Клас п'явки - hirudinea

Усього відомо близько 400 видів п'явок, з них у фауні України - 30. Переважна більшість живе у прісних водоймах, невелика кількість - у солоних (у Чорному та Азовському морях відсутні) і зовсім мало на суші (у вологих тропіках).

Більшість п'явок є тимчасовими ектопаразитами переважно хребетних тварин; зустрічаються й хижаки. Тіло витягнуте і сплющене, довжина - від кількох міліметрів до 15-20 см. Як і інші анеліди, п'явки - тварини сегментовані, проте в них немає відповідності між внутрішньою і зовнішньою сегментацією: на один внутрішній сегмент, яких 30-33, припадає 3-5 зовнішніх. На кінцях тіла містяться присоски. На дні переднього присоска є ротовий отвір, а над заднім присоском заднього - анальний отвір. Параподії та щетинки у п'явок відсутні. По субстрату рухаються за допомогою присосків («крокують»), у воді плава­ють завдяки дуже добре розвиненій мускулатурі (у дощових че­рвів м'язи становлять близько 30% маси тіла, а в п'явок - 65,5%).

Тіло вкрите досить щільною кутикулою, під якою лежить шар епідермісу, багатий на залозисті та пігментні клітини (біль­шість забарвлені в чорний, коричневий, зеленуватий, сірий ко­льори). Залозисті клітини виділяють слиз, що зменшує тертя при пересуванні. Целом у більшості п'явок редукований; його залишки перетворились у систему кровоносних лакун. Проміж­ки між внутрішніми органами заповнені паренхімою (рис. 59).

У зв'язку в активним способом життя в п'явок добре розви­нені органи чуття, зокрема, у них є очі (від 1 до 5 пар), хеморецептори у вигляді кубкоподібних сосочків.

Рис. 59. Поперечний зріз медичної п'явки Нігийо тесіісіпаїіз:

1 - шкірний епітелій; 2 - зовнішній шар паренхіми; 3 - кільцеві м'язи; 4 - діагональні м'язи; 5 - спинна лакуна; 6 - поздовжня мус­кулатура; 7 - ботриоїдна тканина; 8 - внутрішня паренхіма; 9 - дор-зовентральні м'язи; 10 - бічна лакуна; 11 - сечовий міхурець; 12 -дрібні лакунарні канали; 13 - шлунок; 14 - черевна лакуна з черев­ним нервовим ланцюжком; 15 - сім'япровід; 16 - сім'яний мішок; 17 - нефридій; 18 - бічна кишеня іплунка.

Дихають здебільшого через шкіру всією поверхнею тіла; у небагатьох морських видів є зовнішні зябра.

Травна система складається із передньої, середньої і задньої кишок. Рот веде в глотку. У хоботних п'явок у глотці є хоботок, який висовується з рота і служить для нападу на здобич. У щелепних п'явок у роті є 3 щелепи із зубчиками (близько 100 на кожній); ними вони прорізають шкіру хазяїна і живляться кров'ю, що виділяється з ранки. У глотку відкрива­ються слинні залози, секрет їх містить особливу білкову речови­ну - гірудин, яка перешкоджає згортанню крові. Глотка вико­нує роль нагнітального насоса. Середня кишка п'явок - крово­сосів має ряд бічних відростків - кишень, або мішків (від 6 до 11 пар). Особливо великі розміри має остання їх пара; вона до­сягає заднього кінця тіла. Завдяки гірудину та іншим речови­нам кров у кишенях залишається ніби законсервованою і може зберігатися до 6 місяців. Тому кровосисні види можуть довго залишатися без їжі. Ділянку кишок, що має відростки, іноді називають шлунком. Перетравлення крові відбувається у корот­кому задньому відділі середньої кишки.

У деяких хоботних п'явок кровоносна система замкненого типу, як у олігохет. У щелепних її функції виконують залишки целома. Рідина системи лакун набуває властивостей кро­ві: у багатьох випадках завдяки гемоглобіну вона забарвлена в червоний колір і містить амебоїдні клітини (виконують захи­сну функцію). Органи виділення - метанефридії.

За способом розмноження - гермафродити. Заплід­нення перехресне, внутрішнє (у щелепних п'явок). У хоботних п'явок формуються сперматофори - мішечки зі спермією, які прикріплюються до тіла партнера. Оболонки їх розчиняються, сперматозоїди проникають у середину тіла, досягають жіночих статевих клітин, запліднюючи їх. Розвиток яєць прямий, у ко­конах (кокон виділяється шкірними залозами ділянки, що є аналогічною пояску малощетинкових червів). Кокони п'явки відкладають на дно водойм, на водяні рослини або ж на березі у вологий ґрунт.

