
- •Методи дослідження в зоології
- •Основи екології тварин Основні терміни й поняття
- •Тварини і середовище
- •Меті витривалості виду
- •Абіотичні фактори в житті тварини
- •Біотичні фактори в житті тварин
- •Популяційна організація тварин
- •Ланцюги живлення. Екологічні піраміди
- •Вплив антропогенних факторів на тварин
- •Охорона тваринного світу
- •Сучасні уявлення про природну систему тваринного світу
- •Частина і
- •Будова і життєві функції
- •Класифікація protozoa
- •Тип саркомастігофори - sarcomastigophora
- •Підтип саркодові - sarcodia
- •Клас зернястосітчасті (granuloreticulosea)
- •Надклас промененіжки - actinopoda
- •Клас сонцевики - heloizoea
- •Підтип джгутикові, або бичоносці, - mastigophora, або flagellata
- •Клас тваринні джгутикові - zoomastigophorea
- •Підтип опалінові – opalinata
- •Тип апікомпдексні-арісомрlеха
- •Клас споровики - sporozoea
- •Підклас Кокцидії - Coccidia
- •Підклас Грегарини - Gregarinia
- •Тип мікроспоридії - міск05рока
- •Тип міксоспоридіі – myxozoa
- •Походження найпростіших
- •Роль та значення найпростіших
- •Частина іі
- •Гіпотези походження багатоклітинних організмів
- •Тип губки - spongia, або porifera
- •Будова і життєві функції
- •Класифікація губок
- •Роль та значення губок
- •Тип кишковопорожнинні - coelenterata
- •Клас сцифоїдні медузи - scyphozoa
- •Клас кораловi полiпи - anthozoa
- •Роль та значения кишковопорожнинних
- •Тип реброплави - ctenophora
- •Будова і життєві функції
- •Тип плоскі черви - plathelminthes
- •Будова і життєві функції
- •Клас війчасті черви, або турбелярії, - turbellaria
- •Клас трематоди, або дигенетичні сисуни, - trematoda, або digenea
- •Клас моногенетичні сисуни, або моногенеї, - monognoidea
- •Клас стьожкові черви, або цестоди, - cestoda
- •Будова I життевi фувкцi
- •Клас круглі черви, або нематоди, - nematoda
- •Клас волосові - nematomorpha, або gordiacea
- •Тип коловертки - rotifera
- •Тип кільчасті черви, або анеліди, - annelides
- •Будова і життєві функції
- •Клас багатощетинкові черви, або поліхети, -
- •Підтип пояскові - clitellata
- •Клас малощетинкові черви, або олігохети, - oligochaeta
- •Клас п'явки - hirudinea
- •Тип членистоногі – arthropoda
- •Будова і життєві функції
- •Підтип зябродишні, або ракоподібні, - branchiata, або crustacea
- •Клас зяброногі раки - branchiopoda
- •Клас максилоподи - maxillopoda
- •Клас черепашкові ракоподібні - ostracoda
- •Клас вищі раки - malacostraca
- •Клас трилобіти - trilobita
- •Підтип хеліцерові - chelicerata
- •Клас меристоиові – merostomata
- •Клас павукоподібні - arachnida
- •Підтип трахейні - tracheata
- •Клас багатоніжки – myriapoda
- •Клас прихованощелепні - entognatha
- •Клас комахи, або відкритощелегші, - insecta, або ectognatha
- •Будова і життєві функції
- •Поведінка комах
- •Систематичний огляд комах
- •Комахи із неповним перетворенням
- •Комахи із повним перетворенням
- •Екологія комах
- •Роль та значення комах, їх охорона
- •Тип молюски, або м'якуни, - mollusca
- •Будова і життєві функції
- •Роль та значення молюсків
- •Тип голкошкірі - echinodermata
- •Будова і життєві функції
- •Клас голотурії, або морські огірки, - holothuroidea
- •Клас морські лілії - crinodea
- •Тип хордові – chardata
- •Загальна характеристика
- •Підтип безчерепні - acrania
- •Підтип личинкохордові, або покривники, - urochordata, або tunikata
- •Клас асцидії - ascidiae
- •Клас сальпи - salpae
