Систематичний огляд комах

Клас Комахи (Isecta) поділяють на 2 підкласи: 1. Первиннобезкрилі, або Щетинкохвістки (Apterigota, або Thysanura). 2. Крилаті (Pterygota).

Підклас Первиннобезкрилі. Дуже давні комахи, відомі з відкладів середнього девону. Відомо близько 500 сучасних видів. Це дрібні (до 1,5 см завдовж­ки) істоти, у яких ніколи не було крил. Мають ротові органи гризу­чого типу, пару фасеткових очей, ходильні ноги (3 пари), черевце з рудиментарними кінцівками (гри-фельками), що закінчується трьо­ма довгими членистими нитками. Запліднення сперматофорне, роз­виток - архіметаболія, яка триває від 3 до 24 місяців

Рис. 113. Махіліди: Machilis sp.

Рис. 114. Лускатки: Lepisma saccharina.

Належать махіліди (Machilida) (рис. 113), що живуть серед скель, під камінням, живляться лишайниками перегноєм і здат­ні стрибати на відстань до 15-20 см, а також лускатки (Lepismatidа) - жителі теплих во­логих місць. У вологих приміщен­нях живе цукрова лускатка (Lepisma saccharina), що живиться цвільовими грибами, органічними рештками. Може завдати шко­ди, поїдаючи крохмальний клейстер з обкладинок книг (рис. 114).

Підклас Крилаті об'єднує більшість видів комах, що мають крила. В окремих видів крила частково чи повністю ре­дукуються.

Комахи із неповним перетворенням

Ряд Прямокрилі - Orthoptera. Тіло видовжене. Передні крила прямі, шкірясті, задні - перетинчасті, у стані спокою складені віялоподібно під передніми. У деяких крила редуковані. Ротові органи гризучого типу; вусики часто щетин­коподібні. Передні і середні ноги ходильного типу (у деяких - копального), задні - здебільшого стрибального (із видовженими стегнами і гомілками). Можуть відтворювати звуки. Мають ор­гани слуху. За допомогою яйцекладу самки відкладають яйця в ґрунт. Зимують переважно у фазі яйця. Більшість прямокри­лих рослиноїдні, є хижаки та всеїдні; серед них багато небезпеч­них масових шкідників.

До ряду Прямокрилі належать близько 20 тис. видів, з них в Україні - до 200. Поділяють на 2 підряди: Короткoв у с і (Brachycera) та Довговусі (Dilichocera).

Представники підряду Коротковусі мають вусики, не довші від половини тіла. Орган слуху (якщо є) розміщений по боках першого сегменту черевця. У самки є короткий яйце­клад. Належить родина Справжні саранові (Acridoidea), яка нараховує 10000 видів.

Саранoві- комахи порівняно великих розмірів (до 10 см завдовжки) із короткими вусиками. Відчутної шкоди завдають ті види саранових, які здатні об'єднуватись у великі зграї, так звані куліги. їхні личинки («піша сарана») можуть здійснювати значні мандрівки, знищуючи на своєму шляху посіви. Доросла сарана перелітає на великі відстані, об'єднуючись у зграї, що налічують мільярди особин, які виїдають на своєму шляху всю рослинність.

В Україні саранові представлені 55 видами, які поширені здебільшого у зоні степів. Серед них такі, як сарана італійська, або прус (Calliptamus italicus), сарана перелітна (Locusta migratoria) та сарана мароканська (Dociostaurus maroccanus), належать до потенційно небезпечних видів.

У прямокрилих, що належать до підряду Довговус і, вусики часто довші від тіла. Тимпанальні органи, якщо є, розміщені на гомілках передніх ніг. Яйцеклад у самки довгий. Належать надродини Коникові (Tettigoniidea), Цвіркунові (Grylloidea). Коникові мають завжди 4-членикові лапки, довгий серпоподібнний, мечоподіб­ний, або саблеподібний яйцеклад. Крила досягають кінця черевця або й довші від нього. Однак є й безкрилі форми. Звуковий апа­рат розміщений на надкрилах. Біля основи правого надкрила є так зване дзеркальце - тоненька прозора перетинка, оточена товстою жилкою, що утворює рамку. Дзеркальце розміщене на лівому крилі, непрозоре, матове і досить щільне; жилка, що його оточує (страдуляційна), на нижньому боці має зубчики і виконує роль смичка. Під час скрекотання зубчики смичка труть­ся об рамку дзеркальця, відтворюючи звуки, специфічні для кожного виду коників. Здебільшого звуковий апарат є у самців (у деяких видів - і у самок).

