Терміни і поняття

Соціальний захист населення у ринковій економіці

Зайнятість населення

Державні гарантії забезпечення зайня­тості населення

Державна служба зайнятості

Індексація доходів населення

Індекс споживчих цін

Мінімальний споживчий бюджет

Оптимальний споживчий бюджет

Система державного захисту спожи­вача

Об'єднання споживачів

Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає сутність соціального захисту населення в умовах ринко­вої економіки?

2. Покажіть основні причини необхідності соціального захисту в умовах ринкової економіки.

369

3. Чому виникає проблема безробіття в умовах переходу до ринку? .

4. Як держава гарантує зайнятість населення?

5. Що передбачають державна, і територіальні програми зайнятості?

6. Перелічіть умови для повного використання трудових ресурсів в Україні.

7. Кого відносять до безробітних?

8. Чому потрібна індексація доходів населення?

9. Припустимо, що спочатку доходи двох працівників становили відповідно 1 і 2 млн крб. за місяць. У зв'язку з інфляцією здійснено індексацію доходів на 10 відсотків. У наступному році індексація доходів знову становила 10 відсотків. Підрахуйте, як змінювалась різниця доходів цих працівників. Який висновок мож­на зробити?

10. Припустимо, що переваги в індексації доходів надаються малозабезпе­ченим верствам населення. До якого недоліку це може призвести?

11. Чому при індексації доходів слід ураховувати рух не лише цін на спо­живчі товари і послуги, а й заробітної плати?

12. Дайте визначення мінімального споживчого бюджету. Для чого вів потрібен?

13. Що таке оптимальний споживчий бюджет? Для чого він потрібний?

14. Чому для забезпечення відповідних умов здійснення індексації доходів слід створити ефективний антиінфляційний механізм?

15. Чому потрібний диференційований підхід до індексації грошових до­ходів?

16. Перелічіть джерела видатків на індексацію доходів населення.

17. Чим зумовлена необхідність захисту споживачів в умовах ринкової еко­номіки?

18. У чому полягає захист прав споживачів?

19. Які права має споживач? Як треба розуміти принцип однакових, прав усіх громадян на задоволення їхніх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування?

20. Які права мають об'єднання споживачів?

Тема 25. Циклічність — загальна закономірність ринкової економіки

1. Економічна рівновага і циклічність

Ринкова економіка розвивається циклічно. Економічне зро­стання змінюється спадом виробництва, процвітання — кризою і депресією. Багаторічні спостереження засвідчують, що циклічні коливання мають синхронний характер. Вони відбуваються зі ста­лою послідовністю і, як правило, у чітко визначених часових ме­жах. Це дає можливість розглядати циклічність як загальну за­кономірність економічного розвитку.

Багато років у економічній літературі переважав спрощений підхід до аналізу економічного циклу. Різноманітність його функ­ціональних форм уніфікувалася. Не усвідомлювалась конструк­тивна функція економічної кризи як необхідної ланки економіч­ного оновлення, інструменту формування нової, вищої (порівняно з попереднім розвитком) системи структурних зв'язків, як однієї з найважливіших умов самоудосконалення господарського механізму.

370

Теорія економічного циклу значно збіднювалася і у зв'язку з цим з її структури усувалась проблема економічної рівноваги. Зміст її фактично не розглядався. Між тим, рівновага і економіч­на криза—діалектичне взаємопов'язані протилежності, які не іс­нують відокремлено одна від одної. Будь-який розвиток, у • тому числі економічний, завжди виступає як органічна єдність перерв­ного і безперервного. Відповідно до цього і економічна рівновага є невід'ємним атрибутом циклічності, те, без чого циклічний роз­виток, як і розвиток взагалі, неможливий.

Теорія загальної рівноваги набула широкого розвитку в еко­номічних дослідженнях західних учених. Ії вихідні позиції були розроблені ще представниками класичної школи економічної дум­ки. Велику увагу цій теорії приділяють і сучасні економічні теорії. Це найважливіший розділ економічної науки, який має прямий вихід на вирішення практичних завдань ринкової економіки. Ха­рактерно, що в 1972 p. відомі американські економіст” Дж. P. Хікс і К. Ерроу були удостоєні Нобелівської премії з економіки “За розробку теорії загальної рівноваги і економічного добробуту”.

