Клас багатоніжки – myriapoda

Кількість видів цього класу точно не визначена: різні автори називають цифри від 10 до 53 тисяч. У фауні України багатоніж­ки досліджені недостатньо - відомо трохи більше 150 видів. Населяють біотопи з підвищеною вологістю: лісову підстилку, трухляві пні, живуть під камінням, у ґрунті. Численні в тропі­ках і субтропіках.

Довжина тіла — від 2 мм до 28 см (гігантська сколопендра – Scolopendra gigantea). Тіло складається з двох відділів — голови і посегментованого тулуба. Кількість сегментів варіює від 14 до 181. У більшості на кожному сегменті є пара кінцівок. Отже, ніг багато (звідси назва); скорочуються і переміщуються вони по черзі, немов хвилею. Голова чітко відмежована від ту­луба. Вона утворилася внаслідок злиття акрона із чотирма або трьома сегментами тулуба. У другому випадку останній голо­вний сегмент залишається вільним і має назву «шийний». На голові розміщені пара вусиків, які є органами дотику і нюху, та ротові органи (мандибули і дві пари максил). У деяких рот спе­реду прикритий хітинізованою верхньою губою. Очі, як прави­ло, прості, лише у деяких - складні. Кінцівки тулуба здебіль­шого однорідні, складаються з ряду члеників і закінчуються кігтиком.

Тіло вкрите хітинізованою, іноді просякнутою вапном кути­кулою, під якою є шар гіподермального епітелію, що її виділяє. У ньому є численні шкірні залози (особливо в ківсяків), що від­криваються назовні отворами на спинному боці тіла.

Нервова, травна, видільна системи - типові для членистоногих. Дихають за допомогою трахей, що відкриваються дихальцями (стигнами) на черевному боці сегмен­тів тулуба.

Кровоносна система незамкнена. Серце у вигляді довгої трубки тягнеться вздовж тіла над кишкою. Позаду труб­ка сліпо замкнена, а попереду продовжується в аорту. Серце відповідно до сегментів поділене на камери: кожна камера має 2 остії. До камер прикріплюються крилоподібні м'язи. Кров (ге­молімфа) рухається від заднього кінця серця до переднього, зві­дки вона надходить в аорту, артерії, потім у лакуни. Знову до серця кров потрапляє через остії в камерах.

Багатоніжки - організми роздільностатеві. Запліднення зовнішньо-внутрішнє або внутрішнє. Розвиток прямий або з анаморфозом. При анаморфозі з яйця розвивається личинка з неповною кількістю сегментів; вони поступово доростають у процесі линьок. Зона росту лежить у задній частині тулуба -перед тельсоном. У багатьох Мугіоросіа виражена турбота про потомство. Вони відкладають яйця в гнізда, або обвивають кла­дку своїм тілом, залишаючись у такому стані декілька тижнів (у цей час не живляться).

Багатоніжки - нічні тварини, денного світла вони уника­ють. За способом живлення - сапрофаги або хижаки.

Клас Багатоніжки поділяють на 4 підкласи: 1. Симфіли (Symphyla), 2. Пауроподи (Pauropoda), 3. Двопарноногі (Diplopoda), 4. Гу-боногі(Chilopoda).

Окремі автори (Г.Й. Щербак, Д.Б. Царичкова, Ю.Г. Вервес, 1996) надають їм ранг класів.

Підклас Двопарноногі - Diplopoda.

Мають циліндричне тіло з великою кількістю члеників (від 11 до 170). На «шийному» сегменті кінцівки відсутні; на трьох наступних - по одній парі, а на решті сегментів (крім 1-3 остан­ніх безногих сегментів) - по дві пари кінцівок (внаслідок попа-рного злиття сегментів). Залежно від кількості сегментів ніг буває до 139 пар. Тому цих тварин ще називають тисячоніжками. При русі спочатку починають працювати ніжки передніх сегментів, потім поступово включаються ніжки наступних члеників - у цілому рух хвилеподібний. Проте ніжки у двопарноногих слаб­кі, тому рухаються вони повільно.

Вкриті щільною просякнутою СаС0₃ кутикулою. У разі не­безпеки звертаються кільцем. З отворів по боках тіла виділяєть­ся речовина, що має різкий запах, а в деяких ківсяків вона отруйна (у тропічних видів містить синильну кислоту) і може викидатися і розпилюватися на відстань до 75 см. Розвиток з анаморфозом.

У Карпатах відомо більше 60 видів, на рівнинній частині України - понад 40, у Криму - лише 8. У лісах поширений ківсяк сірий – Sarmatoiulus kessleri, що має світло-сіре з бронзо­вим відливом тіло, завдовжки 20-45 мм. Кількість ніжок - бли­зько 100 пар. Потривожений, виділяє рідину із різким запахом, від якої на шкірі залишаються червоні плями. Особливо чис­ленний у листяних лісах - на 1 га лісу оселяється до 5 млн. особин. Живлячись опалим листям, сприяють збагаченню ґрун­ту на гумус. Особливо люблять листя вільхи, бересту, яке багаже на СаС0₃. У грабових лісах звичайними є двопарноногі з ряду Гломериди (Glomerida), які активно руйнують лісову підстилку. Кримський (Pachyiulus flavipes) у процесах ґрунтоутворення відіграє ту ж роль, що й дощові черви.