В Україні, особливо на Поліссі та в Лісостепу, поширені такі види к о н и к і в, як зелений (Tettigonia viridissima), співу­чий (Т. cantans), сірий (Decticus verrucivorus) та ін. Можуть жи­витися як рослинною, так і тваринною їжею (дрібними комаха­ми: двокрилими, метеликами, їх гусеницями тощо). У неволі мають схильність до канібалізму (поїдання особин свого виду). Степова дибка (Saga pedo) - найбільший коник нашої фауни (довжина тіла - 6-8 см, яйцеклад - до 4 см) — є типовим хижа­ком. Своїх жертв (саранових, цвіркунів, жуків, клопів) ловить передніми ногами. Крила редуковані. Популяції цього виду зде­більшого одностатеві (складаються переважно із самок). Отже, розмноження відбувається партеногенетично. Занесений до Червоної книги України.

Рис. 115. Прямокрилі:

а - зелений коник (Tettigonia viridissima); б - степовий цвіркун (Gryllus desertus); в - вовчок, або капустянка (Gryllotalpa gryllotalpa).

Родина Цвіркунові представлена в Україні 15 видами. Поширені цвіркун степовий (Gryllus desertus), ма­лий, або лобатий (G.frontalis), польовий (G. campestris). У буді­влях живе домовий цвіркун (G. domesticus). У цвіркунів звуко­вий апарат подібний до такого у коників, але дещо досконалі­ший. На правому надкриллі у них є жилка (страдуляційна), що виконує функцію смичка, а на лівому - жилка, при терті об яку відтворюється звук. Звуковий апа рат є лише у самців (рис. 115).

Представники родини Вовчкові (Gryllotalpidae) живуть у верхньому шарі ґрунту. Передні ноги товсті і розширені - копального типу. По всій території України поши­рений вовчок звичайний, або капустянка — Gryllotalpa gryllotalpa (довжина - 35-50 мм). Тіло вкрите густими короткими волоска­ми, які захищають тварину від води і прилипання вологого ґру­нту. Живиться підземними частинками рослин, а також ґрун­товими комахами та їхніми личинками. Пошкоджує найрізно­манітніші польові й городні культури, сходи і саджанці плодо­во-ягідних і лісових дерев та чагарників. Самка відкладає у під­земне гніздо від 150 до 600 яєць.

Ряд Тарганові - Blattoptera. Тіло плоске, його ( довжина від 4 до 95 мм; ноги бігального типу; вусики довгі, нитчасті; ротові органи гризучого типу. Передні крила перетво­рилися на шкірясті надкрила, задні - тонкі, перетинчасті. У самок крила часто редуковані. Ведуть переважно нічний спосіб життя, ховаючись удень під листям, камінням, у ґрунті. Всеїд­ні. Самка навколо яєць утворює яйцеву капсулу (оотеку). У самців на черевці є пахучі залози. Відомо близько 4000 видів, поширених переважно у тропіках та субтропіках. В Україні від­мічено 16 видів, більшість із яких у природних умовах зустріча­ється в Криму. Так, у лісовій підстилці, серед рослинності по­ширений тарган лапландський (Ectobius lapponicus).

Такі космополітичні види, як тарган рудий, або прусак (Blatella germanica), тарган чорний (Blatta orientalis) належать до синантропних тварин (тобто живуть поряд із людиною). Псу­ють продукти харчування, можуть пошкоджувати шкіряні ви­роби, хутро, рослини в теплицях. Переносять збудників хвороб та яйця гельмінтів (рис. 116).

