Єіролеиська валютна система

Однією з суттєвих особливостей Ямайської валютної системи є її розвиток на принципах поліцентризму, або валютно­го “плюралізму”. Мається на увазі взаємодія в межах єдиної системи локальних (регіональних) валютних структур. Підпоряд­ковуючись загальним принципам, що визначаються МВФ, регіо­нальні валютні структури водночас розвиваються і на власних функціональних засадах.

Європейська валютна система (ЄВС), яка є результатом і разом з тим одним з важливих інструментів європейської інте­грації, у своєму розвитку пройшла ряд етапів. Вона започатко­вана ще в перші повоєнні роки. На першому етапі валютні уго­ди між країнами Західної Європи укладалися переважно на дво­сторонній основі. На підставі цих угод здійснювалися взаємне регулювання платіжних балансів, безготівкові розрахунки, обо­в'язковий залік взаємних вимог і зобов'язань, пільгове креди­тування. Так, у 1947—1950 pp. було укладено понад 400 валют­но-клірингових угод, на які припадало майже 2/3 внутрішньо-європейського товарообміну.

Наступним, вищим етапом валютних відносин стало функціо­нування в 1950—1958 pp. Європейського Платіжного Союзу (ЄПС), який розвивався на багатосторонній кліринговій основі.

446

ЄПС об'єднував 17, країн Західної Європи. Розрахунки в межах ЄПС здійснювалися за допомогою умовної розрахункової грошо­вої одиниці — епуніта, який прирівнювався за своїм золотим вмістом до 1 дол. Епуніт був прототипом, за яким у наступні ро­ки сформувалася Європейська валютна одиниця.

Підписання у 1957 p. Римської угоди про утворення Європей­ської Економічної Співдружності започаткувало наступний етап у розвитку валютних відносин. З 1 січня 1959 p. почав функціо­нувати Європейський Валютний Союз, у якому продовжували співробітництво усі 17 країн, що входили до колишнього Євро­пейського Платіжного Союзу. Згодом з структури Європейського Валютного Союзу виділився Валютний Союз країн-учасниць Спільного Ринку. Програма утворення цього Союзу була роз­роблена спеціальною комісією, яку очолював колишній прем'єр-міністр Люксембургу П. Вернер. У наступні роки після прийнят­тя у 1971 p. цієї програми Радою Міністрів ЄВС зазначений до­кумент дістав назву “Плану Вернера”, реалізація якого мала важливе значення у. розвитку не лише європейських, а й світо­вих валютних відносин.

Новий етап європейської валютної інтеграції пов'язаний з трансформацією Європейського Валютного Союзу в Європейську валютну систему.

Сутність розвитку зазначених процесів визначалася реаліза­цією пропозицій голови Комісій Європейського Співтовариства Жака Делора, які після відповідного їх схвалення у 1989 p. Радою ЄС дістала назву “план Делора”. Він передбачав поетапну трансформацію Європейської валютної системи в Європейський Валютний Союз, не лише глибоку валютну інтеграцію, а й утво­рення спільного для країн-членів ЄС Європейського Централь­ного Банку і заміну в перспективі національних грошових оди­ниць єдиною валютою співтовариства.

Важливою подією на шляху реалізації “плану Делора” ста­ло підписання у лютому 1992 p. в м. Маастрихті (Нідерланди) Маастрихтської Угоди, яка визначила інституціональні та право­ві засади фундації ЄВС. Угодою окреслено основні передумови утворення ЄВС. Це здійснення всіма країнами ЄС повної необ­меженої конвертованості національних валют; повної лібералізації руху капіталів, інтеграції банківських та інших фінансових ринків; жорсткої фіксації (без будь-яких граничних допущень) валютних курсів.

Визначено три основні етапи становлення ЄВС.

