Клас максилоподи - maxillopoda

Широко розповсюджені в гідросфері. Переважно вільноживучі, однак є й паразити. Мають добре розвинені органи, які беруть участь у фільтруванні води. Максили одногіллясті, багаточле-никові. Грудні ніжки не несуть зябер, вони служать для перемі­щення та спрямування потоку води до рота. Дихають усією по­верхнею тіла. Черевні ніжки відсутні. Є лише наупліальне око. Кровоносна система сильно редукована.

Підклас Веслоногі (Copepoda). Невеличкі, здебільшого планктонні рачки, що мають голову, до складу якої входять передній грудний сегмент, груди з п'яти члеників та черевце із чотирьох, що закінчуються тельсоном із фуркою. Мандибули несуть хітинізовані зубці, які допомагають подрібню­вати їжу. На голові є лише одне просте око. Перша пара антен сильно розвинена і допомагає рачкам під час плавання і ширян­ня у воді. Чотири-п'ять пар двогіллястих плоских грудних ні­жок рухаються, як весла, штовхаючи тіло вперед. Газообмін відбувається через шкіру. Кровоносної системи немає (серце є лише у деяких представників). Самки виношують яйця у яйце­вих мішках. Запліднення сперматофорне. Личинка - наупліус. До веслоногих належать циклопи (Cyclops), що населяють різноманітні прісні водойми - від пересихаючих калюж до гли­боких озер. У великій кількості оселяються в прибережній сму­зі серед заростей рослин. Пересуваються стрибкоподібно за до­помогою чотирьох пар грудних ніжок. У самок по боках черев­ця завжди є 2 яйцеві мішки. Більшість циклопів - хижаки, проте є серед них і рослиноїдні. Прісноводні циклопи дуже по­ширені. Цьому сприяють насамперед пристосування до перене­сення несприятливих умов. Шкірні залози багатьох видів цик­лопів виділяють секрет, що вкриває тіло рачка. У такому ви­гляді вони можуть витримувати пересихання водойми або вмер­зати в лід, не втрачаючи життєздатності. Багато видів циклопів легко переносять несприятливий газовий режим, можуть жити в середовищі з кислою реакцією (сфагнових болотах), у солону­ватих і навіть дуже солоних водоймах (рис. 67).

Прісні водойми України населяють 90 видів циклопів, соло­ні - 10. Належать до ряду Циклопоїди - Cyclopoida. Дуже поширений циклоп стрімкий (Cyclops strenuus), який може жити кілька днів за відсутності розчиненого у воді кисню і навіть за наявності в ній сірководню. Є також циклоп весняний (С. vernalis), циклоп ойтоноїд (С. oithonoides) і багато інших. Циклопами та їх личинками живиться молодь прісново­дних риб. У той же час циклопи є проміжними хазяями цестод і рипіти.

Рис. 68. Самиці паразитичних Сорероdа з

прісноводних риб:

а – Ergasilus peregrinus; б - Achteres.

Рис. 67. Циклоп (самка): 1 - непарне око; 2 - антенули; 3 - яє­чник; 4 - поздовжні м'язи; 5 — киш­ки; 6 - яйцеві мішки; 7 - черевце; 5 - вилочка (фурка); 9 - щетинки вилоч­ки; 10-11 - сегменти черевця; 12-14 - сегменти головогрудей; 15 - антени.

Морські рачки калануси (Calanus) і прісноводні діаптомуси (Diaptomus), що чудово пристосувалися до життя в товщі води, - представники ряду Каланоїди (Calanoida). Довгі широко розпростерті антенули і каплі жиру в порожнині тіла підтримують їх у товщі води і забезпечують можли­вість ширяння. Фільтрую­чи воду, живляться дрібни­ми організмами і детритом. Основою живлення калану-сів є планктонні водорості, яких рачки споживають дуже багато. Підрахунки показали, що за день рачок з'їдає 120 000 діатомових водоростей, пропускаю­чи через фільтраційний апарат 40-70 куб. см води. Риби-планктофаги (оселедці, сардина, скумбрія, анчоус, шпрот та ін.), а також вусаті кити (фінвал, сейвал, горбач, синій кит) живлять­ся в основному каланоїдами.

Серед веслоногих є паразити як прісноводних, так і морсь­ких риб (оселяються переважно на зябрах). У нашій фауні часто зустрічаються різні види родів Ергазилюс (Ergasilus) і Ахтерес (Achteres) (рис. 68). У зв'язку з паразитизмом у них зменши­лась кількість сегментів тіла, або воно взагалі не посегментоване (у роду Ахтерес); кінцівки рудиментарні. Є органи фіксації: в ергазилюса це кігтеподібні шипи на вкорочених антенах, а в ахтереса - видозмінені ногощелепи («руки») з прикріпним апа­ратом на кінці. Проте в самок завжди є яйцеві мішки, і розви­ток відбувається з личинковою стадією - наупліусом.