Ряд Веснянки - Plecoptera. Імаго з'являються навесні і живуть усього кілька тижнів. Довжина тіла - від 4-30 мм (переважно 8-20 мм), розмах крил - 10-80 мм. Мають дві пари темних перетинчастих крил, які складають на спині, дещо нагадуючи жуків. Вусики довгі, нитчасті, кінцівки ходи­льного типу; на кінці черевця є 2 хвостові нитки - органи доти­ку. Ротові органи імаго недороз­винені (вони не живляться).

Дорослі малорухомі; сидять на стеблах очерету, корі дерев, що ростуть біля води. Брачний політ нетривалий. Самці виділя­ють сперматофори, якими й за пліднюються самки (зовнішньо-внутрішнє запліднення). Яйця самка певний час носить на кінці черевця, потім відкладає у воду чистих із швидкою течією водойм, де й відбувається їх розвиток. Личинки - з двома хвостовими придатками та силь­ними щелепами. За способом живлення — хижаки: поїдають личинок комарів, мошок, одноденок. Дихають за допомогою трахейних зябер. Розвиток личинки триває від 1 до 4 років (у північних регіонах довше). Зимують у стадії наяди, яка має за­чатки крил. Окремі линяють 22 рази.

Рис. 116. Тарганові:

а – прусак Blatella germanica; б – чорний тарган Blatta orientalis.

Відомо близько 2000 видів, з них у фауні України - близько 50. Широко розповсюджена у водоймах України веснянка зеле­нувата (Isoperla grammatica), яка є евритермним видом. У гір­ських потоках Карпат зустрічається одна з найбільших весня­нок нашої фауни - веснянка облямована (Perla marginata). До­вжина тіла - 15-25 мм, розмах крил - 35-64 мм. її личинок охоче поїдає форель. У гірських ріках Криму водиться веснянка дволоба (Carpia bifrons), самець якої має короткі крила. Личин­ки веснянок відіграють певну роль у живленні риб (лосось, фо­рель, харіус).

Ряд Терміти - Isoptera. Належать гуртові комахи, поширені у тропіках і субтропіках. Спостерігається яс­краво виражений поліморфізм. Сім'я, що може нараховувати декілька сотень, тисяч і мільйонів особин, складається із кіль­кох каст: здатних до розмноження самкок (цариці) із гіпертро-фованими яєчниками, завдовжки до 140 мм та значно меншого самця (царя); стерильних, зовнішньо схожих на личинок робо­чих особин (довжиною до 15 мм) і солдат (довжиною до 20 мм) (рис. 117). Цариця і цар - статевозрілі особини, які скинули після створення гнізда крила. У ктермітнику перед роїнням роз­виваються із личинок крилаті самці і самки, які залишають його, щоб заснувати нову сім'ю. Крилаті особини мають дві пари довгих сітчастих крил. Основна маса населення термітника -робочі особини (статевонезрілі самці і самки), які завжди жи­вуть усередині термітника. Вони позбавлені пігментів, м'які. Ротові органи гризучого типу; кінцівки ходильні; очі недороз­винені, часто відсутні зовсім. Солдати - робочі особини із силь- ^ но розвиненою головою та щелепами. У деяких видів солдати мають у головному відділі залозу, із якої вибризкують речови- , ну, що сковує рухи комах. Через наявність великих щелеп самі живитися не можуть - їх годують робочі виділеннями із рота або екскрементами, у яких ще є достатньо поживних речовин.

Рис. 117. Терміти: різні касти Reticulitermes lucitugus: а – робітник, б – солдат, в – крилата статева особина, г – самка, що скинула крила після парування, д – самка під час відкладання яєць.

Робочі терміти живляться рослинними рештками, дереви­ною, грибами, які вони розводять у «грибних садах». У перетра­вленні целюлози їм допомагають організми симбіонти, зокрема, джгутикові, які виділяють фермент целюлозу, що розкладає клітковину. Симбіотичні бактерії, знайдені в багатьох видів, фіксують азот і забезпечують ним термітів.

Цар і цариця вигодовуються виділеннями слинних залоз робочих особин або личинок. Молодих личинок теж годують робочі особини виділеннями своїх слинних залоз або спорами грибів.