До підкласу Справжні п'явки (Euhirudinea) належать 2 ряди: Хоботні п'явки (Rhynchobdllea) і Безхоботні п'явки (Arhynchobdellea).

Ряд Хоботні п'явки об'єднує як хижих, так і паразитичних п'явок, які мають хоботок. Розміри - від 5 до 80 мм завдовжки. Ведуть виключно водний спосіб життя. Кро­воносна система здебільшого добре розвинена. Запліднення за допомогою сперматофорів. У деяких виражена турбота про по-томство: відкладені кокони прикривають своїм тілом або вино­шують на черевному боці.

У стоячих водоймах часто оселяється гелобдела ставкова (Helobdella stagnalis) довжина її тіла - 5-6 мм. Нападає на личи­нок водяних комах, олігохет та інших безхребетних. її поїдають риби. Слимакова п'явка (Glossiphonia complanata) має листоподіб­ної форми тіло, завдовжки 15-20 мм. Паразитує на молюсках. Риб'ячі п'явки (родина Piscicolidae) паразитують здебільшого на рибах, У них передній присос виразно відмежовується від іншої частини тіла. Звичайна риб'яча п'явка (Piscicola geometra) має довжину 20-50 мм і найчастіше населяє наші водойми. На тілі однієї риби може бути декілька десятків і навіть більше сотні п'явок. Живе у водоймах, багатих на кисень (рис. 60). Пташині п'явки (рід Protoclepsis) легко проникають у ротову порожнину і дихальні шляхи птахів, де ссуть кров зі слизових оболонок. У стоячих водоймах поширена звичайна пташина п'явки (Protoclepsis tessulata) вона розмножується масово, що може при­звести до загибелі гусей і качок. Молоді п'явки 2-3 місяці трима­ються на тілі материнського організму.

До ряду Безхоботні п'явки належать здебільшого паразити хребетних тварин, проте є серед них і хижаки. Мають добре розвинені щелепи (у хи­жих форм - не дуже). Розмі­ри - від 30 до 250 мм. Є пріс­новодні та наземні форми.

Медична п'явка (Hirudo medicinslis) поширена по всій Південній Європі, у тому чис­лі й в Україні. Живе у водо­ймах зі стоячою або слабопро-точною водою. Особливо по­любляє водойми із глинистим дном) Довжина тіла - 10-12 см при ширині до 10 мм, проте може мати й більші розміри. У лабораторних умовах за пів­тора роки була вирощена п'я­вка завдовжки 440 мм. Забар­влення верхнього боку тіла змінюється залежно від сере­довища, але на спині завжди є дві поздовжні жовто-рожеві сму­ги. Щелепи і спинні залози добре розвинені. Статевої зрілості досягає на третьому році життя. Кокони з яйцями відкладає на березі у вологому ґрунті. Медичні п'явки ссуть кров усіх хребет­них (у тому числі й людини), проте найчастіше жаб (молоді) і ссавців. Якщо живляться кров'ю безхребетних, то розвиток їх триває довго, і вони відкладають один кокон замість 3-8. П'яв­ки, що присмокталася до тіла, людина може позбутися, посипа­вши її сіллю або змазавши спиртом чи йодом. Медичну п'явку занесено до Червоної книгиУкраїни, скорочення чисельності відбулося внаслідок її інтенсивного вилову та за­бруднення водойм.

Рис. 60. П'явки:

1 - медична; 2 - велика несправжня кінська; 3 - гелобдела восьмивічко-ва; 4 - риб'яча; 5 - слимакова; 6 -гелобдела ставкова; 7 - щетинкова (акантобдела).

Велика несправжня кінська п'явка (Haemopis sanguisuga) розмірами тіла і формою подібна до медичної, проте спина в неї чорна з коричневим відтінком; по поверхні можуть бути розки­дані темні плями. Живе у невеликих водоймах. Ненажерливий хижак: живиться червами, молюсками, водяними комахами, пуголовками. її поїдає хохуля. У наших водоймах поширені також герпобдела звичайна (Herpobdella octoculata) і герпобдела лінійна (Н. lineata), які належать до родини Глоткові п'явки (Herpobdellidae), щелепи в яких редуковані. Вони - хижаки: живляться червами, личинками водяних ко­мах; їх поїдають риби.

Медична п'явка використовується в медицині. Гірудин пере­шкоджає утворенню тромбів, заспокійливо діє на нервову систе­му, зменшує кров'яний тиск.

Шкоди завдають риб'ячі, пташині п'явки, а також кінська п'явка (Limnstis nilotica), яка проникає в глотку, носоглотку, гортань, коли свійські тварини п'ють із водойм воду. У деяких місцевостях (Середній Азії, Болгарії) нею заражено до 30% ху­доби. В Україні не зустрічається.