Підклас Зяброхвості, або Коропоїди (Branchiura). Належать близько 130 видів рачків, що паразитують на шкірі, у ротовій і зябровій порожнинах риб. Мають ряд пристосувань до паразитичного способу життя. Тіло сплюснуте, широке. Головогруди зверху прикриті широким щитком; черевце маленьке, несегментоване (іноді його назива­ють хвостовим плавцем). Антенули мають гачкоподібні придат­ки і є органами фіксації. Таку ж роль виконують видозмінені на присоски максили. Мандибули перетворені на колючосисний хо­боток; середня кишка має багато сліпих відростків, які напов­нюються кров'ю хазяїна (тому можуть довго - до 3-х тижнів -голодувати). Є фасеткові очі і троє простих очок. Здатні до ак­тивного плавання за допомогою чотирьох пар грудних ніжок. Яйцеві мішки в самок відсутні; яйця відкладають на підводні предмети, рослини. Розвиток прямий; у деяких морських видів із яйця розвивається метанаупліус. На прісноводних рибах, осо­бливо коропових, паразитує коропова воша, або коропоїд (Argulus foliaceus), що може призвести до їх загибелі.

Підклас Вусоногі (Cirripedia). Належать морські рачки, що ведуть прикріплений спосіб життя. Є й пара­зитичні форми. Личинка (наупліус) вусоногих спочатку вільно плаває, потім опускається на дно і прикріплюється до субстрату за допомогою особливих цементних залоз, розміщених на анте-нулах. При цьому антенули і передній відділ голови перетворю­ються на орган прикріплення: стебельце в одних видів чи ши­року підошву - в інших. Антени і складні очі редукувалися.

Зникла зовнішня сегментація; майже повністю редукувався че­ревний відділ. На грудному відділі розміщено здебільшого 6 пар двогіллястих ніжок, які сильно витягнулися і несуть численні довгі щетинки, нагадуючи вусики (звідси назва - вусоногі).

Тіло оточене подвійною мантійною складкою, яка відпові­дає карапаксу інших ракоподібних. Мантія виділяє вапнякову черепашку з різної кількості пластинок, частина з яких нерухо­ма (утворюють стінки черепашки); інші, рухомі пластинки, утво­рюють кришечку. Рачок час від часу їх розсуває і крізь щілину, що при цьому утворюється, висовує назовні грудні ніжки. їх щетинки то розправляються, то складаються, заганяючи воду в порожнину черепашки: так рачок забезпечує себе їжею і кис­нем. Різні часточки, що є у воді, відфільтровуються за допомо­гою щетинок і використовуються в їжу. Живляться вусоногі водоростями, бактеріями та зоопланктоном. Дихають усією по­верхнею тіла. За способом розмноження - здебільшого герма­фродити. Розселюються за допомогою вільноплаваючої личин­ки - наупліуса.

До цього класу належать морські качечки (Zepas) (рис. 69) та морські жолуді (Balanusв) (рис. 70). Морські качечки сидять на стебельці і мають сплюснуту з боків черепашку. Морські жолуді прикріплюються широкою підошвою, тіло розташоване в черепашці черевцем догори; форма черепашки - усічено-коні-чна. Черепашка утворена з шести нерухомих вапнякових біч­них пластинок; зверху є кришечка з чотирьох сполучених рухо­мо пластинок. У Чорному морі поширено 10 видів вусоногих, в Азовському - один, Balanus improvisus.

Рис. 69. Морська качечка: а - зовнішній вигляд; б - внутрішня будова; 1 - черепашка; 2 - стебель­це; 3 - грудні ніжки; 4 - м'яз-замикач; 5 - ротовий конус.

Серед вусоногих є й такі, що поселяються на тілі акул, китів (явище коменсалізму); представники роду Tubicinella паразитують на цих твари­нах. Деякі представники (Sacculina, Peltogaster) паразитують на крабах. У них спостерігаєть­ся втрата сегментації, кінцівок, кишечника, органів чуття.

Вусоногі, оселяючись на днищах суден, значно погіршують їх гідродинамічні властивості.

Рис. 70. Морський жолудь: а - внутрішня будова; б - зовніш­ній вигляд; 1 - грудні ніжки; 2 -м'яз-замикач даху; 3 - ротовий ко­нус; 4 - пластинки даху; 5 - плас­тинка будиночка.