Цариця і цар після запліднення і скидання крил викопують ямку, куди відкладаються яйця. Із яєць розвиваються молоді ро­бочі, а потім і солдати. У самки поступово розростається черевце, а інші органи атрофуються. Живе вона кілька років, відкладаю­чи до кількох млн. яєць. У гнізді орієнтована у напрямку магні­тних силових ліній Землі (магнітотаксис). Гнізда терміти буду­ють по-різному. У жарких країнах із мусонним кліматом це те­рмітники - великі споруди, утворені із зцементованої глини. їх вісь витягнута з півночі на південь (щоб не перегрівалися); вони непроникні для води. У тропічних лісах, де часто йдуть дощі, гнізда споруджуються на деревах. Закаспійський терміт робить гнізда у піску, проникаючи на глибину до 12 м.

У світовій фауні (переважно у тропіках) поширено близько 2600 видів. На півдні Степу України спорадично зустрічається середземноморський терміт (Reticulitermes lucitudus), який по­шкоджує дерев'яні будови, стовпи, мертві дерева, а також осла­блені виноградні кущі.

У тропічних лісах терміти, активно руйнуючи рослинні ре­штки, беруть участь у кругообігу речовин, утворенні гумусу,

перемішуванні шарів ґрунту. Але людині вони завдають величез­ної шкоди: руйнують дерев'яні будинки, інші споруди, пошко­джують меблі, книги.

Ряд Одноденки - Ephemeroptera. Цей ряд об'єднує дуже давніх, відомих з карбона, примітивних крила­тих комах. Довжина тіла - 2-40 мм (зрідка до 60 мм). Крила ніжні, перетинчасті, задні коротші за передні (або вони рудиме­нтарні). В імаго ротові оргайй редуковані (вони зовсім не жив­ляться); кишки заповнені повітрям. На кінці черевця 3 (рідше 2) хвостові нитки. Живуть дорослі одноденки від кількох годин до доби, деякі декілька діб.

З'являються імаго на світ, щоб продовжити свій рід. У теплі тихі літні вечори танцюють самці над водою свій шлюбний та­нок. При цьому вони виділяють атрактанти, на запах яких при­літають самки. Щсля запліднення самці гинуть, а самки відкла­дають яйця у воду і теж гинуть. Розвиток - архіметаболія. Ли­чинки живуть у воді 2-3 роки, линяючи при цьому до 25 разів. Як і дорослі, мають 3 (рідше 2) хвостові нитки, які допомагають їм плавати. Характерний для них і гідрореактивний рух за ра­хунок виштовхування води із задньої кишки. Дихають за допо­могою трахейних зябер. Личинки за способом живлення - де-тритофаги, деякі - хижаки; є фільтратори.

Одноденки - широко розповсюджені комахи. У світовій фа­уні відомо понад 2000 видів, з них в Україні - близько 100. Личинки більшості видів живуть у гірських ріках, струмках та потоках. Проте є серед них й типові жителі стоячих водойм. У прибережній зоні наших озер і ставків серед рослинності зустрі­чаються личинки одноденок: одногодинної (Ordella horaria), зви­чайної (Ephemera vulgata), двокрилої (Cloeon dipterum) та ін. На дні річок і струмків із швидкою течією живуть личинки одноден­ки буро-сірої (heptagenia fusca drisca), у яких тіло сплюснуте, ноги широко розставлені, завдяки чому вони міцно прикріплю­ються до підводних предметів. Личинки та німфи одноденок -поживний корм для багатьох риб-бентофагів.

Ряд Бабки — Odonata. Мають струнке, видовжене, яскраво забарвлене тіло, завдовжки 1,4-120 мм. На рухомій го­лові розташовані великі фасеткові очі, а також 3 прості очка. Вусики короткі, щетинкоподібні. Ротовий апарат гризучого типу. Кінцівки ходильні. Мають дві пари розпростертих крил з гус­тою сіткою жилок. Дорослі комахи - прекрасні літуни (долають відстані до 400 км). За способом живлення - хижаки; здобич ловлять на льоту. Спарювання також відбувається у повітрі. Яйця самки відкладають у воду, ґрунт чи на рослини. Личинки (на­яди) розвиваються у воді; розвиток триває від кількох місяців до 2-3 років. За цей час вони 10-11 разів линяють. Личинки живляться дрібними водяними тваринами, здобиччю деяких стають пуголовки, мальки риб. У них нижня губа видозмінена у так звану «маску» - орган захоплення їжі. Дихають за допомо­гою зовнішніх зябер (хвостові зябра), або ж органами дихання є вирости задньої кишки (ректальні зябра).

