Бреттон-Вудська валютна система

У роки другої світової війни система міжнародної торгівлі та валютних від­носин зазнала фактично повного краху. Для виправлення цього становища в 1944 p. в м. Бреттон-Вудсі (США) зібралася міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій були утворено міжурядову установу при ООН з регулюван­ня валютних відносин—Міжнародний валютний фонд (МВФ). Згідно зі статутом МВФ було визначено основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської. На відмі­ну від золотого стандарту її основою стала система золотовалют­ного стандарту, яка у своєму подальшому розвитку трансформу­валасяу систему золотодоларового стандарту. Бреттон-Вудська валютна система функціонувала до середини 70-х років і відігра­ла суттєву роль у поглибленні міжнародного поділу праці, інтер­націоналізації виробництва, інтенсивному розвитку зовнішньоеко­номічних зв'язків.

Основні принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи такі:

1; У новій системі збереглася роль золота як загального екві­валента; платіжного засобу та розрахункової одиниці у міжнарод­ному обороті. В тексті Бреттон-Вудської угоди {стаття IV, роз­діл 1 Статуту МВФ) з цього приводу було записано: “паритети валют усіх держав-учасниць мають виражатися у золоті, яке є загальним еквівалентом, а також в доларах США за його золотим вмістом на 1 липня 1944 p.”. Однак фактично це положення ва­лютної Угоди не додержувалося. На практиці, зв'язок усіх валют з золотом здійснювався опосереднено. Серед країн, що входили до МВФ, лише долар США зберігав зовнішню конвертованість (для центральних банків інших держав) у золото. У цьому полягала його докорінна відмінність від усіх інших валют, які такої конвертованості не мали. Завдяки тому, що паритети майже всіх валют було зафіксовано в МВФ в доларах США, зв'язок їх з моне­тарним товаром здійснювався за системою: золото — долар — на-

442

ціональні валюти. У цьому поєднанні долар виступав як знак золота, як різновид світових грошей.

2. Бреттон-Вудська валютна система, як і система золотого стандарту, додержувалася принципу фіксованих валютних курсів, що мало суттєве значення для розвитку зовнішньої торгівлі. Офі­ційні курси валют установлювалися визначенням їхнього золотого вмісту (масштабу цін) і відповідно до цього твердо фіксувалися по відношенню до долара. Вони не могли відхилятися більш як на 1 відсоток в обидві сторони без відповідної згоди МВФ.

3. Долар, функціонуючи у режимі золотого стандарту, прирів­нювався до золота за визначеним паритетом на основі фіксації ринкової ціни на золото: 1 дол. дорівнював 0,888 г золота; ціна 1 унції (31,1 г) золота — 35 дол.

4. Важливою нормою Бреттон-Вудської системи була заборона . вільної (приватної) купівлі-продажу золота. Ці операції, могли здійснюватися лише на рівні центральних банків з фіксованою ці­ною—35 дол. за 1 унцію. Ця норма була спрямована на забезпе­чення відповідної стабілізації валютної системи.

Отже, МВФ здійснював функціональне регулювання і контроль за додержанням досить жорсткої системи валютних нормативів. Якщо країна втрачала можливість утримувати курс своєї валюти до долара у встановлених межах коливань (±1 відсоток), вона могла вдатися до таких дій. По-перше, використати частку свого золото-валютного резерву для здійснення стабілізуючих операцій на валютному ринку. По-друге, вдатися до цільових займів, що надавалися зі спеціального фонду МВФ. По-третє, провести деваль­вацію власної грошової одиниці. Зміна вартості (масштабу цін) грошової одиниці, що перевищувала понад 10 відсотків, могла здійснюватися лише за відповідною санкцією МВФ.

Тривалий час ефективність функціонування Бреттон-Вудської системи, (золото — долар — національна валюта) забезпечувалася високим рівнем стійкості та довіри до долара, який виконував функцію міжнародного засобу платежу і резервної валюти. Ця до­віра грунтувалася на тому, що на відміну від усіх інших валют долар зберігав за собою на валютному (зовнішньому) ринку антиінфляційний імунітет, який гарантувався його конвертованістю для центральних банків у золото. Така конвертованість забезпе­чувалася нагромадженням США значної частки (понад 70 відсотків у перші повоєнні роки) централізованих запасів золота. У 1949' p. централізовані золоті запаси США оцінювалися в 24,6 млрд дол., що в 3,15 рази перевищувало загальну суму дола­рів, яка була розміщена в іноземних банках. Слід враховувати і надзвичайно високу частку США у світовій торгівлі та експорті капіталу, а також бездефіцитність протягом тривалого часу пла-

443

тіжного балансу цієї країни. За цих умов долар виконував функ­цію резервної валюти Бреттон-Вудської системи.

У кінці 60-х—на початку 70-х років ситуація суттєво змінила­ся. США значною мірою втратили на світовому ринку свої кон­курентні переваги: виник дефіцит платіжного балансу, почали розвиватися інфляційні процеси, різко скоротилися запаси золота. В 1971 p. їхня вартість становила 11,1 млрд дол. Ця сума була в 6 разів меншою, ніж доларова маса, що знаходилася у міждер­жавному обігу. Почалася масова погоня за золотом як більш стій­ким грошовим активом і відповідна відмова від долара. Виникла подвійна ціна на золото: офіційна—35 дол. за унцію і ринкова, . що у кілька разів перевищувала офіційну.

У цій ситуації США по суті повністю втратили можливість здійснювати обмін доларів на золото за фіксованою ціною і, от­же, здійснювати функцію міжнародної резервної валюти. Визна­чаючи це, 15 серпня 1971 p. було прийнято рішення про припинен­ня конвертованості долара на золото. Відміна одного з вихідних принципів Бреттон-Вудської системи означала її фактичний крах.

Поряд з причинами, що характеризують загострення внутрішньо економічної ситуації в США, валюті якої належало центральне місце в системі золото—долар, крах Бреттон-Вудської системи відображав і відповідну зміну сил у світовій економіці. На відмі­ну від монополізму США, що був панівним у перші повоєнні де­сятиріччя, в кінці 60-х—на початку 70-х років сформувалося три центри світового економічного суперництва—США,-Західна Євро­па і Японія. Як наслідок поліцентризм у фактичній розстановці економічних сил у світовому господарстві прийшов у протиріччя з заснованим на монопольному положенні долара моноцентризмом у сфері міжнародних валютних відносин. Це також суттєво під­ривало устої Бреттон-Вудської системи.