовище, тобто оцінити розміри, форму, характер поверхні предметів, а також розрізнити матеріал, з якого вони зроблені, визначити відстань до предметів. Ряд Китоподібні поділяють на два підряди: Вусаті кити (Mystacoceti) і Зубаті кити (Odontoceta).

Підряд Вусаті кити об'єднує найбільших тварин. Зубів у них немає. У ротовій порожнині є цідильний апарат, що склада­ється із рогових пластин у кількості до 400 пар, які звисають із верхнього піднебіння у пащу і закінчуються бахромою (китовий вус). Живляться планктоном, проціджуючи воду через пластинки китового вуса. За добу кит з'їдає до 5 т корму. Належать кит синій (Balaenoptera musculus), кит сірий (Eschrichtiusb gibbosus), кит гренландський, або полярний (Baleana muslicetus), та інші.

Зубаті кити характеризуються наявністю великої кількості (до 240) однотипних конічних зубів. Живляться рибою, головоногими молюсками, тюленями. Належать кашалоти -Phyceridae (довжина тіла - 11-20 м, маса - до 100 т), дельфіни (Delphinidae). Самки кашалотів із молоддю тримаються у теплій зоні всіх океанів, самці влітку мігрують до арктичних морів. Дельфіни живуть стадами; поширені у помірних і теплих широтах, окремі заходять і в холодні води. Легко піддаються дресируванню. У Чорному морі зустрічаються афаліна чорноморська — Tussiops truncatus (довжина тіла - понад 3 м), білобочка чорноморська – Delphinus delphis (довжина тіла -2 м), у Чорному та Азовському - азовка, або пихтун (Phocaena phocaena). У воді розвивають швидкість до 50 км/год.

Ряд Ластоногі - Pninipedia. Об'єднує тварин, які більшу ча­стину життя проводять у воді і лише для відпочинку чи розмноження виходять на сушу або крижину. Тіло (довжина -до 6 м, маса - до 3,5 т) видовжене, обтічне, вкрите здебільшого жорстким волоссям (рис. 261). Добре розвинений шар підшкірного жиру, кінцівки видозмінені у ласти, між пальця­ми є шкіряста перетинка. Зуби переважно конічні. Живляться рибою, молюсками, ракоподібними. Належать родини: Моржі (Odobenidae), Справжні тюлені (Phocidae), Вухаті тюлені (Otariidae), представниками яких є морж (Odobenus rosmarus), морський котик (Callorhinus ursinus), морський лев (Zalophus californianus), сивуч (Eumrtipias jubatus). У Чорному морі водиться білочеревий тюлень, або мо­нах monachus monachus).

Рис. 261. Ластоногі:

a гренландський тюлень (самець); б - котик-сікач; в - гренландський тюлень (самка з малям); г - моржі.

Ряд Парнокопитні — Artiodactula. Відомо близько 170 видів цих тварин, поширених по всій земній кулі, у нашій фауні - 8 (рис. 262). Належать тварини, здатні до швидкого бігу. Кінцівки чотирипалі: перший палець редукований; другий і п'ятий не­дорозвинені, а третій і четвертий видовжені і служать опорою під час руху. Кінцеві фаланги пальців мають копита. Півкулі головного мозку розвинені добре, вкриті борознами. Здебільшо­го полігами.

Віділлють два підря ди: Н є ж у й н і та Ж у й н і.

До підряду Нежуйні - Nonruminantia -належать тварини із масивним тулубом і короткими ногами. Добре розвинені другий і п'ятий пальці. Наявні ікла. Шлунок простий. До підряду Нежуйні належать родини Свині (Suidae) та Бегемоти (Нірророtamidae). Дика свиня – Sys scrofa (довжина тіла до - 205 см, маса - 250-300 кг) - поширена по всій території України. Населяє ліси різних типів, балки, яри, лісосмуги та ін. Всеїдна. В осінній період перевагу надає жолу­дям, горіхам, горішкам бука; може живитися на культурних угіддях (поїдає картоплю, кукурудзу, зернові, овочі). У квітні-травні народжує 4-8 поросят. Цінний промисловий звір, що дає смачне м'ясо, шкіру і щетину. Об'єкт спортивного полювання.

Підряд Жуйні - Rumsnantia - об'єднує парнокопитних, які мають складний шлунок, як правило, чо­тирикамерний, заселений симбіонтними найпростішими і бак­теріями. Непережована їжа в них потрапляє спочатку в рубець, сітку, де зброджується під дією ферментів слини та організмів-симбіонтів, потім вона відригується і пережовується (характерна жвачка). Пережована їжа надходить у книжку, де зброджується, а в сичузі піддається дії травних соків. У верхній щелепі різці та ікла нерозвинені; кутні зуби з широкою поверхнею служать для перетирання грубих, багатих на клітковину кормів. Більшість жуйних має роги - вирости лобної кістки; у частини видів вони вкриті роговим чохлом.

У фауні України поширені лось (Alces alces), козуля (Capreolus capreolus), плямистий олень (Cervus nippon), благородний олень (С. elephus), лань (С. dama), що належать до родини Олені (Cervidae), а також європейський муфлон (Ovis musion) та зубр (Bison bonasus) - представники родини Порожни­сторогі (Bovidae).