Відомо близько 4500 видів, які значно поширені (крім арк­тичної і посушливих областей). У фауні України близько 100 видів бабок, об'єднаних у 2 підряди: 1.Бабки рівно­крилі (Zygoptera) і 2. Бабки різнокрилі (Anisoptera).

Рівнокрилі характеризуються невеликими розмірами, поперечною головою і однаковими крилами, які вони склада­ють у стані спокою. Личинки дихають за допомогою хвостових зябер. Належать Красуні (Calopteryx), Лютки (Lesties), Стрілки (Coenagrion) Представлені видами красуня-дівчина (Calopteryx virgo), лютка-наречена (Lestes sponsa), стрілка красива (Coenagrion pulchellum) та ін.

Різнокрилі - бабки середніх та великих розмірів, задні крила у них біля основи значно ширші за передні, вони і у стані спокою розпростерті; голова овальна з великими фасетковими очима. Личинки дихають за допомогою ректальних зябер. На­лежать Справжні бабки (Libellula), Коро­мисла (Aeschna) та ін.У нашій фауні представлені видами бабка болотна Leucorrhinia pectoralis), бабка жовта (Sympetrum flaveolum), коромисло синє (Aeschna cyanea), коро­мисло велике (А. grandis), довжина тіла якого до 8 см, розмах крил - до 11 см.

Приносять користь, знищуючи комах-кровососів та їх личи­ нок. Незначну шкоду рибному господарству завдають личинки великих бабок, знищуючи мальків риб. Також сприяють поши­ ренню черв'яків-сисунів із роду Ргозіподопіітіз, що передають­ ся від них до водоплавних птахів. Літаючими бабками живляться деякі птахи (мартини, крячки), а їх личинками - риби-бентофа- ги (короп, лящ). Крім того, бабки є окрасою наших лук, лісових галявин та берегів водойм; вони милують око людини легкістю та маневреністю польоту, грою кольорів на ніжних прозорих крилах. ^

Ряд Воші - Anoplura. Дрібні (1-5 мм) безкрилі комахи зі сплющеним тілом. Голова маленька, вусики короткі, очі редуковані. Ротовий апарат колючо сисного типу. Кінців­ки чіпкі, з кігтиками. Стаціонарні ектопаразити. Розмножу­ ються постійно; розвиток триває до 24 днів. Самки прикріплю­ ють свої яйця (гниди) на волосся хазяїна. Воші, постійно жи­ вучи на хазяїні і живлячись кров'ю, ослаблюють його. Усього відомо 300 видів.

На людині паразитує воша людська (Pegiculus humanus). Відомо дві її форми: воша головна (Р. h. capitis) і воша платяна (Р. h. humanus) (рис. 118). Тривалість життя воші людської -24-46 днів. За цей період самка відкладає до 330 яєць. Щоб попередити зараження і вести боротьбу з вошами, насамперед треба дотримуватися правил особистої гігієни (регулярне миття голови і тіла, зміна білизни, її прасування). Воші - переносни­ки тифу. Інший паразит людини - лобкова воша, або площиця (Phthirus pubis), інфекцій не передає.

Ряд Рівнокрилі - Homoptera. Мають дві пари подібних за формою тонких крил із невеликою кількістю жи­лок. Є безкрилі форми. Ротовий апарат колючосисний. Жив­ляться клітинним соком рослин. Задні ноги у цикад і листоблі­шок стрибального типу; у деяких попелиць стрибальними мо­жуть бути передні ноги. Іноді ноги сильно вкорочені або недо­розвинені (у деяких попелиць, кокцид). Тіло часто вкрите вос­ковими виділеннями, у кокцид - щитком. При живленні сока­ми рослин відбувається неповне засвоєння цукрів, тому виді­лення рівнокрилих солодкі і мають назву паді, або медвяної роси. Вона приваблює мурашок, що нею живляться, а також бджіл, які збирають падь (падевий мед неякісний, позбавлений цінних компонентів). На паді розвиваються також сажневі гриби, по­криваючи листя чорною плівкою і затрудняючи дихання рос­лин та фотосинтез.

