Охорона й приваблювання птахів

У зв'язку з хижацьким полюванням, розвитком цивілізації й урбанізації спостерігається скорочення видової різноманітності птахів; багато з них стали рідкісними або перебувають на межі зникнення. Це насамперед стосується таких рядів птахів, як Соколоподібні, Журавлеподібні, Куроподібні, Гусеподібні та Лелекоподібні. Хижих птахів протягом багатьох років відстрілювали, вважаючи їх шкідниками. Лише з 1964 р. за­боронено відловлювати, відстрілювати й руйнувати гнізда усіх соколоподібних і сов. Це сприяє збільшенню чисельності окремих видів (канюків, осоїдів, лунів, яструбів, дрібних соколів), проте багато хижаків залишаються рідкісними (орел, орлан, скопа, великі соколи). Зменшення кількості хижих птахів сприяє тому, що їхні екологічні ніші почали займати інші види. Так, у насе­лених пунктах ворони, що надмірно розмножилися, руйнують гнізда з яйцями і пташенятами, а то й нападають на дорослих птахів. Надмірний промисел скоротив чисельність дроф, стрепетів, лебедів, глухарів.

Багато птахів гине від забруднення навколишнього середовища отрутохімікатами, гербіцидами, нафтою. Навіть не­велика кількість нафти, потрапляючи на оперення, порушує терморегуляцію і призводить до загибелі птахів. За підрахунками вчених, лише у водах Північної Атлантики щороку з цієї причини гине не менше кількох сотень тисяч морських птахів. Інсектициди порушують функціонування шкаралупових залоз у самок, унаслідок чого вони відкладають яйця з тоненькою шкаралупою, що легко б'ються. Часто під впливом отруто­хімікатів та радіонуклідів зародок взагалі не розвивається. Мільйони пернатих гинуть у газових факелах, на лініях електропередач, розбиваються об маяки. Так, в Україні майже 50% лелек гине від зіткнень з лініями електропередач. Причиною скорочення видової різноманітності птахів у антропогенних ланд­шафтах є також руйнування людиною звичних місць оселення пернатих, фактор неспокою. Так, в окультурених лісах систе­матично вирубують старі дуплисті дерева, і багато дуплогніздо-вих птахів (сови, голуби, деякі качки, горобині, дятли) не ма­ють, де оселятися. У період розмноження і насиджування пта­хам потрібен спокій, інакше вони залишають гнізда, якщо їх часто турбувати. Людина, піднімаючи птахів із гнізд своєю присутністю, демаскує гнізда, робить їх доступними для хижаків. Ще й досі не зжита практика збору яєць птахів (особливо дітьми).

Усі ці факти свідчать про нагальну необхідність охорони орнітофауни. Рідкісні і зникаючі види птахів заносяться до Червоної книги України. Ці види потребують всебічної охорони, відновлення чисельності у заповідниках та заказниках, розведення у розплідниках. Окремі види птахів розмножуються в основному в заповідниках: степовий орел - в Асканія-Нова, лелека чорний - у Поліському, мартин чорноголовий, гага - у Чорноморському та ін. У Чорноморському заповіднику зареєстровано близько 300 видів птахів, багато з яких занесено до Червоної книги України (пелікани рожевий та кучерявий, журавель сірий, орел степовий, скопа, сапсан, балобан, пугач, стрепет та ін.). Окремі види птахів розводять у розплідниках з метою їх розселення в природі, зокрема, в Асканія-Нова - дрохв. З метою збільшення чисельності дрохв створені спеціальні зака­зники. Десятки тисяч диких качок, фазанів вирощують на спеціальних фермах з тим, щоб випустити в мисливські угіддя. Фазанові розгадники є в південних областях нашої країни та на Закарпаттіі50собливо успішно пройшла акліматизація цих птахів у Миколаївській та Одеській областях. Розводять на фермах також страусів, куріпок, перепілок.

На території нашої країни зустрічаються птахи, занесені до Міжнародної Червоної книги: стерх,кучерявий пелікан, сокіл-сапсан, орлан-білохвіст тощо.