Лось (довжина тіла - до 3 м, маса - до 500 кг) зустрічається на всій території України, окрім Криму та Карпат, хоча більша частина поголів'я припадає на Полісся. Поширений у великих лісових масивах із болотами та іншими водоймами. Завдяки довгим ногам і широким копитам легко переміщається по забо­лоченій місцевості. Живиться трав'янистими рослинами, моло­дими пагонами, листям та корою дерев і кущів. Самка народжує 1-2 малят, що вже через кілька годин слідують за матір'ю.

Олень благородний (довжина тіла - 2,5 м, маса — до 300 кг) на більшій частині території України до початку XX ст. був винищений. Його аборигенні популяції збереглися лише в Карпатах і Криму. Завдяки охоронним заходам та розселенню ареал відновився на більшій частині території країни. Живить­ся різноманітною рослинною їжею. У кінці травня - в червні самка народжує одне теля (рідше двоє), що через кілька днів починає слідувати за матір'ю. Цінний мисливський звір, якого добувають заради смачного м'яса та шкіри, що використовується для високоякісної замші.

Олень плямистий (довжина тіла - 180 см, маса — до 160 кг) у 40-60-ті роки XX ст. завезений в Україну з Далекого Сходу. Акліматизація пройшла успішно. В останній період у нашій країні налічувалося близько 3 тис. плямистих оленів. Поширені здебільшого в лісостеповій зоні і в плавневих лісах нижнього Дніпра. Живиться трав'янистою і деревною рослинністю, по­їдає також жолуді, горіхи, опале листя. Самка у червні приводить одного, рідко двох оленят. Плямистих оленів розводять у мис­ливських господарствах; полювання на них обмежене. Одержують смачне м'ясо та високоякісну шкіру, що йде на виготовлення замші, а з молодих рогів - лікарський препарат пантокрін, що має тонізуючі властивості.

Козуля (довжина тіла - до 140 см, маса - до 40 кг) населяє всі зони нашої країни, зустрічаючись в найрізноманітніших біотопах: у лісах різних типів, штучних лісонасадженнях і лісосмугах, сільськогосподарських угіддях. У горах піднімається на висоту до 1700 м. Живиться переважно різнотрав'ям, рідше - молодими гілками, листям і бруньками різноманітних дерев i чагарників. У квітні-травні у самки з'являється двоє, рідше троє малят (фото 20 на вкладці). Важливий об'єкт спортивного ліцензованого полювання.

Зубр (довжина тіла - до 3 м, висота в холці -2 м, маса - до 1 т) у минулому був одним з найчисленніших копитних в Європі, у тому числі і в Україні. Проте на початку минулого століття природні популяції зубра були повністю винищені. З 1965 року на території України розпочали реакліматизацію цих тварин. У даний час вони розселилися у ряді областей (Чернівецькій, Львівській, Київській, Чернігівській, Сумській та ін.). Загаль­на чисельність у нашій країні перевищує 250 особин. Живлять­ся різноманітною трав'янистою рослинністю, лише взимку спо­живають пагони, листя і кору деревних та чагарникових порід. Тримаються невеликими стадами; старі самці - поодиноко. На початку літа самка народжує одне теля, яке через 1,5-2 години здатне слідувати за матір'ю. Як нечисленний вид занесений до Червоних книг (у тому числі й МСОП).

Муфлон європейський (довжина тіла - 120 см, маса - до 50 кг) був завезений на початку минулого століття з островів Корсіка і Сардинія в Асканію-Нова та Крим. З метою їх збереження був створений у 1923 р. Кримський державний заповідник. В останні роки муфлони завезені також у Київську, Закарпатську та Херсонську області. Загальна чисельність на території України перевищує 300 особин. Живиться різноманітною, переважно трав'янистою, рослинністю. У приплоді - 1-2 ягнят, які з перших годин життя слідують за матір'ю. Як родоначальник свійських овець, легко утворює з ними помісь, тому може використовуватися для гібридизації. Дає також смачне м'ясо, шкіру.

Належать також родини: Жирафи - Giraffidae (типовий представник африканської фауни - жирафа звичайна – Giraffa cameleopardalis Оленьки - Trafulidae; Кабарги - Moschidae.

Ряд Непарнокопитні - Perisodactula. Представники ряду -ссавці великих розмірів, більшість яких здатні швидко бігати. Найкраще розвинений третій палець; інші частково або повністю редуковані - залежно від швидкості бігу. Кінцеві фаланги пальців мають рогові копита. Шлунок простий. Належить усього 16 видів, об'єднаних у три родини: Тапіри (Tapiridae), Носороги (Phihoceratidae) та Коні (Ecuidae); представниками родини Коні є осли (Ecvuus asinus), кулани (Е. hemionus), зебри (рід Hyppotigris), дикі коні (Е.przewalskii). На території України в природних умовах не зустрічаються. Окремих розводять у заповідниках (наприклад, зебру, коня Пржевальського - в Асканія-Нова) (рис. 263).

Рис. 263. Види непарнокопитних: а - зебра; б - кінь; в - носоріг індійський; г - тапір чепрачний.

