Роль та значения кишковопорожнинних

Кораловi полiпи вiдiграють важливу роль у кругообiгу речовин i збiльшеннi бiологiчної продуктивностi океану. У зонi коралоних рифiв ця продуктивнiсть у 100 разiв вища, нiж в iнших частинах океану iз скелетiв мадрепорових коралiв протягом тисячолiть утворилися значнi вiдклади вапнякiв, якi й тепер продовжують збільшуватися. Скелети мадрепорових коралів мають широке господарське застосування: як будівельний матеріал, як сиро­вина для одержання вапна, ліків, для полірування і шліфуван­ня дерев'яних і металевих виробів. Із них виготовляють при­краси і сувеніри. Так, у Середземному морі й Атлантичному океані мешкає червоний, або благородний, корал, у Чорному морі та Індійському океані - чорний, з яких виготовляють на­мисто й інші прикраси.

Поряд із цим гідри та медузи, живлячись мальками риб, завдають шкоди рибному господарству. їх негативний вплив на іхтіофауну ілюструють такі дані: одна аурелія за своє життя знищує 450-500 личинок риб, а поширена в північних морях ціанея - до 15 тисяч. Медузи здебільшого утворюють своєрідні «тупики» в харчових ланцюгах моря, бо ними майже не жив­ляться інші тварини. У деяких країнах (Китаї, Японії) сцифомедуз вживають в їжу. Вченими розроблено технологію вигото­влення пасти й порошка з тіла сцифомедуз, що можуть викори­стовуватись як добавки до кормового раціону свиней і свійсь­ких птахів. Тварини швидше ростуть під впливом біологічно активних речовин медуз. Отрута деяких медуз (хрестовички, фізалії, кубомедузи «морської оси») небезпечна для людини.

Тип реброплави - ctenophora

До цього типу належить понад 100 видів виключно морських тварин, поширених від поверхні до значних глибин. У Чорному та Азовському морях мешкає всього один вид. Здебільшого вільноплаваючі радіально-симетричні організми, які характери­зуються поєднанням восьми- та двопроменевої симетрії тіла. Жал­кі клітини відсутні.

Реброплави відомі з часів Арістотеля, проте тривалий час їх відносили до медуз. Так, німецький зоолог Ешольц (1829), вва­жаючи їх особливим класом медуз, дав їм латинську назву Ctenophora (гр. ctenos - «гребінь»). Вивчали реброплавів також О.О. Ковалевський, 1.1. Мечников і особливо М.М. Камшилов, який дослідив багато цікавих особливостей їх біології.

У наш час окремі дослідники відносять реброплавів до під­типу Нежалкі типу Кишковопорожнинні; інші ж виділяють в окремий тип.

Більшість зоологів вважає, що філогенетично реброплави пов'язані з кишковопорожнинними.

Будова і життєві функції

Тіло реброплавів прозоре, студенисте, здебільшого овальної фо­рми, довжиною від 2 мм до 2,5 м. Рухаються вони за допомогою восьми рядів гребних пластинок, утворених із війок, що зрос­лися між собою. Містяться ці пластинки на потовщеннях, так званих ребрах (звідси походить українська назва цих тварин). Отже, реброплави все життя рухаються за допомогою видозмі­нених війок, тоді як у кишковопорожнинних цей спосіб руху властивий лише личинкам. Війки реброплавів, що мають дов­жину кілька міліметрів, - найдовші у тваринному царстві.

Більшість на нижньому боці тіла є рот. Цей полюс тіла має назву орального (від лат. os - род. в. oris - «рот»), а протилежний йому - аборального; на останньому знаходиться аборальний орган. Рот веде в ектодермальну глотку, що переходить в ентодермальний шлунок, від якого відходять канали гастрова скулярнoї системи. Є 8 радіальних екваторіальних каналів, з'єднаних із шлунком; вони відкриваються у 8 меридіальних каналів, що тягнуться паралельно поверхні тіла від аборального кінця до ора-льного і закінчуються сліпо (відповідно до меридіальних каналів розміщені ребра із гребними пластинками). Мускулатура реброплавів розміщена в товщі мезоглеї і складається з поздовж­ніх і кільцевих волокон під епідермою, навколо глотки та шлун­ка, а також радіальних волокон, що тягнуться від шлунка до покривів. Найкраще розвинена мускулатура щупалець.

