Ефективність праці

Ефективність праці можна розглядати на рівні мікро- і макроекономіки. У пер­шому випадку — це співвідношення ко­рисного результату трудової діяльності та величини витрат праці на його одержання. Чим менші витрати праці на створення оди­ниці результату, тим вища ефективність праці. Так можна обчис­лити продуктивність праці у виробництві 1 т зерна, молока, вугіл­ля, одного виробу машинобудівної промисловості тощо.

Якщо сукупність витрат живої праці поділити на результат виробництва (кількість продукції у тоннах, виробах), то отримає­мо трудомісткість одиниці продукції. Цей показник також нале­жить до показників ефективності праці на рівні мікроекономіки.

Як же обчислити ефективність праці на рівні національної економіки? Тут ми знову повертаємось до показника продуктив­ності суспільної праці, тобто отримуємо продуктивність сукупних витрат праці, що характеризує ефективність використання сумар­них витрат живої та уречевленої праці. Цей показник обчислю­ють за даними міжгалузевих балансів у вигляді коефіцієнта певних витрат праці на виробництво одиниці продукції у галузях міжгалузевого балансу.

Підвищення продуктивності суспільної праці можливе тоді, коли знижується вартість продукції, основою якої є сукупні ви­трати праці на одиницю продукції. Навіть при зниженні витрат живої праці продуктивність суспільної праці може залишитись без змін, більше того, знизитись, якщо використовуються більш дорога техніка і матеріали, а продуктивність засобів праці не перекриває зростання цієї дорожнечі.

Може з'явитися сумнів про доцільність використання більш дорогої техніки і матеріалів, але треба мати на увазі, що націо­нальна економіка вимушена використовувати більш дорогі мате­ріали з ряду причин: коли вирішується завдання виробництва більш якісної продукції, коли ці матеріали імпортовані (власних немає або не вистачає) і ціни на них підвищились. Так трапи­лось, наприклад, в Україні з нафтою, яка надходить уже за більш високими цінами (міжнародними). Слід ураховувати і те, що умови розробки корисних копалин погіршуються і доводиться прикладати додаткових витрат праці до видобутку їх.

Застосування більш дорогої техніки, яка не дає значного зро­стання продуктивності праці, припустиме і тоді, коли вона ство­рює кращі умови для збереження здоров'я працівників, поліпшення екологічного середовища.

Для порівняння ефективності праці в різних країнах можна використати і такий показник: скільки національного доходу при­падає на одного зайнятого у народному господарстві працівника.

Підвищення ефективності праці досягається впровадженням

296

досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації пра­ці, удосконаленням продукції, структури суспільного виробництва, управління і організації виробництва.

Ефективність використання матеріальних ресурсів

Цей показник характеризує співвідношення корисного результату, одержаного при використанні засобів і предметів праці. Він відображає якісний підсумок використання матеріальних ресурсів.

Рівень ефективності матеріальних ресурсів характеризують дві групи показників. Одна з них відображає співвідношення витрат матеріальних ресурсів і виробленої продукції, друга—співвідно­шення продукції та використаних засобів виробництва.

До першої групи належить матеріалоємність виробництва. Цей показник уже розглядався на рівні мікроекономіки, тобто під­приємства.

На рівні національної економіки матеріалоємність виробни­цтва М_в визначають як відношення вартості оборотних фондів (А₁, А₂, А₃, ..., At), спожитих при створенні продукції, до сукуп­ного суспільного продукту (ССП) або національного доходу (НД):

Зниження матеріалоємності виробництва є важливим резер­вом підвищення ефективності суспільного виробництва, дає мож­ливість з однієї кількості сировини виготовляти більше готової продукції, знижувати її собівартість, заощаджувати кошти на ка­пітальні вкладення, підвищувати рентабельність продукції (робіт, послуг).

У економічній літературі використовуються два тлумачення матеріалоємності виробництва. Водному з них цей показник роз­глядається як узагальнюючий показник використання оборотних фондів. У іншому визначенні матеріалоємність відображає не тільки витрати сировини, допоміжних матеріалів, палива, енергії, а й зношеність основних фондів.

Ці підходи треба враховувати при зіставленні статистичних даних, вивченні динаміки цього показника.

Підвищення ефективності матеріальних ресурсів досягається за рахунок впровадження у виробництво нових більш продуктив­них засобів праці, більш дешевих видів сировини і матеріалів, нових технологій, процесів, що економлять матеріальні ресурси, удосконалення конструкцій і поліпшення споживчих властивостей готової продукції, удосконалення управління і організації вироб­ництва.

297