Заощадження і споживання Основний психологічний закон

Обгрунтована вище закономірність, за якої рівень виробництва і зайнятості в кінцевому підсумку регулюються ефек­тивним попитом, передбачає необхідність більш детального аналізу факторів, що впливають на динаміку та структуру цього визначального в ринковому процесі чинника.

Розглядаючи це питання, слід насамперед звернути увагу на те, що умовою макроекономічної рівноваги є взаємна урівноваженість на товарному ринку двох величин — національного доходу У і об­сягу сукупних витрат Е. Йдеться про співвідношення У=Е. В свою чергу, національний доход можна подати формулою

У=c+s,

де С — показник фактичного споживання (consumption) населен­ня і господарських суб'єктів за певний відрізок часу; S — рівень національних збережень (saving).

Обсяг національних витрат можна розглядати і як суму витрат на споживчі товари та валові інвестиції:

Е=С+1.

Можна визначити і таке співвідношення. В умовах макроеко­номічної рівноваги 5=1. Відповідно до цього величина національ­ного доходу може бути визначена за формулою

У=С+1.

З цих простих за змістом формул, які становлять вихідну осно­ву проблеми, що аналізується, видно, що у найбільш 'укрупненому макроекономічному вираженні структура і обсяг сукупного попи­ту визначаються двома параметрами—рівнем споживання та ін­вестицій. Слід ураховувати і те, що лідируючим фактором у цьо­му співвідношенні цілком природно є обсяг сукупного споживання, величина якого залежить передусім від досягнутого рівня на­ціонального доходу.

В умовах простого відтворення, коли обсяг інвестиції розгля­дається як заздалегідь задана, незмінна величина, споживання виступає як безпосередня функція національного доходу:

С=С(У).

Визначена за цією формулою пропорція між рівнем споживан­ня і чистого доходу (доходу після сплати податків) може бути

390

Рис. 22. Доход після ви­плати податків (чистий доход) Рис. 23. Дія основного психологічно­го закону економічної системи

подана графічно (рис. 22). Кут нахилу прямої ОС₁ 45°, що харак­теризує пошукову взаємозалежність, вказує на пропорційність співвідношення між величинами С та У: споживання зростає аде­кватно до збільшення чистого доходу.

Разом з тим, розглядаючи співвідношення С=С(У), слід ура­ховувати, що воно відображає лише об'єктивну можливість фор­мування фонду споживання. У реальній дійсності подана цією формулою залежність зазнає суттєвого коригування. Кожна додат­кова тисяча карбованців доходу, як правило, підвищує рівень спо­живання на суму, меншу, ніж отримана надбавка. В результаті виявляється нова залежність: зі зростанням доходу частка спожи­вання зменшується і, навпаки, при зменшенні доходу більш швид­кими темпами знижується частка заощаджень.

Аналізуючи механізм реалізації взаємозалежності, що розглядається, Дж. М. Кейнс дійшов висновку, що вона регулюється дією так званого основного психологічного закону, який функціо­нує в умовах будь-якої економічної системи. Основний психоло­гічний закон,— писав він,— в існуванні якого можемо бути ціл­ком впевненими не тільки виходячи з наших знань людської при­роди та апріорних міркувань, а й детального вивчення практич­ного досвіду. Зміст цього закону полягає в тому, що люди схильні, як правило, збільшувати відповідно до зростання доходів своє споживання, але не в тій пропорції, в якій зростає доход.

Наочно дія основного психологічного закону може бути подана графічно (рис. 23). Лінія ОС₁, проведена під кутом 45°, характе­ризує, як і на рис. 21, потенційну можливість (граничну норму залежно від збільшення доходу (чистого доходу) і зростання спо­живання); лінія СС—фактичну (з урахуванням дії основного пси­хологічного закону) динаміку зазначеної залежності; точка В, ви­значена як місце перехрещення ліній ОС₁ і СС, відображає мо­мент нульового збереження. Відповідно до цього простір, що зна-

391

ходиться вправо від точки В, визначає обсяг фактичних збережень (ЕЕг), а вліво від неї—ситуацію від'ємного збереження, за якої домашнє господарство чи навіть держава в цілому споживають більше, ніж заробляють, тобто живуть у борг. Прикладом такої ситуації може бути Україна. Різко від'ємне сальдо платіжного ба­лансу, дефіцит якого постійно зростає, підтверджує цей, негатив­ний висновок.

Розглянуту закономірність можна прослідкувати і на основі статистичних даних, що характеризують динаміку доходів, витрат і заощаджень населення України (табл. 6). Скорочення у 1992 p.

Таблиця .5. Структура доходів, витрат і заощаджень, населення України

(у порівнянних цінах 1991 p.), млрд укр. крб.

Показник	1991	1992	1993
1. Грошові доходи населення	203,6	156,2	161,1
2. Податки і обов'язкові платежі	16,2	12,5	13
3. Чисті доходи (рядки 1—2)	187,4	143,7	148,1
4. Витрати населення на купівлю товарів і оплату пос­луг	145,3	97,4	115,7
5. Приріст вкладів, придбання облігацій, позик та іяших цінних паперів	31,7	8	11,9
6. Кошти, що не повернулися до кас банків	10,4	38,8	20,5
7. Частка офіційних заощаджень (рядки 5:3х100), у від­сотках	16,9	5,6	8

в 1,3 рази чистих доходів населення викликало зменшення частки офіційних збережень більше ніж у 3 рази. Характерним є й те, що індикативним планом економічного та соціального розвитку Украї­ни на 1993 p. передбачалося незначне—в 1,03 рази зростання у порівнянних цінах частки доходів і відповідне випередження зрос­тання частки збережень. Це також відповідає закономірності, про яку йдеться.

Звичайно, приклади, що характеризують розвиток економіки України, дію основного психологічного закону, можуть сприймати­ся значною мірою як умовні. Ми не маємо повноцінного ринкового середовища, у нас не діють конкурентні важелі, відсутня відповід­на ринкова інфраструктура. Однак те, що і в цих умовах законо­мірність, про. яку йдеться, знаходить свій функціональний вияв, засвідчує її універсальність.