- •Клас апендикулярії - appendiculariae
- •Підтип хребетні, або черепні, - vertebrata
- •Надклас безщелепні - agnatha
- •Надклас риби - pisces
- •Будова і життєві функції
- •Поведінка риб
- •Систематичний огляд риб
- •Підклас Суцільноголові - Holocephali
- •Підклас Пластинозяброві - Elasmobranchii
- •Клас кісткові риби - osteichtyes
- •Підклас Променепері риби - Actinopterygii
- •Підклас Лопатепері риби - Sarcopterygii
- •Екологія риб
- •Значення риб. Охорона рибних ресурсів
- •Клас земноводні, або амфібії, - амрнівіа
- •Будова і життєві функції
- •Поведінка земноводних
- •Екологія земноводних
- •Роль і значення земноводних. Їх охорона
- •Клас плазуни, або рептилії, - reptilia
- •Будова і життєві функції
- •Поведінка плазунів
- •Систематичний огляд плазунів
- •Екологія плазунів
- •Роль та значення плазунів. Охорона плазунів
- •Kлас птахи - aves
- •Будова і життєві функції
- •Поведінка птахів
- •Екологія птахів
- •Значення птахів
- •Охорона й приваблювання птахів
- •Клас ссавці, або звірі, - mammalia
- •Будова і життєві функції
- •Поведінка ссавців
- •Систематичний огляд ссавців
- •Інфраклас сумчасті - metatheria
- •Екологія ссавців
- •Значення ссавців
- •Охорона ссавців
Тип міксоспоридіі – myxozoa
Включає два класи - Актиноміксидії (Actinosporea), який вивчений недостатньо, та Міксоспоридії (Myxosporea).
Міксоспоридії паразитують переважно на шкірі, зябрах, у м'язах, жовчному і сечовому міхурах риб, уражають їх нервову систему, хрящі та ін. Розміри їх від кількох мкм до 2 см. Тканеві міксоспоридії утворюють цисти-пухлини, які бувають розмірами 1.-2 см в діаметрі. Вміст цисти заповнює цитоплазма паразита з великою кількістю ядер, які бувають двох категорій: вегетативні, що згодом стають поліплоїдними, і генеративні (диплоїдні). Вегетативні ядра визначають такі життєві функції, як ріст, синтез білків, обмін речовин та ін. Генеративні ж дають початок спорам.
Спори (рис. 23) міксоспоридій дуже різноманітні. Зовні вони вкриті щільною оболонкою, що складається в більшості з них із двох стулок (у деяких число стулок буває від трьох до шести). У багатьох міксоспоридій стулки мають різноманітні вирости, що забезпечує їх пасивне ширяння у воді. Всередині спори формуються жалкі капсули (кількість їх дорівнює кількості стулок) із спірально закрученою жалкою ниткою, а також амебоїдний зародок (спороплазта) із двома гаплоїдними ядрами. Отже, спора міксоспоридій, по суті, багатоклітинне утворення. Спори з тіла хворої риби потрапляють у воду, після чого їх заковтують інші риби. Коли спора проникає в організм хазяїна, жалкі нитки з силою розкручуються і міцно фіксують спору. Стулки розкриваються, і амебоїдний зародок рухається до місця паразитування. Його гаплоїдні ядра, утворені шляхом мейозу, зливаються, утворюючи диплоїдне ядро. Таким чином, статевий процес у міксоспоридій відбувається у формі автогамїї - самозапліднення двох сестринських ядер у спільній цитоплазмі. Незабаром зародок внаслідок мітотичного ділення ядер перетворюється на багатоядерний плазмодій. Він виконує роль вегетативного тіла (трофонт, або сома), навколо генеративних ядер якого є цитоплазма, оточена плазмолемою.
Ceratomyxa (б); Mitrospora (в); Davisia (г); Leptotheca (д);
Myxidium (e); Chloromyxym (є); Hexacapsula (ж); Henneguya (з):
1 - жалка капсула; 2 - жалка нитка; 3 - ядро жалкої капсули; 4 - амебоїдний зародок; 5 - його ядра; 6 - ядро стулки.
