Валютні операції

Статистика, що визначає щорічні обсяги операцій на валютному ринку, відсутня. За існуючими оцінками, нинішній сукуп­ний оборот валютних ринків досягає 100 трлн дол. на рік. Така астрономічна цифра пояснюється численністю валютних перека­зів, що здійснюються не тільки на готівковій, а й на безготівковій основі. Велике значення при цьому має сучасне технічне оснащен­ня валютного ринку — його широка комп'ютеризація, насичен­ня найновішими засобами електронного зв'язку, що, з одного боку, суттєво прискорює оборот валютних ресурсів і міжнарод­них платіжних документів, міграцію капіталу, а з іншого— забезпечує органічне поєднання територіальних структур і функ-

451

ціональних центрів світового ринку в єдину глобальну цілісну систему.

Найбільші валютні центри знаходяться у країнах, де валютні обмеження зведено до мінімального рівня. Такими центрами є ва­лютні ринки в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франкфурті-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, а також у Гонконгу і Сінгапурі. На цих ринках обсяги валютних операцій можуть дося­гати 100 млрд дол. в день і більше.

Найбільша частина валютних операцій припадає на долари США (2/3 загального обсягу), а також на німецькі марки, англій­ські фунти стерлінгів, японську ієну, французький і швейцарський франки. Останнім часом у валютний .оборот включаються і між­народні засоби платежу—СДР, ЕКЮ, а також інші колективні валюти, що використовуються на регіональних рівнях. Однак част­ка останніх у структурі міжнародного валютного обігу поки що лишається незначною.

Слід враховувати і те, що активи валютного ринку не зводять­ся лише до грошових одиниць іноземних держав.

Під валютою розуміють:

а) у вузькому значенні цього поняття — грошові знаки інозем­них держав;

б) у широкому значенні—крім банкнот інших країн цінні па­пери—платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви, сертифіка­ти тощо), фондові цінності (акції, облігації тощо) в іноземній ва­люті.

У практиці функціонування валютного ринку застосовуються дві групи валютних операцій. Це, по-перше, операції, що здійсню­ються на умовах “СПОТ” (spot). Йдеться про валютні угоди, які реалізуються на короткостроковій основі — поставка валюти здійс­нюється протягом 48 год. Відповідно до цього визначається і ва­лютний курс “СПОТ”—курс на момент укладення угоди. По-дру­ге, операції форвардного (forward) типу. Це термінові операції, розрахунки за які мають-здійснюватися більш ніж за 2 дні (48 год) . після їх укладення. Однією з функціональних форм термінових угод є. опціонні операції (option), за якими суб'єкти ринку отри­мують право купити або продати валюту в майбутньому за кур­сом, зафіксованим на момент укладення відповідної угоди. Фор­вардні валютні курси відрізняються від курсів “СПОТ” на вели­чину “скидки” або “премії”, пов'язаної з відстрочкою платежів.

Валютні цінності обертаються на валютному ринку в найріз­номанітніших формах. Це оборот міжнародних засобів платежу, в яких здійснюються відповідні розрахункові операції. Основою цих засобів є виражені в іноземній валюті міжнародні платіжні зобов'язання юридичних та фізичних осіб однієї країни по відно­шенню до юридичних та фізичних осіб іншої країни. В структурі

452

цих зобов'язань досить висока частка зобов'язань офіційних дер­жавних установ і урядів.

У період становлення валютного ринку основним засобом між­народних розрахунків були комерційні перевідні векселі (тратти), які у міжнародному обігу заміняли дорогоцінні метали. Харак­терним є. те, що комерційні векселі почали використовуватися на­самперед у зовнішній торгівлі й лише згодом—у внутрішній. На лондонській біржі торгівля іноземними векселями ведеться почи­наючи з другої половини XVI ст. У повоєнний період перевідні векселі почали витіснятися іншими кредитними засобами міжна­родних розрахунків. Однак і нині вони зберігають своє функціо­нальне призначення завдяки простоті та надійності у використанні.

Більше того, у 1957 p. в Женеві було підписано міжнародну-вексельну конвенцію, яка визначила правові норми використання вексельних документів у системі міждержавних валютних розра­хунків. Це, в свою чергу, підвищило ліквідність перевідного вексе­ля як міжнародної розрахункової одиниці.

Перевідний вексель, який використовується у зовнішній торгів­лі, являє собою розпорядження, що вимагає від банку, котрий представляє імпортера, заплатити експортеру в обумовленій валю­ті певну кількість грошей. Перевідний вексель може бути оплаче­ний негайно або протягом певного часу—через ЗО, 60 або 90 днів. У випадку, коли його оплата відстрочується, він може бути реалі­зований на відкритому ринку цінних паперів. Така практика на­була широкого застосування.

Починаючи з 50—бО-х років нинішнього сторіччя в структурі міжнародного валютно-кредитиого обміну найбільшого поширен­ня набули телеграфні перекази. Нині вони є основним засобом проведення міжнародних обмінних операцій. Зазначені операції здійснюються банківськими установами різних країн, які,--підтри­мують взаємні кореспондентські відносини,- відкриваючи для цього один одному поточні рахунки—авуари. Кореспондентські рахун­ки використовуються для зберігання валютних ресурсів, взаємних платежів і переказів. Завдяки широкому застосуванню найновіших засобів зв'язку, переказ грошових ресурсів, про який ідеться, здійснюється у найкоротші строки — не пізніше другого дня після здійснення торгової операції.

У останні десятиріччя в практиці міжнародних валютних пе­реказів почали широко використовуватися кредитні картки та ін­ші види електронних грошей. У 1977 p. була започаткована, між­народна угода системи “Віза”, у якій взяло участь 12 тис. банків 55 країн світу. Нині кредитні картки системи “Віза” є найбільш досконалою і ефективною формою електронних переказів валюти. Власниками таких карток стали більш як 100 млн. фізичних і юридичних осіб різних країн світу. Кілька років тому кредитні

453

картки системи “Віза” почали використовуватися і в країнах, що входили до складу колишнього СРСР. У 1993 p. до міжнародної системи “Віза” приєдналася і група комерційних банків України,

Крім телеграфних (електронних) переказів, перевідних вексе­лів та банківських чеків, невелика частка розрахункових операцій на міжнародних ринках здійснюється безпосередньо у валюті. За­стосовуються і дорожні чеки, якими користуються, як правило, ту­ристи при оплаті відповідних послуг в інших країнах.