Відтворення сукупного суспільного продукту

Матеріальною основою безперервного відновлення і розвитку виробництва є відтворення сукупного суспільного продук­ту, яке охоплює чотири стадії його руху (власне виробництво, розподіл, обмін і кінцеве споживання). Типовим для ринкової економіки є розширене відтворення сукупного суспільного про­дукту, що означає його зростання за обсягом, поліпшення струк­тури і якості.

Сутність відтворення сукупного суспільного продукту полягає в заміщенні всіх його частин за вартістю і натуральною формою.

При використанні сукупного суспільного продукту ринкова економіка регулює пропорції його складових, здійснює оптималь­не поєднання нагромадження і споживання. Держава бере участь у реалізації народногосподарських пріоритетів, втілює в життя принципи соціальної справедливості.

300

Умови і закономірності заміщення всіх частин сукупного су­спільного продукту за вартістю і натуральною формою з'ясовує теорія реалізації.

Наведемо таку умовну схему реалізації сукупного суспільного продукту:

І. 4080 Пв 4- 1360 Hn + 1360 Дп = 6800

II. 1920 Пв + 640Hn + 640Дя =3200

_________________________________

6000 Hn + 2000 Hn + 2000 Дп == 10 000.

Як видно з схеми, суспільне виробництво складається з двох підрозділів: виробництво засобів виробництва (І) і виробництво предметів споживання (II). За вартістю продукція містить перенесену вартість (Пв), а також необхідний (Hn) і додатковий продукт (Дп).

Далі відбувається процес реалізації сукупного суспільного про­дукту. Частина продукції першого підрозділу йде на відновлення спожитих засобів виробництва, на збільшення основних і оборот­них фондів у першому підрозділі Вф, а також на утворення тут резервного фонду Р. Це здійснюється за рахунок додаткового продукту першого підрозділу.

У другому підрозділі частина його продукції йде на забезпе­чення життєвими засобами працівників цього підрозділу і на не­обхідний продукт для заново залучених працівників Рф.

І нарешті, відбувається обмін між першим і другим підроз­ділами.

Перший підрозділ реалізує другому підрозділу, засоби виробництва для відновлення спожитих (1920 Пв), для розширення ви­робництва, а також для створення резервного фонду Р. Другий підрозділ реалізує першому підрозділу предмети споживання для працівників, які брали участь у виробництві (1360 Дп) і для зано­во залучених працівників (70 Рф).

Частина продукції першого і другого підрозділів спрямовує­ться на утримання невиробничої сфери Нс.

Отже, після реалізації сукупного суспільного продукту схема буде мати такий вигляд: .

І. 4080 Пв + 530 Вф + 50 Р + 1360 Hn + 70 Рф + 710 He = 6800.

II. 1920 Пв + 220 Вф + 100 Р + 640 Hn + 30 Рф + 290 He == 3200.

Умовами реалізації при розширеному відтворенні є:

І (Пн + Hn + Дп) > I Пв + II Пв.

І (Hn + Дп) + II (Hn + Дп). > II (Пв + Hn + Дп).

І (Hn + Дп) > II Пв.

Певна самостійність першого підрозділу є відносною. Більше того, відставання у розвитку другого підрозділу негативно впли­ває на реалізацію сукупного суспільного продукту в цілому.

301

Практика показала, що в реалізації суспільного продукту в умовах адміністративно-командної системи відбувались значні по­рушення. Продукція першого підрозділу, що мала йти на відновлення спожитих засобів виробництва, часто спрямовувалась на створення нового виробництва. Це призвело до того, що напри­кінці 90-х років на багатьох підприємствах засоби праці були майже повністю зношені.