Охорона тваринного світу

Серед антропогенних факторів значну позитивну роль відігра­ють природоохоронні. Охорона тварин - сукупність міжнарод­них, державних і регіональних господарсько-адміністративних і громадських заходів, спрямованих на збереження популяцій­но-видового складу і підтримання чисельності тварин на рівні, який забезпечує їх існування.

Зусиллями окремих держав неможливо раціонально викорис­товувати і зберігати природні ресурси морів і океанів, рік, мігруючих риб, птахів, морських ссавців. Збереження генофонду тварин планети потребує колективних зусиль усіх країн, координації дер­жавної і громадської діяльності в розв'язанні загальносвітових екологічних проблем. Склалися основні форми такого співробіт­ництва: діяльність міжнародних природоохоронних організацій, двосторонні і багатосторонні міждержавні угоди. Основним інтер­національним органом, що розв'язує питання охорони природи у світовому масштабі, є Міжнародна спілка охорони природи і при­родних ресурсів (МСОП), створена в 1948 році. Комісією з рідкіс­них і зникаючих видів при МСОП було видано міжнародну Черво­ну книгу (вперше надрукована в 1963 р.). Червона книга періоди­чно поповнюється новими даними. Вийшли такі томи цієї книги: «Ссавці» (310 видів), «Птахи» (320 видів), «Земноводні й плазу­ни» (162 види), «Риби» (40 видів). Червона книга МСОП охоплює тваринний світ у глобальному масштабі і містить рекомендації щодо охорони, адресовані країнам і урядам, на території яких склалася загрозлива для тварин ситуація. До Червоних книг МСОП вида­ються «Чорні списки», що включають види і підвиди тварин, які вимерли за період з 1600 р. і до наших днів.

Міжнародна організація Всесвітній фонд охорони природи (ВФОП) розробляє і здійснює заходи щодо збереження рідкіс­них і зникаючих видів тварин (наприклад, разом з урядом Індії проводиться операція «Тигр» для збереження бенгальського ти­гра). Створено Міжнародну раду захисту птахів, Міжнародне бюро з вивчення водоплавних птахів, Міжнародну раду з полю­вання й охорони дичини та ін. У роботі ЮНЕП (Програма СОН з навколишнього середовища) бере участь і Україна. Ця міжна­родна організація покликана сприяти розв'язанню ключових проблем сучасності і насамперед збереження миру й самого життя на Землі - найціннішого дару навколишнього середовища.

За участю України укладено ряд міжнародних угод: конвен­ції про водно-болотні угіддя, що має значення, головним чином, для охорони середовища існування водоплавних і навколоводних птахів (1971); про охорону дикої флори і фауни та природ­них середовищ їх існування в Європі (1979); про збереження мігруючих видів диких тварин (1979); про захист Чорного моря від забруднення (1992); про охорону біологічного різноманіття (1994); Всеєвропейську стратегію збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995).

Відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну про­граму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» (2000) передбачається співробітництво України з такими державами, як Польща, Румунія, Словаччина, Росія, Білорусь, Молдова в галузі створення спільних транскордонних природоохоронних об'єктів - біосферних і природних заповід­ників, національних парків - з метою формування національної та Всеєвропейської екологічних мереж.

Проблеми охорони природи в цілому і тваринного світу зок­рема регламентуються в Україні цілим рядом законодавчих ак­тів, серед яких першочергове значення мають Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1992), «Про природно-заповідний фонд України» (1992), «Про тварин­ний світ» (2002), «Про Червону книгу України» (2002) тощо. Серед завдань законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища відмічаються, зокрема, такі, як запобі­гання і ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи.

У 1976 р. в Україні було засновано Червону книгу (її перше видання з'явилося в 1980 р.), до якої занесено видів тварин: ссавців - 29, птахів - 28» плазунів - 6, земноводних - 4, комах - 18. А список тварин, що занесені до другого видання Червоної книги України (1994 р.), налічує вже 382 види. Всього ж фауна України нараховує майже 45 тис. видів. Такі види тварин з укра­їнської Червоної книги, як хохуля, тюлень білочеревий, зубр, пелікан кучерявий, орлан-білохвіст, сапсан, осетер атлантич­ний та ін., занесені й до Міжнародної Червоної книги. У Законі «Про Червону книгу України» вказується, що об'єкти Червоної книги можуть належати (відповідно до форм власності) держа­ві, комунальним підприємствам, а також бути приватною влас­ністю юридичних чи фізичних осіб.

З метою збереження рідкісних видів тварин, занесених до Червоної книги, а також видів, відтворення яких у природних умовах неможливе, місцеві органи влади, спеціально уповнова­жені державні органи управління в галузі охорони навколиш­нього природного середовища, використання природних ресурсів - зобов'язані вживати необхідних заходів щодо забезпечення охорони зазначених видів тварин, поліпшення середовища їх перебування, створення належних умов для їх розмноження або розведення та розселення.

Для збереження і використання тварин у народному господарстві важливе значення має Закон України «Про тваринний І світ». У преамбулі до Закону зазначається, що тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовно­го та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом нау­кових досліджень, а також важливою базою для одержання про­мислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. У статті 2 Закону зазначено, що об'єк­ти тваринного світу в Україні можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності, однак вони знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них.

У Законі (стаття 9) сформульовано основні вимоги та прин­ципи охорони, раціонального використання і відтворення тва­ринного світу, серед яких слід особливо виділити такі:

• збереження умов існування видового і популяційного різно­маніття тваринного світу в стані природної волі;

• недопустимість погіршення середовища перебування, шля­хів міграції та умов розмноження диких тварин;

• збереження цілісності природних угруповань тварин;

• додержання науково обґрунтованих нормативів і лімітів ви­користання об'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого використання диких тварин та їх відтворення;

• раціональне використання корисних властивостей і продук­тів життєдіяльності диких тварин;

• регулювання чисельності тварин в інтересах охорони здоро­в'я населення і запобігання заподіянню шкоди довкіллю, го­сподарській та іншій діяльності.

У Законі наголошується, що громадяни зобов'язані:

• охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин;

• сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного світу (стаття 10).

Закон націлює на вивчення тварин без вилучення їх із при­роди, що також сприятиме збереженню тваринного світу. Стат­тя 28 Закону допускає вилучення з природного середовища об'­єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, вихов­них та естетичних цілях тільки з дозволу спеціально уповнова­жених державних органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

На даному етапі використання тваринного світу спостеріга­ється перехід від чистого промислу до елементів господарюван­ня (розведення диких тварин на фермах, в інкубаторах, рибоза­водах з метою випуску їх у природу; одомашнення; споруджен­ня переходів для наземних тварин, рибопідйомників - для риб; підгодівля тварин узимку; захист від хижаків та ін.). Збагаченню фауни сприяють акліматизація (пристосування тварин до нових умов середовища, до нових біоценозів) і реаклі­матизація (переселення видів у місця, де вони раніше жили, але з різних причин зникли).

Успішно здійснено акліматизацію тварин, завезених з інших країн: ондатри, нутрії, американської норки, єнотовидного соба­ки та ін. Реакліматизація сприяє збільшенню чисельності бобрів, плямистих оленів, фазанів, сірих куріпок та інших тварин.

Охороні тварин сприяє й комплекс біотехнічних заходів: штучне розведення дичини, підгодівля тварин, боротьба з пара­зитами тощо.

Велику роль в охороні тваринного світу відіграє громадсь­кість: товариства мисливців та рибалок, громадські інспектори, молодіжні пости і т.п. Багато добрих справ з охорони тварин на рахунку шкільних лісництв та заказників, товариств юних на­туралістів, «блакитних» патрулів.