У деяких рівнокрилих під час розвитку спостері­гається чергування статево­го і партеногенетичного по­колінь. Часто утворюють колонії.

Р

Pис. 118.Головна воша: а - самець; б - самка.

У світовій фауні до 30000 видів, поширених по всіх материках, з них вУкраїні - понад 1,5 тис. видів. Ряд Рівнокрилі включає декі­лька підрядів.

Представники підряду Цикадові (Cicadinea) характеризуються наявністю дуже коротких вусиків та стриба-льними задніми ногами. Передні крила часто шкірясті і складу­ються «дашком». Більшість цикад і в дорослій, і в личинковій стадії - шкідники сільськогосподарських культур. Крім того, вони переносять вірусні і бактеріальні захворювання рослин. Личинки співочих цикад (родина Cicadidae) розвива­ються у ґрунті; вони мають передні ноги копального типу і є шкідниками кореневої системи деревних порід і винограду. Личинки пінявок (родина Aphrophoridae) живуть на рослинах у схожій на слину піні («зозулині сльози»). Най­більш поширеною є пінявка звичайна (Philaenus spumarius).

До підряду Листоблішки (Psylloidea) належать дрібні (до 5 мм) рівнокрилі, які мають довгі вусики; ноги у них з потовщеними стегнами, здатні стрибати. На росли­нах утворюють великі скупчення, завдаючи їм відчутної шко­ди. У садах плодові дерева пошкоджують медвяниці - яблунева (Psylla mali), грушева (Р. pyricola) та ін.

Підряд Білокрилки (Aleurodoidea) об'єднує дрібних комах (до 2 мм) з непрозорими крилами, тонкими нога­ми; тіло вкрите білим мучнистим пилком. Тримаються на ниж­ньому боці листків, утворюючи великі скупчення. Теплична бі­локрилки (Trialeurodes vaporariorum) має до 12 генерацій на рік і значно пошкоджує тепличні рослини.

До підряду Попелиці (Aphidodea) належать дрібні (0,5-6 мм) рівнокрилі; крила, якщо є, прозорі; на черевці - тонкі виступи, так звані сокові трубочки. Живуть колоніями. Мають ряд особливостей, пов'язаних із розвитком та розмно­женням. Зимують, як правило, у фазі яйця на рослинах. Навес­ні з яєць розвиваються безкрилі самки, які протягом літа дають кілька поколінь (іноді до 20) партеногенетичних самок або ж відкладають партеногенетичні яйця. Серед літніх поколінь є крилаті партеногенетичні самки, які служать для розселення. Восени із личинок розвиваються крилаті самці і самки, які піс­ля запліднення відкладають яйця, що зимують (рис. 119).

Попелиці, утворюючи великі колонії, сильно пригнічують рослини. Поширені такі види, як попелиця капустяна (Brevicoryne brassicae), зелена яблунева (Aphis pomi), бурякова (А. fabae) та ін. На півдні України зустрічається виноградна фі­локсера (Viteus vitifolii). Пошкоджує листя винограду, а також коріння, де спричиняє утворення галів.

Рис. 119. Будова крилатої (а) та безкрилої (б) самок попелиць

Підряд Кокциди (Соссісіdае) характеризується вираженим статевим диморфізмом: самці крилаті, з добре розви­неними ногами; самки безкрилі, ноги у них часто редуковані, тіло вкрите щитком. Найпоширенішим видом кокцид в Україні є щитівка комоподібна яблунева (Lepidosaphes ulmi), яка пошко­джує яблуню, грушу, абрикоси та інші дерева. Яйця зимують під щитком. Навесні з них розвиваються рухливі шестиногі німфи, які можуть переноситися вітром. Вони присмоктуються до поверх­ні молодої кори, соками якої живляться. Німфи самок поступово втрачають органи чуття і кінцівки, вкриваються воском.

