Тип кільчасті черви, або анеліди, - annelides

Усього відомо понад 12 тис. видів анелід, з них у фауні України - більше 300. Це найбільш високоорганізовані, в основному віль-ноживучі черви. Розміри варіюють від 0,5 мм до 3 м. Населяють моря, прісні водойми, а також вологий ґрунт. Більшість анелід, жителів гідросфери, веде придонний спосіб життя, мешкають в прибережній смузі. Проте є й такі, що опускаються на глибину 1000 м, а деякі — до 8000 м. Бентосні кільчасті черви повзають по дну або зариваються в мул чи пісок; є серед них і сидячі форми. Порівняно небагато видів веде вільноплаваючий спосіб життя, входячи до складу планктону. Невелика кількість ане­лід (п'явки) є ектопаразитами тварин і людини.

Видатний знавець анелід М.О. Ліванов довів, що ця група тварин філогенетично пов'язана з турбеляріями. О.П. Марке­вич вважає, що у своєму походженні анеліди пов'язані з ниж­чими паренхіматозними червами немертинами, а останні — з турбеляріями.

Будова і життєві функції

Тіло анелід складається з головної лопаті (простомія), сегмен-тованого тулуба і задньої анальної лопаті (пігідія). Шкірно-м'я­зовий мішок розвинений набагато краще, ніж у плоских і круг­лих червів. Тіло вкрите одношаровим епітелієм, що виділяє тонку кутикулу. Під нею розташовані два шари добре розвине­них м'язів - кільцевих і поздовжніх. У рухах беруть участь і допоміжні придатки: щетинки та параподй (гр. раrа - «біля», podion - «ніжка»). Щетинки розташовані поодиноко або пучка­ми правильними поздовжніми рядами. Параподії являють со­бою бічні вирости тіла з добре розвиненою мускулатурою і ма­ють дві гілки - спинну (нотоподій) та черевну (невроподій), ко­жна з яких несе пучок щетинок і чутливі вусики (у багатьох поліхет спинний вусик перетворюється на зябра). Розташовані по боках кожного сегмента, крім головного і заднього відділів. Розчленованість тіла на сегменти, наявність добре розвинених м'язів, параподій і щетинок забезпечують різноманітні рухи цих тварин у воді, на поверхні землі та в ґрунті (рис. 54).

Кільчастим червам властива вторинна порожни­на тіла, або ц є л о м. Це порожнина між стінками тіла і внутрішніми органами, яка розвивається з мезодерми і вистеле­на власним целомічним епітелієм. У кільчаків целом розділе­ний перегородками на сегменти, що відповідає зовнішній сегме­нтації. Вторинна порожнина виповнена рідиною, близькою за хімічним складом до морської води. Целомічна рідина виконує ряд функцій: служить «гідравлічним скелетом», завдяки її руху переносяться поживні речовини, кисень, вуглекислий газ, про­дукти обміну речовин. Внутрішні перегородки захищають орга­нізм при пораненнях і розривах тіла. Кільчастим червам влас­тиве явище регенерації.

Прогресивного розвитку набуває нервова система. Вона представлена надглотковими і підглотковими нервовими вузлами (гангліями), що, з'єднуючись між собою, утворюють навкологлоткове нервове кільце, і черевним нервовим ланцюж­ком із посегментно розташованими гангліями, від яких відхо­дять нерви до різних органів. Надглоткові ганглії називають головним мозком. В анелід як вільноживучих тварин добре роз­винені органи чуття. У багатьох із них є очі, що знаходяться не лише на голові, але й на тулубі та хвості. Наявні також смакові рецептори і нюхові клітини, які сприймають за­пахи та інші хімічні подразники. Добре розвинені органи слу­ху, побудовані на зразок локаторів. У примітивних кільчаків є статоцисти. Завдяки розвитку різноманітних органів чуття анеліди дістають різноманітну інформацію про зміни в навколиш­ньому середовищі та опрацьовують її в головних гангліях. Це значно збільшило активність червів і визначило складніші фор­ми їх інстинктивної поведінки. Кільчаки краще, ніж інші чер­ви, можуть утворювати тимчасові зв'язки і здатні переробляти їх по типу умовних рефлексів.