Ряд Хоботні — Proboscidea. Об'єднує найбільших наземних звірів. Сучасні хоботні представлені родиною Слонові (Elephantidae). Це великі тварини: висота в плечах - до 4-4,5 м, маса - до 5 (зрідка 7,5) т. Характерний довгий рухомий хобот, утворений видовженим носом і верхньою губою. Є органом дотику, нюху, що добре розвинений, та схоплення і піднесення їжі до рота. Друга пара верхніх різців виступає із рота у вигляді бивнів, що ростуть протягом усього життя. Ікол немає. На кожній щелепі по обидва боки є по одному кутньому зубу; при зношу­ванні заміщується новим. Зуби змінюються протягом життя до щести разів. Кінцівки масивні, п'ятипалі; на кожному пальці є копитце. Шкіра товста, майже гола. Рослиноїдні. Статевозрілими стають у 10-20 років. Живуть 70-80 років. Належать слон індійський (Elephas maximus) - поширений у Південно-Східній Азії, легко приручається, бивні лише у самця, та слон африкан­ський (Loxodohta africano) - житель саван і тропічних лісів Африки. Приручається погано. Чисельність обох видів різко скоротилася через руйнування місць перебування та брако-н'єрське полювання заради бивнів (слонової кості). Обидва види занесені до Червоної книги МСОП.

Ряд Мозоленогі — Tylopoda. Об'єднує тварин, кінцівки яких мають два пальці, що закінчуються викривленими кігтями. Опираються на еластичну мозолисту подушку, що підстилає нижню поверхню ступні. Належить одна родина - Вер­блюди (Camelidae). Дикий двогорбий верблюд – Camelus triamus (довжина тіла - до 360 см, висота - до 210 см, маса -450-690 кг) у невеликій кількості (кілька сотень голів) зберігається лише в Монголії. Давно одомашнений. Населяє Центральну Азію. Одногорбий верблюд (С.dromaderius) відомий лише як свійська тварина. Поширений у Малій Азії, Індії, Африці, Аравії, Туркменії. Обидва види верблюдів схрещуються між собою, утворюючи життєздатні гібриди. У Південній Америці в горах поширені безгорбі верблюди - лами: гуанако (Lama cyanicoe) і вікунья (L. vicugna). Одомашнені.

Ряд Примати - Primates. Включає до 190 видів тварин, дов­жина тіла яких від 10 (дрібні напівмавпи) до 180 см (горила). Примати - здебільшого тропічні і субтропічні звірі, які ведуть деревний і наземний спосіб життя. При ходінні спираються на всю стопу. Перший палець протиставлений іншим, забезпечуючи хапальну функцію кінцівок. Головний мозок приматів великого розміру, півкулі його покриті борознами та звивинами. Тварини цього ряду характеризуються складною поведінкою. Із органів чуття добре розвинені зір та слух. Очі тією чи іншою мірою спрямовані вперед. Є зуби всіх категорій. Шлунок простий. Жи­вляться змішаним кормом, хоча переважають рослиноїдні види. Розмножуються цілий рік, самки народжують 1-2, рідше 3 ма­лят. Денні тварини. Живуть стадами, рідше - парами й поодино­ко. Ряд ділять на два підряди: Напівмавпи та Мавпи (рис. 264).

Підряд Напівмавпи - Prosimii. Включає дрібних і середніх розмірів звірків, у яких добре розвинений волосяний покрив. Пальці у більшості видів мають кігті, рідше - нігті. На­лежать родини: Тупайї (Tupaiidae), Лемури (Lemuriidae), Довгоп'яти (Tarsiidae) таін.

Усі представники підряду Вищі примати, або Мавпи (Ansropoidea), мають на пальцях плоскі нігті, волосяний покрив розвинений значно гірше, ніж у напівмавп. Належать родини Капуцини (Cebidae), або так звані широконосі мавпи, що мають довгий, у деяких видів чіпкий хвіст, та Ігрунки (Callisrichidae) - найдрібніші серед мавп (довжина тіла - до 15 см). Живуть на деревах. Підряд об'єднує також родини Нижчі вузьконосі мавпи, або Мартишки, - Cercopisethcidae (довжини тіла - 32-110 см) та Вищі вузьконосі, або Людино­подібні, мавпи (Pongidae). У людиноподібних мавп лицьовий відділ голови мало вкритий волоссям, а вуха, долоні і підошви зовсім голі. Передні кінцівки довгі і краще розвинені, ніж задні. Зубів 32. Є 4 групи крові. Користуються складною звуковою локацією. Добре розвинена міміка і жестикуляція. Можуть передавати різний емоційний стан. Мають хорошу па­м'ять. До людиноподібних мавп належать орангутанг (Pongo pugmaeus), шимпанзе (Рап troglodutes), горила (Corila gorila). До підряду Вищі примати належить і людина розумна - Ното sаріепs, якій у минулому передувало кілька видів людей: австралопітек, пітекантроп, синантроп, неан­дерталець. Становлення людини розумної було пов'язано із розвитком трудової діяльності, членороздільної мови і виник­нення суспільства.