1. Сутність і багатогранність процесу відтворення Визначення відтворення

На всіх етапах економічного розвитку об'єктивна необхідність відтворення зу­мовлюється процесом виробництва матеріальних благ—еконо­мічної основи життя суспільства. Для того, щоб жити, треба спо­живати матеріальні блага, а для того щоб споживати їх, треба виробляти суспільний продукт.

Отже, якщо споживання є безперервним, то і виробництво в його постійному зв'язку і безперервному відновленні є відтво­ренням. Іншими словами, відтворення є не що інше, як безперерв­ність, повторюваність виробництва.

Відтворення можна розглядати на рівні мікроекономіки, коли безперервність, повторюваність реалізується в межах окремого підприємства, господарства (співвідношення між виробленою підприємством закінченою продукцією і використаними сировиною, матеріалами,. устаткуванням, між вартістю і собівартістю про­дукції підприємства тощо).

Відтворення можна розглядати і на рівні макроекономіки. Тут безперервний процес виробництва відображає взаємозв'язки між важливими структурними пропорціями, узагальнюючими по­казниками господарства, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, які охоплюють усі галузі національної економіки. У цій темі мова йде про відтворення на рівні макроекономіки.

Процес розширеного відтворення в умовах ринкової економіки має такі особливості:

грунтується на багатоманітності форм власності;

визначається дією всієї системи об'єктивних економічних зако­нів і передусім законів ринкової економіки;

299

підпорядкований економічним інтересам товаровиробників;

діє на основі органічного поєднання ринкових відносин і пла­номірного розвитку господарства.

Сьогодні, коли здійснюється перехід до ринкових відносин, дехто вважає, що планування непотрібне. Так, воно непотрібне у тому вигляді, в якому воно існувало в умовах адміністративно-командної економіки. Старий порядок планування в показниках конкретної продукції без урахування реальних потреб часто ство­рював дефіцит багатьох видів продукції. Попит населення фак­тично не мав прямого відношення до складання плану. Багато показників залежало від міністерств, відомств, окремих чинов­ників. Особливо негативним було планування “від досягнутого”, тобто зростання виробництва залежно від досягнутого обсягу, який був наприкінці року. Це привчало керівників підприємств прихо­вувати резерви виробництва, призводило до прийняття занижених планів.

Ринкова економіка не заперечує планового господарства. Про це переконливо свідчить досвід західних країн.

Стратегічне планування забезпечує для підприємств основу для всіх управлінських рішень, спрямованих на організацію, мотива­цію і контроль, що орієнтовані на розробку стратегічних планів.

Стратегічне планування є набором дій і рішень, які здійсню­ють керівники підприємств. Вони спрямовані на досягнення таких цілей: розподіл ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, внутрішня координація, засвоєння організаційних стратегій.

Процес відтворення передбачає розширене відтворення сукуп­ного суспільного продукту, робочої сили, виробничих відносин, а також відтворення природних умов економічного зростання. У процесі відтворення сукупного суспільного продукту і робочої сили відбувається відтворення продуктивних сил.