Від поверхні тіла відходять два розгалужені щупальця - ор­гани захоплення їжі. їх розміри часто перевищують розміри тіла тварини в декілька разів. Щупальця втягуються в особливі по­рожнини - щупальцеві піхви. На щупальцях знаходяться клей­кі клітини - колобласти (наявні лише в реброплавів), до них приклеюються дрібні тварини, що й стають поживою для реброплава (рис. 36).

Нервова система складається зі сплетіння нервових клітин, які під гребенями утворюють щільні тяжі, а на аборальному боці тіла - скупчення нервових клітин, ганглії. Аборальний орган реброплавів - це орган рівноваги. Встановлено та кож, що ці тварини здатні відрізняти світло від темряви, хоча світлочутливі органи в них не виявлені.

У реброплавів добре розвинена водяниста мезоглея, розмі­щена між епі- та гастродермою, що робить їх прозорими. Біль­шість із них - безколірні, лише ряди гребних пластинок під час руху переливаються всіма кольорами райдуги.

Реброплави - гермафродити; розмножуються виключно статевим шляхом. Статеві органи — яєчники та сім'я­ники - розміщуються вздовж меридіальних каналів (усього є по 8 жіночих і чоловічих статевих залоз). Дозрілі статеві клітини потрапляють до меридіальних каналів (через розрив у стінці), а звідти через рот - у зовнішнє середовище, де й відбувається запліднення. Цікаво, що під час розвитку зародка, крім екто- і ендодерми, розвивається зачатковий шар мезодерми, з якого потім формуються клітини мезоглеї та м'язова вісь щупалець. Отже, у цих тварин уперше в еволюції спостерігається закла­дання третього шару клітин - мезодерми.

Рис. 36. Схема будови реброплава - загальна схема (а), поперечний розріз на рівні шлунка (б): 1 - аборальний орган; 2 - аборальний канал (акрогастер); 3 - щупаль­це; 4 - екваторіальні канали; 5 - піхва щупальця; 6 - меридіональні канали; 7 - глотка; 8 - рот; 9 - глотковий канал; 10 - гребні пластин­ки; 11 - шлунок.

У Чорному морі поширена морська смородина, або плевробрахія (Pleurobrachia pileus), що живиться рачками і личинка­ми риб. Розміри її - від 2 до 5 мм. Найбільшим серед ребропла­вів є венерин пояс (Cestus veneris). Він схожий на прозору стрі­чку до 2,5 м завдовжки і кількох сантиметрів завширшки.

Реброплави, живлячись зоопланктоном, конкурують із планктоноїдними рибами. Проте виявилось, що деякі з них, зокрема Beroe cucumis (поширений у північних морях), поїдають інших реброплавів, обмежуючи їх чисельність. Ним, у свою чергу, живляться риби (тріска, пікша), сцифоїдні медузи. Beroe cucumis, як і венерин пояс, належить до безщупальцевих реброплавів, їжу хапає широко розкритим ротом.

Серед реброплавів є й такі, що здатні повзати по дну. До них належать целоплана мечникова (Coeloplana metchnikowi) і ктеноплана ковалевського (Ctenoplana kowalewskii). У їх будові є спільні ознаки із плоскими червами, тому висловлювалась дум­ка, що останні, зокрема турбелярії, походять від повзаючих ре­броплавів. Однак дослідженнями ряду вчених (австрійського Б. Гатчека, німецького Л. Граффа та російського В.М. Беклемішева) було доведено, що реброплави і турбелярії - дві самостій­ні групи, що розвинулися від спільного планулоподібного пред­ка. А подібність між ними - зовнішня, конвергентна, пов'язана зі схожим способом життя.