Травна система анелід також досконаліша. У них краще виражений поділ травної системи на різні відділи, кож­ний з яких виконує свою функцію. Травна трубка, як правило, пряма і поділена на такі відділи: ротова порожнина, глотка, стравохід, який розширюється у воло, мускульний шлунок, се­редня кишка, задня кишка, що закінчується анальним отво­ром. У глотку і стравохід відкриваються протоки залоз, секрет яких сприяє травленню їжі. Стінки середньої кишки мають за лозисті клітини, які виробляють травний фермент. Інші всмок­тують перетравлену їжу (рис. 55).

Рис. 54. Поперечний розріз дощового черв'яка:

1 - кутикула; 2 - епідерміс; 3 - кільцеві м'язи; 4 - поздовжні м'язи;

5 - целомічний епітелій; 6 - целом: 7 - щетинки; 8 - метанефридій;

9 - черевний нервовий ланцюжок; 10 - черевна кровоносна судина;

11 - кишка; 12 - тифлозоль; 13 - спинна кровоносна судина.

Органи виділення - метанефриди (гр. теіа -«після», перкгов - «нирка») - служать для виділення продуктів обміну речовин. Вони розпочинаються лійкою в порожнині тіла; від лійки йде звивистий канал, який відкривається назовні в наступному сегменті. Метанефридії розташовані метамерно: у кожному сегменті їх по два.

У кільчаків у зв'язку з ускладненням будови і збільшенням активності розвинулась кровоносна система. Здебільшого вона замкнена, тобто кров рухається по судинах, не виливаючись у порожнину тіла. Основні судини - спинна та черевна - посегментно з'єднані кільцевими. Серед них виділя­ються своєю товщиною пульсуючі судини, які оточують страво­хід і виконують роль сердець. Добре розвинена сітка капілярів у стінках шкірно-м'язового мішка та навколо кишок (навколокишковий кровоносний си­нус). Кровоносна система виконує функції транспорту поживних речовин і га­зів,а також захисну (фагоцити крові захоплюють ба­ктерій, інородні тіла тощо). В анелід порівняно з ін­шими червами спостерігаєть­ся інтенсифікація обміну ре­човин і дихання. Обмін газів в основному відбува­ється через шкіру, проте ба­гато морських форм мають шкірні зябра, розташовані на параподіях або на простомії.

Рис. 55. Анатомія дощового черв'яка:

1 — навкологлоткове нервове кіль­це; 2 - глотка; 3 - «серце»; 4 -стравохід; 5 - сім'яприймачі; 6 -сім'яні мішки; 7 - воло; 8 - мус­кульний шлунок; 9 - спинна су­дина; 10 - кишка; 11 - спинно-черевна судина; 12 - дисепімент; 13 - черевна судина; 14 - нефри­дій; 15 - черевний нервовий лан­цюжок; 16 - тифлозоль.

За способом розмноження кільчасті черви або роздільностатеві, або ж гермафродити. Розмноження здебільшого статеве, іноді безстатеве - шляхом брунькування або поділом. Запліднення зовнішнє або внутрішнє. Статеві залози - гонади -утворюються в основному в стінках целому. У кожному сегмен­ті тіла кільчаків є набір певних органів: параподій і щетинок, целомічних мішків, гангліїв, кільцевих судин, нефридій, гонад. Явище повторення подібних структур має назву метамерії, яка буває гомономною (усі сегменти зовні однакові) та гетероном­ною (сегменти відрізняються за будовою). Розвиток прямий (у прісноводних та наземних форм) або з метаморфозом (у морсь­ких видів), личинка - трохофора.

Тип Кільчасті черви ділиться на 2 підтипи: 1.Безпояскові (Aclitellata) і 2. Пояскові (Clitellata). Представники підтипу Безпояскові - роздільностатеві орга- иізми, які не мають на тілі характерного утвору - пояска. Роз­пиваються з метаморфозом, мають вкриту війками личинку трохофору. Належать класи - Багатощетинкові-черви (Polychaeta) та Динофіліди (Dinophilida).