Клас сцифоїдні медузи - scyphozoa

До цього класу належить близько 200 видів, поширених виклю­чно в солоних водоймах. Мають складнішу будову, ніж поліпи, оскільки це плаваючі, рухливі організми. Тіло їх прозоре, у формі дзвона, зі щупальцями по краях, які мають жалкі клітини. Медузи на 98% складаються з води (рис. 33). Зовнішній опуклий бік тіла медузи називається ексумбрелсю, внутрішній уві­гнутий - субумбрелою.

Рис. 33. Схема будови сцифомедузи Aurelia aurita - вигляд з орального боку (а), розріз через середину тіла (б):

1 - ротові лопаті; 2 - ротовий отвір; 3 - щупальця; 4 - ропалій; 5 - кільцевий канал; 6 - радіальний канал; 7 - гонада; 8 - гастральні нитки; 9 - шлунок; 10 - ексумбрела; 11 - субумбрзла; 12 - мезоглея.

Нервова система більш складна порівняно з гідромедузами. Крім дифузного плексуса, у них є 2 нервових кільця по краю дзвона - зовнішнє і внутрішнє, а також скупчення нервових клі­тин - гангліїв (гр. ganglion - «вузол»), розташованих біля орга­нів чуття. Органи чуття знаходяться по краю дзвона вропаліях - видозмінених щупальцях. Кожен із ропалій несе один статоцист (гр. statos - «стоячий», kustis - «скриня») - орган рівнова­ги - та кілька очок. За допомогою статоцистів медузи також спри­ймають інфразвуки, що виникають від тертя морських хвиль об повітря. Цим пояснюється здатність медуз заздалегідь відчувати початок шторму і завчасно відпливати від берегів. На основі цієї властивості медуз учені-біоніки сконструювали прилад, який дає змогу передбачати наближення шторму за 15 годин.

З нижнього боку дзвона в медуз розташований рот, оточе­ний ротовими лопатями, рясно вкритими жалкими клітина­ми. За допомогою лопатей медузи захоплюють здобич. Рот веде в шлунок, що утворює 4 кишенеподібних виступи, гастродерма яких містить переважно залозисті й травні клітини (гастраль­ні нитки). Тут відбуваються процеси порожнинного та внутрішньоклітинного травлення. Від шлунка до країв дзвона розходиться система радіальних каналів, з'єднаних із кільце­вим, розташованим по краю дзвона. Стінки каналів вистелені епітеліальними клітинами з джгутиками, які забезпечують рух продуктів травлення, отже, виконують в основному транспорт­ну функцію. Шлунок разом із каналами утворює характерну для медуз гастроваскулярну систему, що виконує функції тра­вної і кровоносної систем. Живляться медузи планктоном, у тому числі й мальками риб.

Завдяки м'язовим волокнам краї дзвона скорочуються, вода виштовхується з-під нього, і медуза рухається в протилежному напрямку (реактивний рух).

Медузи роздільно статеві. Статеві залози - гонади - розвива­ються із гастродерми шлунка. Дозрілі статеві клітини виходять назовні через рот. Із запліднених яєць розвиваються вільноплаваючі личинки - планули, які з часом прикріплюються до субстрату і перетворюється на невеликі окремі поліпи — сцифістоми. Шля­хом поперечного поділу (стробуляції) поліп утворює дископодібні личинки - ефіри, що вільно плавають; з них розвиваються медузи.

Отже, у сцифомедуз, як і в гідроїдних поліпів, спостеріга­ється чергування поколінь (метагенез): статевого - медузи і не­статевого - поліпа. Проте, на відміну від гідроїдних, у сцифоме­дуз поліпоїдна стадія розвинена слабо: сцифістоми дуже дрібні, вони ніколи не утворюють колоній. Гідромедузи невеличкі, мен­ше сантиметра в діаметрі, а сцифомедузи (медузоїдна стадія) досягають чималих розмірів (аурелія буває в діаметрі до 40 см). У Чорному морі виявлено 3 види медуз: аурелія, або вухата медуза (Aurelia aurita), коренерот (Rhizostoma pulmo) і сидяча медуза (Lucernaria campanulata) (рис. 34).

В останні роки зафіксовано різке збільшення їх чисельності. Якщо в 1960-ті роки біомаса аурелії в Чорному морі, за підраху­нками вчених, становила в середньому 700 тис. т, то через два десятиліття їх стало вже більше 40 млн. т. Однією з причин спалаху чисельності медуз є скорочення запасів планктоноїдних риб, які конкурують у живленні.

Коренерот отруйніший за аурелію; у людини він викликає опіки, які не проходять протягом кількох годин. Щоб уникнути опіку при зіткненні з цією твариною, її потрібно відштовхувати від себе за опуклу частину дзвона, де жалких клітин немає. У симбіозі з коренеротом перебувають мальки ставриди, які у ви­падку небезпеки знаходять притулок між ротовими лопатями та під дзвоном.

Рис. 34. Медузи:

а – Аврелія, б – «компасна» медуза, в – коренерот, г – ціанея.