Отже, плазмодій - багатоклітинний організм, який рухається за допомогою лобоподій, живиться шляхом піноцитозу чи фагоцитозу, розмножується поділом чи брунькуванням. Із генеративних клітин плазмодія після кількох поділів (останній з яких - мейоз) утворюються численні багатоклітинні гаплоїдні спори.
Міксоспоридії поширені в усіх типах водойм, уражуючи коропових риб (Myxobolus Cyprini), щуку (Myxidium lieberkehni); у форелевих риб, особливо мальків Myxosoma cerebralis викликає хворобу «вертячку» (риба крутиться навколо осі внаслідок ураження органу рівноваги). Із заражених водойм (ставків) рекомендується спускати на зиму воду і дезинфікувати їх негашеним вапном та іншими хімікатами, оскільки спори дуже стійкі (залишаються живими понад 10 років навіть на дні висохлої водойми). М'ясо риб, уражених мікроспоридіозами, непридатне для вживання в їжу.
ТИП ІНФУЗОРІЇ, АБО ВІЙКОНОСНІ, - INFUSORIA, АБО CILIOPHORA
Відомо понад 7 тис. видів інфузорій, поширених у найрізноманітніших середовищах. Серед них трапляються екто- і ендопаразити, симбіонти. Форма тіла різноманітна. Розміри - від 10 мкм до 3 мм. Є як поодинокі рухомі, так і прикріплені (нерідко колоніальні) форми.
Характерними ознаками інфузорій є рух за допомогою численних війок та наявність двох якісно неоднорідних ядер: великого вегетативного - поліплоїдного макронуклеуса та малого генеративного - диплоїдного мікронуклеуса. Будова ектоплазми (кортексу) інфузорій, вивчена за допомогою електронно-мікроскопічних методів, дуже складна (Г.Й. Щербак, Д.Б. Царичкова, Ю.Г. Вервес, 1995). Зовнішня частина кортексу - пелікула - утворена плазматичною мембраною (плазмалемою). Під пелікулою розташовані базальні тільця (кінетосоми) війок і зв'язані з ними утвори - філамент, мікротрубочки, з яких складається властивий інфузоріям цитоскелет. У пелікулі перпендикулярно до її поверхні розташовані трихоцисти (гр. trichos - «волосинка»). При подразненні трихоцисти викидаються назовні й уражають нападника або жертву (рис. 24).
Органели руху інфузорії - війки - вкривають усю поверхню тіла або ж концентруються на певних ділянках тіла, утворюючи цирі, мембрани та мембранели. Цирі - пучечки та китиці з війок, завдяки яким інфузорії переміщаються по дну або здійснюють стрибкоподібні рухи в товщі води. Мембрани - ряди війок, з'єднаних між собою. У мембранелах розташовані в ряд війки, не сполучені одна з одною. Сукупність усіх війок та їх похідних називається ціліатурою. За допомогою ціліатури навколо ротового апарата створюється течія води, яка спрямовує частки їжі до рота. Інфузорії, що не мають навколоротової ціліатури, є хижаками.
Інфузорії мають порівняно складні органоїди травлення: клітинний рот (цитостом), що знаходиться на дні перистому - ротової заглибини, оточеної війками; клітинну глотку, на базальному кінці якої при надходженні їжі утворюється травна вакуоля. Досягнувши певного розміру, вакуоля відривається від глотки і захоплюється коловим рухом цитоплазми. Так поживні речовини розносяться по тілу інфузорії. Інфузорія туфелька при достатній кількості їжі утворює щогодини близько 60 травних вакуолей, у кожній з них буває до ЗО бактерій, якими вона живиться. Неперетравлені рештки виходять назовні крізь отвір у цитоплазмі - порошицю (цитопрокт).
Рис. 24. Ультраструктура кортексу в Ciliata:
1 - пелікула; 2 - війки; З - трихоциста; 4 - поздовжні мікротрубочки; 5 - поперечні мікротрубочки; 6 - кінетосома; 7 - мікрофіламент.
