Клас війчасті черви, або турбелярії, - turbellaria

Представники класу - здебільшого вільноживучі тварини, що населяють солоні та прісні водойми. У тропічних країнах меш­кають наземні види. Деякі ведуть паразитичний спосіб життя. Відомо близько 3000 видів.

Тіло турбелярій найчастіше листоподібної або стьожкоподібної форми, розміри - від 0,2 мм до 60 см. Турбелярії вкриті війчас­тим епітелієм, що є найхарактернішою ознакою класу. У покри­вах війчастих червів розташовані залозисті клітини, які виділя­ють слиз, а в деяких - отруйні речовини. Різновидністю шкірних залоз є рабдитні клітини, що виробляють рабдити - блискучі паличкоподібні утворення, які при подразненні тварини викида­ються назовні і використовуються при захисті і нападі. Під війча­стим епітелієм розміщена базальна мембрана (продукт виділення епітеліальних клітин), що надає тілу певної форми та є місцем прикріплення м'язів. Рухаються турбелярії за допомогою вієчок, а також завдяки скороченню м'язів шкірно-м'язового мішка.

У зв'язку з вільноживучим способом життя у війчастих чер­вів добре розвинені органи чуття: статоцист, що має вигляд пухирця з одним або кількома статолітами, фоторецептори (очки); механо- та хеморецептори, представлені сенсилами, що розташовані на передньому кінці тіла.

У примітивних турбелярій кишок немає. Через рот їжа по­трапляє в глотку, а звідти - до паренхіми, де й відбувається

внутрішньоклітинне травлення в спеціальних клітинах - фа­гоцитах. Розміри їх мізерні (кілька міліметрів), тому продукти травлення легко поширюються по всьому тілу через пухку паре­нхіму. У турбелярій більших розмірів (від 1 до 60 см) є розгалу­жені кишки, що закінчуються сліпо; з них поживні речовини надходять до всіх тканин і органів.

Статева система турбелярій гермафродитна. Жіночі ста­теві органи представлені яєчниками, жовтівниками, яйцепрово­дами, що відкриваються в піхву, копулятивною сумкою, у яку надходять сперматозоїди; чоловічі - сім'яниками, сім'япровода­ми, що відкриваються в копулятивний орган, а останній - у статеву клоаку. Запліднення переважно перехресне. Розвиток війчастих червів здебільшого прямий і тільки в окремих видів -з метаморфозом. Із заплідненого яйця виходить так звана мюллерівсьа личинка, яка веде планктонний спосіб життя.

У прісних водоймах України поширені представники ряду Прямокишкові (Rhabdocoelida): дрібні черв'ячки, завдовжки до 10 мм. Їхня кишечник має вигляд пря­мої трубки; ротовий отвір, як і в планарій, - на черевному боці. У водоймах із замуленим дном, порослим очеретом і ситняком, мешкають представники роду Мезостома (Mesostoma). Вони невеличкі (до 10 мм), прозорі, наче скло. Можуть прикріплюватися на тонкій нитці слизу до водної плівки.: Мезостоми - хижаки. Полюють на планктонних рачків, обволікають їх слизом і висмоктують.

У прісних водоймах зі стоячою водою на водяних рослинах і камінні часто знаходять білу, або молочну, планарію Dendrocoelum lacteum (рис. 38) (довжина тіла до 3 см). Руха­ється вона плавно і повільно. За способом живлення - хижак: живиться нижчими ракоподібними, личинками комах. Дуже добре виражена в планарії здатність до регенерації: навіть із 1/300 частини тіла може відновитися весь організм. За неспри­ятливих умов (різке зниження вмісту кисню у воді, сильне про­грівання водойми) планарія розпадається на частинки, які не гинуть. Коли умови нормалізуються, кожна така частинка ре­генерує в цілий організм. Планарія молочна належить до ря­ду Тригіллястокишкові (Tricladida), у яких кишковий канал має вигляд трьох гілок - передньої і двох задніх. У наших прісних водоймах зустрічаються й інші види планарій: багатоочка (Polycelis cornuta), бура (Р. nigra), зелен­кувато-коричнева (Euplanaria gonocephala), темна (Planariatorva).

Рис. 38. Ряд Tricladida:

а – Dendrocoelum lacteum; б – Polycelis nigra; в – Dugesia tigrina; г - Baikaloplana sp.

Представники ряду Багатогіллястокишкові (Polycladida) - морські види, що мають сильно розгалуже­ний кишечник, розміром до кількох сантиметрів, яскраво забар­влені. Розвиток більшості з них відбувається з метаморфозом.

У цілому ж у прісних і солоних водоймах України відомо приблизно 100 видів турбелярій, проте морські досліджені не­достатньо.