Із самок кошенілі польської (Porphyrophora polonica) одер­жують цінну кармінову фарбу, що застосовується в харчовій і текстильній промисловості.

Ряд Напівжорсткокрилі, або Клопи, - Hemiptera. Тіло помірно сплющене (довжина - від 1 до 109 мм). Вусики короткі, нитчасті, булавоподібні. Крім фасет­кових очей, є два простих очка. Ротовий апарат колючосисного типу. Надкрила біля основи шкірясті, ущільнені, на верхівці перетинчасті. Друга пара крил - прозорі, перетинчасті. Ноги ходильного (бігального), рідше плавального, хапального типів. На задньогрудях є пахучі залози.

За способом живлення - фітофаги, хижаки.

У світовій фауні нараховується близько 30 тис. (за іншими даними - 40 тис.) видів, з них в Україні - близько 1000.

Серед клопів є небезпечні масові шкідники культурних і лі­сових рослин, а також паразити теплокровних тварин і люди­ни. Хижі клопи знищують комах-шкідників.

Клоп черепашка шкідлива (Eurygaster integriceps) живе на хлібних злаках; дорослі клопи смокчуть соки з вегетативних органів, личинки - із зерна, що наливається. Рослини, пошко­джені до колосіння, виростають ослабленими, а колоски, з яких черепашки висмоктали вміст зерен, залишаються порожніми. Навіть якщо клоп не встиг знищити зерно цілком, воно стає легким і дає неповноцінне борошно. Самка відкладає до 300 яєць. Зимує імаго в підстилці деревних насаджень.

Блошиця (Cimex lectularius) паразитує на людині і теплокров­них тваринах. Активний уночі. Яйця відкладає у щілини меб­лів, під килимами, шпалерами, за плінтусами тощо. Хазяїна знаходить за запахом. Крові випиває за раз удвічі більше, ніж важить сам. У стадії імаго може голодувати до півроку, у личин­ковій - до півтора року. Осередки блошиць існують у природі (у норах гризунів, гніздах птахів, дуплах дерев і печерах, де осе­ляються кажани). Блошиці завдають значної шкоди здоров'ю людини не лише тим, що висмоктують кров. їхня отруйна сли­на, потрапляючи у ранку, спричиняє сверблячку. У людини по­гіршується сон, вона стає нервозною, знижується її працездат­ність. Інфекційних захворювань клопи не переносять (рис. 120).

Невелика група напівжотсткокрилих пристосувалася до життя у прісних водоймах. На плівці поверхневого натягу води жваво бігають клопи-водомірки, зокрема, водомірна озерна (Gerris lacustrtis). їхнє вузьке видовжене тіло і кінцівки вкриті волосками, що не змочуються водою. Друга й третя пари ніг довгі і широко розставлені, тому маса тіла рівномірно розподі­ляється на значну поверхню. Перша пара ніг - хапального типу. Водомірки - хижаки. Живляться здебільшого комарами, ного­хвістками. Яйця (по 50-60 штук) відкладають на водні рослини. Дають дві генерації. Зимують на суші у фазі імаго. У товщі води активно переслідують здобич хижі клопи - водяний скорпіон (Nepa cinerea), хребтоплав (Notonecta glauca) та плавт (Noucoris cimicoides); є й мирні рослиноїдні, зокрема, гребляк (Corixa punctata). Усі вони мають ряд адаптацій до життя у водному середовищі: тіло обтічної форми, веслоподібні задні кінцівки плавального типу, дихають атмосферним повітрям.

Рис. 120. Напівжорсткокрилі:

а - переднє крило клопа-щитника; б - блощиця Cimex lectularius (б);

в - шкідлива черепашка Eurygaster integriceps: 1,2- тверда та м'яка

частини крила.

На суші поширений червоноклоп безкрилий, або клоп-солдатик (Pyrrhocoris apterus). Рано навесні утворюють значні скуп­чення і гріються на сонячному боці біля дерев, пнів, будинків. Зимують під опалим листям. Живляться насінням рослин, що осипалося, або ж мертвими безхребетними.