Надклас промененіжки - actinopoda

Налічує близько 8 тис. видів, переважна більшість яких насе­ляє моря й океани з високою концентрацією солей і порівняно високою температурою води (тому вони майже зовсім відсутні в північних морях; немає їх і в опріснених Чорному та Азовсько­му морях. Зустрічаються на різних глибинах (до 8 тис. м), хоча переважна більшість живе у верхніх шарах, входячи до складу планктону. Лише представники класу Сонцевики є мешканця­ми прісних водойм. Істотна ознака актинопод - наявність у них радіально розташованих нерозгалужених псевдоподій - аксоподій, усередині яких є опорна структура аксонема, що складаєть­ся з пучків мікротрубочок і надає пружності псевдоподіям. Над­клас включає 4 класи, 3 з яких об'єднуються загальною назвою радіолярії, або променяки.

Розміри - від 40-50 мкм до 1 мм. Характеризується великою різноманітністю форм, проте найпоширеніші кулясті радіолярії з численними аксоподіями у вигляді променів, що розходяться радіусами (рис. 13).

Для їх організації характерне пристосування до планктон­ного способу життя. Найістотніша ознака променяків - наяв­ність центральної капсули, яка являє собою мембрану, що скла­дається з органічної речовини й оточує центральну частину ци­топлазми (ендоплазму) з одним або кількома ядрами і захищає їх. Позакапсулярна частина цитоплазми (ектоплазма) сполуча­ється з центральною за допомогою численних дрібних пор та одного великого отвору. У ній міститься велика кількість ваку­оль і різноманітні включення - слиз, краплі жиру, що зменшує масу тваринок. У багатьох радіолярій у цитоплазмі поселяють­ся у великій кількості водорості-симбіонти - зоохлорели та зооксантели. Вони знаходять тут захист і одержують вуглекислий газ, забезпечуючи радіолярій киснем. У більшості променяків є скелет із кремнезему та сірчанокислого стронцію з численними виростами, що збільшує поверхню їхнього тіла і забезпечує ширяння у воді. Скелети радіолярій найрізноманітніші за фор­мою, відзначаються витонченістю та красою. Більшість радіо­лярій плаває у воді пасивно, живлячись водоростями та іншими найпростішими, яких вони виловлюють сіткою з переплетених філоподій. Розмножуються переважно безстатевим способом, поділом надвоє. У багатьох виявлено статеве розмноження -копуляцію.

Рис. 13. Радіолярія акантометра:

1 - голки скелета; 2 - псевдоподії; 3 - мускульні волоконця (міонеми);

4 - позакапсулярна плазма; 5 - внутрішньокапсулярна плазма; 6 - ядра.

Типові представники: акантометра (Acanthometra elastica); аулаканта (Aulacanta scolymantha); мінливий костанідіум (Costanidium variabile) та інші.

Із черепашок радіолярій утворюється радіолярний мул, що з часом перетворюється в осадові гірські породи - радіолярити: кремнисті глини та сланці, трепел, опали, халцедони, яшми.

Клас сонцевики - heloizoea

Нечисленна група одноклітинних (близько 100 видів), що насе­ляє прісні (калюжі з опалим листям, торф'яні ями) та солоні водойми (рис. 14), є паразитичні види.

Тіло кулястої форми до 1 мм в діаметрі з численними прями­ми псевдоподіями - аксоподіями, що радіально розходяться в усі боки. Цитоплазма чітко розділяється на 2 шари: внутрішній (се­рцевинний) - ендоплазму і зовнішній, сильно вакуолізований, -ектоплазму, ядер одне чи багато. В окремих представників ядер­ний апарат складається з великої кількості однакових ядер (до 200 і більше), завжди розміщених лише в ендоплазмі.

Рис. 14. Сонцевики – Actinophrus sol (а); Actinosphaerium eichhorni, загальний вигляд (б) та ділянка тіла (в), Clathrulina elegans(г):

1 - ектоплазма; 2 - аксоподія; 3 - ендоплазма; 4 - скоротлива вакуо­ля; 5 - ядро; 6 - травна вакуоля; 7 - скелет; 8 - ніжка.

За способом живлення - хижаки. Жертвами сонцевиків мо­жуть бути не лише одноклітинні, а й багатоклітинні дрібні твари­ни - коловертки, війчасті черви. Здобич ловлять аксоподіями; пе­ретравлення їжі відбувається в ендоплазмі в травних вакуолях.

Розмноження безстатеве шляхом поділу, зрідка - статеве. Типові представники: Actinophrus sol, Clathrulina elegans, Actinosphaerium eichhorni та ін.