Прикладні функції кредиту

Перед тим як розглянути зміст окремих прикладних функцій кредиту, які по суті є логічним продовженням функцій макроекономічних, слід зробити спробу розібратися у питанні, яке багато років дискутується у теорії грошей: чи володіє кредит про­дукуючим потенціалом, або, по іншому,— чи здатний він. у процесі свого застосування примножувати суспільне багатство? Кредит є не що інше, як передача грошового капіталу з рук в руки. Однак у цій процедурі загальна сума грошей, що капіталізується, не збільшується. При застосуванні кредиту не зростає і маса капі­тальних ресурсів—факторів виробництва, що функціонують в еко­номіці. Чи правомірно у цьому випадку вести мову про власну продукуючу силу кредиту?

Для того щоб відповісти на це непросте за своїм змістом пи­тання, потрібно звернутися до всебічно обгрунтованого в економіч­ній літературі Заходу, зокрема у працях Й. Шумпетера, положен­ня про те, що вихідною основою будь-якого процесу економічного розвитку є утворення нової комбінації у використанні наявних в суспільстві виробничих ресурсів. Конструювання таких комбінацій здійснюється вилученням діючих факторів виробництва з поперед­ніх сфер їх використання і зосередження на нових більш продук­тивних суспільне ефективних напрямах економічного прогресу. Власне, основна роль підприємця полягає в забезпеченні пере­дислокації наявних ресурсів. Така передислокація здійснюється підприємцем за допомогою кредиту. І це зрозуміло. Адже лише на його основі стає можливим те, що наявний капітал застосовуєть­ся не в сфері, де його створено, а там, де він має більше всього шансів збільшити свою вартість.-

402

На цій методологічній основі аргументуються такі функції кредиту.

1. Функція перерозподілу наявних в економіці грошово-фінан­сових ресурсів і зосередження їх на найбільш пріоритетних з точ­ки зору конкретної ситуації сферах економічної діяльності. У цьо­му відношенні кредит робить пропозицію капіталу не лише більш еластичною, а й ефективнішою. Коли говориться, що кредит є не чим іншим, як передача капіталу з одних рук в інші, то у цьому випадку слід наголошувати й те, що мається на увазі передача його в руки особі (фізичній чи юридичній), яка здатна забезпечи­ти більш ефективне використання цього капіталу в суспільне необ­хідній галузі економіки. У всякому іншому випадку перерозподіл через кредитний механізм наявного позикового капіталу позбавля­ється економічного, сенсу. “Кредит,— писав з приводу цього Й. Шумпетер,-— дає змогу підприємцю завдяки формуванню попи­ту на необхідні йому засоби виробництва вилучати їх з сфер традиційного застосування і тим самим спрямовувати розвиток економіки по новому шляху” *. Отже, на основі реалізації пере-розподільчої функції кредиту здійснюється прогресивна корекція пропорцій суспільного виробництва, переорієнтація діючих струн-тур у напрямі пристосування їх до новітніх процесів технічного та економічного прогресу.

2. Перерозподільча функція кредиту, органічно пов'язана з функцією утворення додаткової до існуючої в економіці купівель­ної спроможності, що надається у розпорядження підприємниць­ких структур. Реальна купівельна спроможність фізичних і юри­дичних осіб визначає динамічний потенціал ринкової економіки. У цьому зв'язку нарощування кредитною системою купівельної спроможності активно діючих суб'єктів ринку забезпечує посилен­ня такого потенціалу.

Розглядаючи механізм реалізації зазначеної функції, слід вра­ховувати диференціацію методів кредитування. Кредит може на­даватися під заставу і без попереднього матеріального забезпечен­ня. Отримання кредиту під заставу не збільшує діючий потенціал капіталу. Клієнт, що звертається до банку, бере кредит під власні цінні папери, які вже є капіталом. Йому потрібні гроші як ліквід­ність. За власний вексель він купує такі гроші.

Інший зміст має кредит без попереднього матеріального за­безпечення. Тут має місце операція утворення додаткової маси капіталу, яку отримує підприємець, і водночас реальне нарощу­вання його купівельної спроможності. При продуктивному вико­ристанні її такий захід не породжує кредитної інфляції. Він є дефляційним.

____________________

Шумпетер Й. Теория экономического развития.—С. 215.

403

3. Функція капіталізації вільних грошових доходів. Йдеться про нагромадження позикового капіталу за рахунок реальних збе­режень фізичних та юридичних осіб.

У будь-якій економічній системі існує два основних джерела збережень грошових ресурсів. Це: а) некапіталізована. частка отриманого в процесі виробництва прибутку; б) частка особистих доходів населення, яка формується за рахунок скорочення спожив­чих витрат, відкладеного попиту, збережень для купівлі у майбут­ньому товарів тривалого користування, нагромаджень пенсійного та страхового фондів тощо. Функція кредиту у цьому випадку по­лягає в тому, щоб вилучити ці реальні грошові ресурси з стану тимчасової бездіяльності, по можливості скоротити строк їхнього “перепочинку” і трансформувати в форму позикового капіталу.

4. Дуже значимою функцією кредиту є грошове обслуговуван­ня кругообороту капіталу в процесі його виробничого відтворення. Сутність реалізації цієї функції полягає в тому, що в процесі су­спільно-виробничого відтворення на одних ділянках кругообороту тимчасово вивільняються певні суми діючого грошового капіталу, а на інших виникає потреба в них. У цій ситуації на основі кре­дитного механізму здійснюється нагромадження тимчасово незадіяних капіталів та переінвестування їх в структури, які мають у ньому потребу.

5. Прискорення концентрації та централізації капіталу, що здійснюється на основі використання акцій та облігацій корпора­тивної форми власності, якій нині належать провідні позиції в економічній системі суспільства.

6. В умовах розвитку сучасного науково-технічного прогресу де­далі більшої ваги набуває функція обслуговування кредитом інно­ваційного процесу, розвитку малих і середніх виробничих структур, підготовки та перепідготовки відповідних кадрів.

7. Однією з важливих сфер функціонального застосування кре­диту є забезпечення на його основі зростання ефективності грошо­вого обігу. Функція економії витрат грошового обігу і підвищення на цій основі його ефективності реалізується здійсненням на осно­ві кредиту: а) взаємного зарахування платежів; б) прискорення обороту грошей; в) утворення різноманітних форм банківських грошей, що скорочують потреби безпосереднього обігу банкнот. На основі реалізації цієї функції вносяться відповідні зміни у формулу, що визначає кількість грошей, яка необхідна для обслу­говування товарного обігу і враховує обсяги кредитних (безоплат­них) операцій та їхнє взаємне погашення.

8. Нарешті, кредит використовується як один з дієвих інстру­ментів макроекономічного регулювання господарських процесів. Через зазначену функцію кредиту здійснюється антициклічне ре-

404

гулювання ринкової економіки, її структурна корекція, дефляцій-на політика, кредитування зовнішньої торгівлі та відповідне ре­гулювання платіжного балансу.