Клас зернястосітчасті (granuloreticulosea)

Відомо близько 4 тис. сучасних видів, у Чорному морі - 26 ви­дів, в Азовському - 1. Переважно це морські бентосні організ­ми, які мають філоподії, що утворюють суцільну сітку.

Ряд Форамініфери – Foraminiferida (рис.11) об'єднує понад 1000 видів одноклітинних, що населяють виключно солоні водойми від літоралі до океанічних впадин. Поширені і в Чорному морі. Здебільшого вони входять до складу бентосу, зу­стрічаючись на глибині до 1000 метрів, і лише зрідка - планкто­ну. Живуть переважно в теплих частинах океану, насичених ка­рбонатом кальцію. Розміри - 0,1-1 мм, зрідка - до 20 см.

Рис. 11. Черепашки форамініфер:

а - текстулярія; б - лягена; в - реофакс; г - нодосарія; д - спіролокуліна; є - пенеропліс; є - ельфідіум; ж - роталія; з - глобігерина; и - орбітолітес; і - дискорбіс.

Характерною ознакою форамініфер є наявність одно- або ба­гатокамерної черепашки, що виділяється цитоплазмою. У неба­гатьох видів вона утворена з органічної речовини, що склеює часточки неорганічного походжен­ня (з кремнезему або вапняку), у бі­льшості - вапнякова.

Рис. 12. Життєвий цикл форамініфери

Elphidium crispa:

1 - гамонт (макросферична фо­рма); 2 - вихід гамет (мікросферична форма); 3 - копуля­ція гамет; 4 - зигота; 5 - агамонт; 6 - вихід агамет; 7 - мо­лодий гамонт

Багатокамерна черепашка дуже міцна і служить для захисту ніжно­го тіла форамініфер. Окремі камери розділені перегородками та сполу­чені між собою отворами і розташо­вані в один, іноді - два ряди, або ж спірально. Черепашка має отвір -вустя, а також численні пори, че­рез які псевдоподії виходять назов­ні (італ. fora - «назовні»). Вони мають вигляд довгих розгалужених і переплетених, як сітка, ниток і на­зиваються філоподії. Філоподії ви­конують функцію переміщення і за­хоплення їжі. До них прилипають дрібні організми, здебільшого одно­клітинні водорості, яких фораміні­фери затягують через пору всереди­ну. Якщо частка їжі велика, то на­вколо неї збирається цитоплазма, і тут на філоподіях відбувається пе­ретравлення їжі. Цитоплазма пере­буває в постійному русі: один її потік іде від клітини до філопо­дії, інший - у протилежному напрямі.

У клітині форамініфер міститься одне або кілька ядер, при цьому є серед них вегетативні та генеративні (подібно до ін­фузорій).

Життєвий цикл форамініфер полягає в зміні безстатевого і статевого поколінь (метагенез). Безстатеве розмноження відбува­ється у формі шизогонії, статевий процес - ізогамної копуляції.

Розглянемо життєвий цикл форамініфери Elphidium crispa, яка має багатокамерну спірально закручену черепашку (рис. 12).

Статеве покоління (гамонт) - одноядерні особини з гапло­їдним набором хромосом і макросферичною черепашкою, що має досить велику першу зародкову камеру. їх ядро ділиться шляхом багаторазових мітозів, внаслідок чого утворюються тисячі гаплоїдних дводжгутикових гамет, які активно плава­ють і виходять через вустя черепашки назовні. Вони зливають­ся попарно, утворюючи диплоїдну зиготу. Це і є статевий процес. Навколо зиготи утворюється вапнякова черепашка -зародкова камера, до якої згодом добудовуються наступні ка­мери. Відбувається це так: через вустя назовні виступає части­на цитоплазми, яка виділяє черепашку, що приєднується до попередньої. І так доти, доки черепашка не досягне властивих даному виду розмірів.

Всередині черепашки ядро зиготи ділиться мітотично, при цьому утворюється велика кількість (сотні) диплоїдних ядер, серед яких є і вегетативні, і генеративні. Формуються дорослі багатоядерні особини з маленькою зародковою камерою (мікро-сферичною) - нестатеве покоління (агамонтп). У дорослому агамонті генеративні ядра діляться шляхом мейозу, внаслідок чого утворюється багато гаплоїдних ядер. Навколо кожного ядра ві­докремлюється ділянка цитоплазми, і все тіло агамонта розпа­дається на велику кількість (відповідно до кількості ядер) одноядерних гаплоїдних амебовидних зародків (агамет), які через вустя виходять назовні. Це і є нестатеве розмноження. Навколо кожного із зародків утворюється черепашка, зародкова камера якої значно більша, ніж в агамонта (макросферична). До неї добудовуються наступні камери й утворюється доросле макросферичнe покоління (гамонт). Відмінність у розмірах черепаш­ки статевого і нестатевого покоління пов'язана з тим, що розмір зиготи, яка утворює зародкову камеру агамонта, набагато мен­ший від амебовидних агамет, навколо яких формується зарод­кова камера гамонта.

Належать роди Rotalia, Spiroloculina, Globigerina та ін. На дні морів та океанів внаслідок «дощу» із відмерлих фора­мініфер утворюється і безперервно наростає шар вапнякового мулу, який має назву блакитного, або глобігеринового, оскіль­ки утворений переважно з черепашок глобігерин (Globigerina). Ці черепашки складаються з СаС0₃, вилученого цитоплазмою форамініфер із морської води. Його неможливо знайти на гли­бині більшій ніж 4000 м. Це пояснюється тим, що вапнякові черепашки, падаючи на значну глибину, встигають розчинити­ся, так і не досягнувши морського дна. У Світовому океані вап­няковий мул займає площу близько 120 млн. км², тобто прибли­зно 1/3 всього дна, досягаючи в деяких місцях товщини до кі­лькох сот метрів. Приріст блакитного мулу здійснюється пові­льно - у середньому 0,5-2 см за 100 років.

У товщі глобігеринового мулу відбуваються хімічні та меха­нічні процеси, які завершуються перетворенням його в осадові породи, перш за все - вапняки.

Отже, внаслідок життєдіяльності форамініфер солі кальцію, які є в морській воді, перетворюються в осадові породи, з яких із часом утворюються гори. Таким чином ці мікроскопічні істо­ти працюють на вічність.