У гниючій деревині, пнях знаходять Polydesmus camplanatus, сегменти тіла якого відокремлені вузькими перехватами (рис. 89, 90, 91).

Рис. 89. Гломериди Рис. 90. Полідесмові (Strongylosoma

(Glomeris marginata) stigmatosum)

Рис. 91. Ківсякрподібні (Rhinocrinus sp..)

Підклас Губоногі - Скіїоройа

Губоногі - активні хижаки. Ніжки першого тулубного сег­мента в них перетворилися на ногощелепи, за допомогою яких хижак захоплює і вбиває здобич. Ця пара ніжок сильно збіль­шилась у розмірах; основний їх членик потовщений, а кінцевий кігтеподібний дуже гострий. Біля основи ногощелеп знаходить­ся отруйна залоза, протоки якої відкриваються біля вершини кігтя. Отрута вбиває жертву, а також захищає від ворогів. Ве­ликі сколопендри теплих країн отруйні навіть для великих сса­вців і людини. На решті сегментів тулуба (їх може бути від 15 до 180), крім двох останніх, є по пари ніг. Ноги останньої пари значно довші від інших, вони спрямовані назад і волочаться по землі. Ноги значно сильніші, ніж у ківсяків, тому рухаються губоногі швидко.

Iз 3000 видів у фауні України відомо близько 50. Із них досить звичайними є геофіли (гр. ge - «Земля» і phileo - «люб­лю»), що живуть у ґрунті. Тіло їх тонке і витягнуте, тому через вузькі ходи і тріщини вони можуть проникати в ґрунт на знач­ну глибину (до 1,5 м). Живляться безхребетними; часто напада­ють на дощових червів, навіть більших від себе за розмірами. Повсюдно поширений геофіл довгий – Geophilus longicornis - до 40 мм завдовжки; ніг у нього - 40-45 пар, забарвлення жовте або рудувате. Самки охороняють яйцекладку (рис. 92).

До підкласу належать також кістянки (ряд Lithobiomorpha). Вони мають сплющене у спинночеревному напрямку тіло, до тулуба завжди входить 18 сегментів; ноги довгі (їх може бути до 15 пар), легко проникають у різні щілини. Живуть у лісовій підстилці, під рослинними рештками, у ґрунт глибоко не зариваються. Мають очі, утворені скупченням до 40 простих очок. Поїдають комах, павуків. Є в них отруйні залози, але для люди­ни небезпеки не становлять, €о прокусити шкіру не можуть.

У нас поширена кістянка – Lithobius forfscatus - завдовжки 20-35 мм, забарвлення тіла рудувато-коричневе. Оселяється в населених пунктах, навіть і в містах, у щілинах кам'яних будов (рис. 93).

Найбільшими серед багатоніжок є сколопендри (ряд Scolopendomorpha); вони численні в тропіках і субтропі­ках. Тіло сильно сплющене в спинно-черевному напрямку, ту луб найчастіше складається з 25 сегментів з 21 парою ніг. Ноги останнього сегмента потовщені, гачкоподібно зігнуті, мають шилоподібні відростки, що використовуються при нападі та за­хисті. Є очі, утворені зі скупчень кількох простих очок. Вдень ховаються під камінням, стовбурами дерев та в інших укрит­тях. На полювання виходять лише вночі. Жертвами їх стають здебільшого безхребетні, хоч гігантська сколопендра може на­падати і на птахів, ящірок, жаб.

Рис. 92. Геофілоподібні Рис. 93. Кістянкоподібні

(Geophilus longicornis) (Lithobius forficatus)

Рис. 94. Сколопендроподібні (Scolopendra cingulata)

В Європі поширена кільчаста сколопендра - Scolopendra cingulata - завдовжки близько 10 см. Зустрічається в Криму, Херсонській області. Живиться комахами, павуками, іноді мо­люсками. Представлена лише одностатевою популяцією, що роз­множується партеногенетично. Згортається кільцем, тримаючи кладку яєць на ніжках протягом кількох тижнів. Виділяє отру­ту, що діє і на людину (з'являються біль, почервоніння, припух­лість, підвищується температура). Через кілька діб хворобливі явища минають (рис. 94). Небезпечними для людини є великі тропічні види, особливо гігантська сколопендра - (Scolopendra gigantea), що водиться в Південній Америці.

Степова сліпа сколопендра – Cryptors anomalaus - до 4 см завдовжки, поширена в степових районах (у тому числі й в Укра­їні) і проникає на північ далі від інших сколопендр. Сліпі ско­лопендри живуть у ґрунті; органи зору в них редукувались.

Цікаві також мухоловки (ряд Scutigeromorpha), які мають пристосування до життя на відкритій поверхні: тіло вкрите епікутикулою, що захищає від втрати води; по боках голови є скупчення очок, які нагадують фасеткові очі комах; мають довгі ноги (завжди 15 пар), завдяки чому швидко біга­ють. У Криму мешкає мухоловка звичайна (Scutigera coleoptrata), яка може проникати в приміщення і ловити вночі мух. Занесе­на до Червоної книги України.