На межі між екто- і ендоплазмою розташовані пульсуючі вакуолі (від однієї до кількох); кожна з них складається з власне вакуолі, що відкривається порою назовні, та 5-7 провідних каналів, які оточують її у вигляді зірки. Вакуолі фіксуються за допомогою мікротрубочок. Туфелька при оптимальній температурі (27°С) виділяє за 40-50 хв. таку кількість води, яка дорівнює об'єму її тіла.
Розмножуються інфузорії поперечним поділом клітини з подальшою регенерацією (відновленням) втрачених органів. Для сидячих форм властиве брунькування. Характерний для Paramecium caudatum статевий процес - кон'югація - оновлює ядерний апарат і підвищує життєстійкість. У стані цисти інфузорія туфелька зберігає життєздатність до 7 років. Єдиної, загальновизнаної класифікації інфузорій на цей час не існує. Найбільш поширеним є поділ типу на 3 класи на основі будови ротової ціліатури: Кінетофрагмінофореї (Kinetofragminophorea),Олігогіменофореї(Oligohymenophorea),Полігіменофореї (Polyhymenophorea), які об'єднують 15 рядів.
Інфузорія туфелька (Paramecium caudatum) належить до класу Олігогіменофореї ряду Гіменостоматиди. Представники цього ряду мають ротову ціліатуру, що складається з трьох мембранел та ундулюючої мембрани. Війки рівномірно вкривають всю поверхню її тіла (рис. 25). Представником цього ряду є також іхтіо-фтіріус (Ichthyophthirius multifiliis) (рис. 26), що паразитує на тілі риб (коропових, лососевих, а також акваріумних). Інфузорії оселяються на тілі, плавцях, зябрах риби, утворюючи сіруваті горбочки розміром близько 1 мм, кількість яких швидко зростає, і риба виглядає ніби обсипана манною крупою. Паразит проникає під епітеліальний покрив, де й живиться; при сильному зараженні риба виснажується і гине. Хворі риби стають неспокійними, труться об оточуючі предмети. Іхтіофтіріус заноситься в акваріум із хворими рибами та живим кормом. У своєму розвитку проходить кілька стадій. Риба заражається дуже дрібними вільноплаваючими у воді бродяжками. Проникнувши у тканину тіла хазяїна, вони починають активно живитися і швидко ростуть. Доросла інфузорія має 0,5-1 мм у діаметрі. Вона залишає тіло хазяїна, опускається на дно чи якийсь підводний предмет і інцистується.
Pис. 25. Інфузорія туфелька: 1 - війки; 2 - травна вакуоля; 3 - мікро-нуклеус; 4 - перистом; 5 - клітинний рот; 6 - дно глотки, де утворюється травна вакуоля; 7 - анальна пора; 8 - трихоцисти (у спокої); 9 - скоротлива вакуоля з привідними каналами; 10 - макронуклеус.
Рис. 26. Ряд Hymenostomatida:
Ichthyophthirius multifiliis - дорослий паразит (а); передній кінець з ротом (б); короп, що заражений іхтіофтіріусом (в); цикл розвитку (г): 1 - інфузорія, що вийшла зі шкіри риби; 2 - інфузорія перед інцистуванням; 3 - палінтомічний поділ у цисті; 4 - вихід бродяжок із цисти.
У стані цисти може перебувати тривалий час. За сприятливих умов циста відразу починає ділитися до 10-11 разів, внаслідок чого всередині її утворюється близько 2 тисяч дрібних, покритих вієчками бродяжок, які проривають оболонку цисти і виходять у воду. Поза тілом риби вони можуть прожити не більше 2-3 діб. Для боротьби із захворюванням воду в акваріумі слід підігріти до температури 30°-32°С (паразит не витримує високої температури). Спалаху захворювання сприяє різкий перепад температури та інші зміни режиму утримування риб.