Головним підсумком першого етапу, що мав завершитися на початку 1994 p., повинна стати ратифікація усіма країнами-учас­ницями Маастрихтської Угоди; повна лібералізація в межах ЄС міграції капіталу; здійснення системи заходів, спрямованих на

447

наближення темпів інфляції до рівня країн, які мають найбільш сприятливі у цьому відношенні показники; скорочення бюджет­них дефіцитів.

На другому етапі, що мав розпочатися з 1 січня 1994 p., пе­редбачалося створити основні органи та виконавчі структури ЄВС. Цей етап розглядався як перехідний до повного завершен­ня процесу становлення Союзу. З, початку другого етапу мало бути сформовано Європейську систему центральних банків на зразок Федеральної резервної системи США—“Єврофед”. Функ­ції її полягають у посиленні координації грошово-кредитної. по­літики, здійсненні контролю за розвитком системи ЕКЮ.

Перехід до третього етапу формування ЄВС за Маастрихт­ською угодою залежить від ступеня реального зближення країн-учасниць за комплексом визначених показників. Йдеться ось про що: 1) інфляція може перевищувати рівень, який існує в трьох країнах-членах з найбільш стабільними цінами, не більш ніж на 1,5 процентного пункта; 2) розмір бюджетного дефіциту не по­винен перевищувати 3 відсотки ВВП цієї країни; 3) рівень про­центних ставок за довгостроковими кредитами - може бути ви­щим, ніж рівень трьох найнижчих пунктів ставок в країнах ЄС не більше ніж на 2 процентних пункти; 4) коливання обмінних курсів національних валют (за відсутності девальвації в попередні два роки) допускаються в межах, встановлених для ЄЕС (±2.25).

Третій етап створення ЄВС може розпочатися вже з 1 січня 1997 p. за умови досягнення необхідної економічної “конверген­ції” (досягнення визначених критеріїв) як мінімум сімома краї­нами-членами. У протилежному випадку перехід відбудеться ав­томатично 1 січня 1999 p. Його учасниками стануть країни, еко­номіка яких відповідатиме зазначеним критеріям. Решта країн, що не приєдналися до ЄВС в момент його створення, має змогу зробити це пізніше, коли пройде перевірку на “конвергенцію”.

На третьому етапі повинен бути створений Європейський Центральний Банк (ЄЦБ). Для валют країн-членів ЄВС має бу­ти встановлений твердо фіксований курс як по відношенню один до одного, так і до ЕКЮ, який не підлягає перегляду. Будуть також вживатися заходи щодо заміни національних валют на ЕКЮ, яка стане єдиною валютою для учасників Союзу.

Отже, аналіз інтеграційних процесів у сфері валютних від­носин країн ЄС вказує на його багатоаспектність і тривалість у часі. Утвердження валютного союзу розглядається, як завершальна ланка комплексної загальноекономічної інтеграції країн ЄС, започаткованої ще в 1957 p. Римською угодою. Урахування цього факту має принципове значення для визначення можли­востей і шляхів взаємодії України з функціональними структу-

448

рами ЄВС. Йдеться про необхідність проведення фундаментальних перетворень не тільки на рівні суто валютних, а й у системі загальноекономічних відносин у цілому.

Терміни і поняття

Валютні відносини

Світові гроші

Міжнародний засіб платежу

Інтернаціональна міра вартості

Валютна система

Міжнародні ліквідні ресурси

Система золотого стандарту

Демонетизація золота

Бреттон-Вудська валютна система

Ямайська валютна система

Колективна валюта

СДР — колективна валютна одиниця МВФ

ЕКЮ — колективна валюта Європей­ської валютної системи

Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає сутність інтернаціоналізації, грошових відносин?

2. Яке співвідношення між національними і світовими грішми? Яке функціональне призначення останніх?

2. Перелічіть складові валютної системи.

3. Розкрийте зміст системи золотого стандарту.

4. Чому і на яких засадах відбулася демонетизація золота?

5. Які зміст і принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи?

6. На яких принципах функціонує Ямайська валютна система?. 7. Розкрийте економічні засади становлення Європейської валютної си­стеми.