До Червоної книги України (її другого видання) занесено понад 67 видів птахів, серед них жовта чапля (Ardeola ralloides), лелека чорний (Ciconia nigra), колпиця, або косар (Platalea leucorodia), лебідь малий (Cygnus bewickii), казарка червоновола (Rufibrenta ruficollis), гага звичайна (Somateria mollissima), кроншнепи малий (Numenius tenuirostris) та середній (N. phaeopus), скопа (Pandion haliaetus), шуліка рудий (Milvus milvus), орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla), змієїд (Circaetus ferox), степовий орел (Aquila nipalensis), беркут (A. chrysaetos), стерв'ятник (Neophron percnopterus), луні степовий (Circus macrourus) та польовий (С. cyaneus), сапсан (Falco peregninus), журавлі сірий (Grus grus) та степовий (Anthropoides virgo), дрофа (Otis tarda), стрепет (Tetrax tetrax), чеграва (Hydroprogne caspia), пугач (Bubo bubo), сипуха (Tyto alba), сичик-горобець (Glaucidium passerinum), волохатий сич (Aegolius funereus) та ін.

Важливим ефективним методом природного збільшення чи^ сельності мисливських птахів у нашій країні є обмеження їх використання силою закону: заборона весняного полювання, встановлення норм відстрілу певних видів, заборона полюван­ня на птахів у місцях їх зимівлі. Іншими методами збільшення чисельності птахів, їх приваблення в населені пункти і сільськогосподарські угіддя є поліпшення середовища існування та кормової бази. Озеленення міст сприяє збільшенню різноманітності орнітофауни, представленої у великих містах 150-170 видами гніздових птахів. Особливо перспективними рослинами в озелененні міст є колючі кущі обліпихи, шипши­ни, жимолості татарської тощо, з яких формують живу огорожу, де й гніздяться птахи. їх не рекомендується підстригати на початку літа, бо-а такому разі відкриваються і можуть загину­ти гнізда.

Для приваблювання птахів розвішують штучні гніздівлі: шпаківні, синичники (для великої синиці, повзика), малі сини­чники (для строкатої мухоловки, малих синиць) та ін. Розміри окремих типів гніздівель подаємо нижче (в см) (рис. 243):

Рис. 243. Штучне місце гніздування для птахів

Назва гніздівель	а	б	в	г	д
шпаківня	14	30	20	25	4,7-5
Синичник	11-14	30	21	21	3,2-3,5
Синичник малий	10	25	15	20	3,0-3,5

Штучні гнізда для шпаків розвішують на висоті 5-8 м, для дрібних птахів - 3-5 м над землею.

У зимовий період птахів необхідно підгодовувати. З цією ме­тою виготовляють кормові столики та інші годівниці (рис. 244). Як корм використовують різне насіння (соняшника, кавунів, гарбузів, коноплі, бур'янів), ягоди, крихти білого хліба, шматоч­ки несолоного сала та м'яса. Це слід робити в усіх зелених зонах населених пунктів, фруктових садах, у тих місцях, куди ми хо­чемо привабити птахів. Багаторічними спостереженнями встано­влено, що великі синиці, яких годували взимку, залишаються на гніздування поблизу місць підгодівлі і виводять там пташенят. Сади і всі деревні насадження в цих місцях майже не пошкоджу­ються комахами-шкідниками. У мисливських господарствах для підгодівлі сірих куріпок і фазанів виставляють необмолочені сно­пи, залишають скирти соломи.

Любов до птахів є причиною того, що люди намагаються тримати їх і вдома. Проте тримати в клітках слід тільки тих птахів, яких здавна розводять з цією метою - папуг, голубів, канарок, тропічних ткачикових та ін. Виловлювати в природі співочих птахів - чижів, щоглів, снігурів, коноплянок - озна­чає збіднювати природні біоценози. Більшість диких птахів, які потрапляють у клітки любителів, при­речені на загибель. Тому серед заходів з охорони птахів одним із найважливіших є роз'яснювальна робота серед населен­ня. Осередком такої роботи має бути школа. Важливо, щоб усі групи насе­лення (а школярі - особливо) оволоділи нормами правильної, екологічно гра­мотної поведінки у природі. Лише тоді можна домогтися того, щоб усюди в природі жили птахи, проводили свою корисну роботу, милували нас своїми яскравими фарбами, веселою метушнею і мелодійними співами.

Рис. 244. Годівниці для птахів