У стоячих водоймах з великою кількістю водяних рослин та опалого листя поширені сувійки (Vorticella) - представники ряду Коловійчасті (Peritritchida), більшість з яких веде прикріплений спосіб життя. Тіло має вигляд дзвіночка; звуженим витягнутим у стебельце кінцем прикріплюється до субстрату. Стебельце може витягуватись та скорочуватись. Навколо переднього розширеного кінця, де розташований перистом, сконцентрований війковий апарат, який утворює кілька рядів мембран. Коливання війок створює рух води, з якою до ротового отвору надходить і пожива (бактерії, детрит). На тілі сувійок війки відсутні. Розселяються завдяки наявності вільноплаваючої стадії - бродяжки. За неспрятливих умов інцистуються. Більшість коло-війчастих колоніальні форми: після брунькування особини залишаються з'єднаними стебельцями. Представники: Vorticella, Zoothamnium arbuscula та ін. (рис. 27).
Рис. 27. Цитостом і ціліатура в інфузорій - Holophrya (а); Tetrahymena pyriforms (б); Vorticella sp. (в); Stentor polymorphys (г); Spirostomum ambiguum (д); Stylonichia mytilus (e); Dursaria truncatella (є):
1 - цитостом; 2 - мембранели; 3 - перистом.
Клас Полігіменофореї характеризується наявністю спіральнозакручених навколоротових мембранел. Війки також рівномірно вкривають усе тіло, або ж утворюють циррі на черевному боці. Включає ряд Різновійчасті (Heterotrichida), до якого належать різні види трубачів, або стенторів (Stentor), розміри тіла яких 1-3 мм. У наших прісних водоймах (канавах, болотах, ставках) мешкає трубач Stentor coeruleus блакитного кольору (у його цитоплазмі знаходяться зерна синього пігменту). Вузьким заднім кінцем трубач прикріплюється до субстрату. До переднього кінця тіло поступово розширюється і утворює розтруб. Все його тіло вкрите короткими війками, розташованими поздовжніми рядами; дещо довші війки утворюють навколоротову зону мембранел. Коливаючи ними, трубач спрямовує постійний струмінь води до свого рота - цитостома; так забезпечується його живлення. До різновійчастих належать також одна з найбільших інфузорій прісних водойм - бурсарія (Bursaria truncatella). її розміри - від 0,5 до 2 мм. Бурсарія - ненажерливий хижак. Вона може відразу проковтнути 6-7 інфузорій туфельок. Типовим мешканцем невеликих стоячих водойм є інфузорія стилоніхія (stylonichia mytilus) (див. рис. 27), яка не має суцільного війкового покриву. У неї лише на черевному боці є великі видозмінені війки -цирі, за допомогою яких стилоніхія повзає по субстрату. Належить до ряду Черевовійчасті (Hyptrichida).
Ряд Сисні інфузорії (Suctorida) належить до класу Кінетофрагмінофореї. Включає близько 100 видів, поширених у прісних та солоних водоймах. У дорослих особин війки відсутні, цитостома та глотки також немає. Це сидячі поодинокі та колоніальні форми, що прикріплюються до субстрату стебельцем. Живляться за допомогою ловильних і сисних щупалець - цитоплазматичних утворень із отвором на кінці і мікротрубочками всередині. Іноді щупальця галузяться. За їх допомогою інфузорії висмоктують вміст жертви (живляться війчастими інфузоріями) (рис. 28). Як і війчасті, сисні інфузорії мають два ядра (макро- і мікронуклеус), статевий процес відбувається у формі кон'югації. Нестатеве розмноження - шляхом поділу та зовнішнього і внутрішнього брунькування, під час якого утворюються вкриті вієчками бродяжки, що активно рухаються. Через деякий час бродяжка опускається на субстрат, втрачає війки; у неї утворюється стебельце і сисні щупальця.
До ряду Ентодинієморфні (Entodiniomorphida) належать ендобіонти, що мешкають у рубці жуйних парнокопитних, кишечнику коней, людиноподібних мавп. Перетравлюючись, вони є для хазяїна додатковим джерелом білка.
Рис. 28. Ряд Suctorida: а – Dendrosoma radians (колоніальна форма); б – Sphaerophrya magna, що висмоктує одночасно п'ять інфузорій; в – Dendrocometes paradoxux; г – Allantosoma intestinalis з кишечника коня; д - схема брунькування
Acineta.