Клас тваринні джгутикові - zoomastigophorea

Об'єднує вільноживучих і паразитичних одноклітинних, серед яких є як поодинокі, так і колоніальні форми. Живляться бак­теріями, водоростями, а також розчиненими у воді речовинами. Розмножуються здебільшого безстатевим способом (поздовжнім поділом надвоє); статевий процес відомий у представників неба­гатьох рядів.

Представники ряду Кінетопластиди (Kinetoplastida) мають біля основи джгутика особливий органоїд - кінетопласт. Вважають, що він генерує енергію, необхідну для руху джгутика. Джгутик один, іноді два. Проходячи вздовж тіла, джгутик зростається з його поверхнею, утворюючи ундулюючу мембрану. Більшість представників ряду - паразити лю­дини і тварин. Такими є трипаносоми (рис. 16) - невеличкі джгутиконосці, довжиною 15-40 мкм зі стрічкоподібним сплю­щеним тілом, загостреним на кінцях, та одним джгутиком з ундулюючою мембраною. Одна з них – Tripanosoma gambbiense - викликає в людини тяжке захворювання - «сонну хворобу», що поширена в Африці. Трипаносоми паразитують у крові людини, лімфатичних вузлах, спинномозковій рідині, спричиняючи сильне виснаження, що супроводжується сонливістю. Природ­ним резервуаром трипаносом є антилопи, які не хворіють на цю хворобу, а переносником - муха цеце. Такі хвороби називають­ся трансмісивними з природним осередком (вчення про них роз­робив Є.Н. Павловський).

Рис. 16. Будова тваринних джгутикових:

Salpingoeca amphoroidem у будиночку (а), Trichomonos termopsidis (б), Lamblia intestinalis (в), Teratonympha mirabilis(г): 1 - будиночок; 2 - джгутик; 3 - мікроворсинки; 4 - ядро; 5 - коста; 6 - аксостиль; 7 - ундулююча мембрана.

Представники роду лейшманія (Leischmania) є внутріклітин­ними паразитами людини і тварин. Передаються через укуси москитів. Стадія лейшманії, що паразитує в тканинах людини, втрачає джгутик, зберігаючи кінетопласт; у москітах джгутик відновлюється. Лейшманія, що паразитує в підшкірній клітко­вині (L. tropika), викликає виразки на тілі людини (пендинська виразка). Поширена на Закавказзі та в Середній Азії. Природне джерело - мишоподібні гризуни, собаки.

До ряду Дипломонадні (Diplomonadida) належать переважно паразитичні форми, що мають два ядра та вісім джгутиків. Паразит людини (частіше дітей) лямблія - Lamblia intestinalis (довжина - 15 мк, ширина - 7-8 мк) має грушеподібну форму, 8 джгутиків, 2 ядра, на черевному боці присоску, за допомогою якої прикріплюється до епітелію кишечника. Поши­рена і в Україні. Проникаючи з тонкого кишечника жовчними протоками в жовчний міхур, викликає захворювання печінки типу холіцеститу. Цисти лямблій виділяються в навколишнє середо­вище разом із випорожненнями і потрапляють у ґрунт, воду.

Людина заражається, проковтуючи цисти. Тому для профілакти­ки захворювання важливе значення має дотримання санітарно-гігієнічних норм, захист харчових продуктів від забруднення, знищення мух - переносників збудників хвороб.

Ряд Трихомонади (Trichomonadia). Трихомонади мають на передньому кінці 3-5 вільних джгути­ків; один проходить уздовж тіла і утворює ундулюючу мембра­ну. Оселяються в кишечнику, ротовій порожнині, а Trichomonas vaginalis - у сечостатевих органах людини, викликаючи їх за­палення. Передається статевим шляхом.

Ряд Багатоджгутикові (Hypermastigida). Представники ряду - симбіонти комах, що живляться клітко­виною (терміти, окремі види тарганів). Мають велику кількість джгутиків, які розміщені на передньому кінці тіла або по всій поверхні клітини. На певних ділянках тіла утворюються псевдоподії, за допомогою яких ці одноклітинні захоплюють шмато­чки деревини, якою й живляться. Багатоджгутикові мають фе­рменти, за допомогою яких розщеплюється клітковина, якою живляться і терміти. їх взаємовідносини з комахами - приклад мутуалізму (різновидність симбіозу): багатоджгутикові не мо­жуть існувати поза кишечником термітів, а терміти без цих од­ноклітинних не здатні засвоювати клітковину.

Ряд Комірцеві джгутикові (Choanoflagellida). Дуже дрібні одноклітинні, що мешкають у прісних і солоних водоймах. Основа джгутика, розташованого на перед­ньому кінці тіла, оточена комірцем з дуже тоненьких мікроворсинок. Вони фільтрують воду і живляться дрібними поживними часточками способом фагоцитозу за допомогою псевдоподій. Морфологічно подібні до хоаноцитів губок, що свідчить про їх філогенетичну єдність. Серед комірцевих є як поодинокі, так і колоніальні форми.