Не можна заперечувати, що істотний внесок у теорію економіч­ної рівноваги зробив К. Маркс. Він :вперше науково обгрунтував загальний методологічний принцип, згідно з яким кризові спади в економіці розглядалися як відхилення від стану рівноваги. Маркс вважав, що постійна тенденція різних сфер виробництва до рів­новаги є реакцією проти постійного порушення цієї рівноваги. Са­ме такий методологічний підхід передбачає розгляд теоретичних основ економічної рівноваги як вихідний ступінь аналізу законо­мірностей розвитку економічного циклу і впливу на нього грошо­вого фактора.

За своїм змістом поняття “економічна рівновага” є досить про­стим. Воно відображує такий .стан економіки, за якого досягає­ться стійке врівноваження взаємодіючих структур, що протисто­ять одна одній, їхнє взаємне збалансування. Важливо підкресли­ти, що йдеться про врівноваження економічної системи з допомо­гою саморегуляторів ринкового механізму. Рівновага відбиває внутрішній стан самовпорядковуваної ринкової системи. За визна­ченням П. Самуельсона, рівновага— це такий стан економіки, який зберігає здатність до саморегулювання. Мається на увазі, що будь-які, відхилення економічної системи від збалансованого стану, які виникають під впливом внутрішніх і зовнішніх факто­рів, автоматично викликають до дії сили, що прагнуть відновити порушені структурні зв'язки. Складності виходу з глибокої кризи, в якій перебуває економіка нашої країни, визначаються багато в чому тим, що адміністративна економіка повністю зруйнувала подібні саморегулятори.

Автоматичним механізмом самонастроювання економічних

371

зв'язків є механізм досконалої (не обтяженої монополізмом) кон­куренції. В цьому розумінні економічна рівновага розглядається як конкурентно-ринкова економічна рівновага. Умовами її форму­вання є, по-перше, функціонування на ринку економічно самостій­них суб'єктів; по-друге, можливість еластичного використання фак­торів виробництва і вільне ціноутворення; по-третє, відсутність монополії та адміністративного втручання держави в систему .підприємницької діяльності і, нарешті, по-четверте, наявність роз­виненої ринкової інфраструктури.

Існує прямий зв'язок між розвитком економічної рівноваги і поглибленням суспільного поділу праці. Йдеться про процеси, що взаємно зумовлюють один одного, перебувають у причинно-наслідковій залежності. З одного боку, об'єктивні основи формуван­ня механізму рівноваги визначаються рівнем і характером уста­леного в економічній системі суспільного поділу праці. З іншо­го — ступінь розвитку суспільного поділу праці, його економічні межі визначаються об'єктивними з точки зору існуючих умов гос­подарювання можливостями досягнення внутрішньої збалансова­ності економічних зв'язків. Об'єктивна зумовленість характеру і рівня розвитку суспільного поділу пр,аці можливостями досягнен­ня економічної рівноваги є одним з 'найважливіших економічних законів ринкової економіки.

Система економічної рівноваги багаторівнева за своїм зміс­том. В економічній теорії розрізняють рівновагу обміну, виробни­цтва, розподілу і споживання. В своїй сукупності ці підструктури формують загальну систему економічної рівноваги відтворювального процесу, основною умовою формування якого є досягнення збалансованості між матеріально уречевленими ланками вироб­ництва—виробництвом засобів виробництва і предметів спожи­вання, сферою послуг та інформатики, з одного боку, і вартісни­ми частками одержаного продукту -— вартістю використаних у ви­робничому процесі засобів виробництва, оплати праці та отрима­ного прибутку—з іншого.

Разом з тим виділяють умови статичної рівноваги і умови рів­новаги, економіки, що розвивається динамічно. При цьому теоре­тичне визначення умов рівноваги економіки, яка перебуває в ста­тичному стані, розглядається не як самоціль, а лише як поперед­ня сходинка до визначення принципів збалансованості економіч­них процесів, що реально розвиваються у часі. У теорії розріз­няють також поняття повної та часткової, тимчасової та постійної рівноваги.

Слід зазначити і необхідність визначення умов економічної рівноваги з позицій функціонування світового ринку. Стійкість економічної рівноваги визначається широтою ринку. У зв'язку з ..цим слід ураховувати Процеси інтенсивного поглиблення міжна-

372

родного поділу праці та інтернаціоналізації відтворювального циклу, що нині активно розвиваються як на світовому, так і на регіональних рівнях. Вони передбачають відповідну рівновагу не лише міжгалузевої структури товарного обміну, а й взаємну зба­лансованість економічних ресурсів — основних факторів виробни­цтва.

Стан економічної рівноваги не є статичним. Його структурні зв'язки динамічні, вони постійно наповнюються новим змістом, розвиваються. Крім того, ринкова рівновага є завжди відносною, перервною. З цих позицій економічний розвиток може бути пода­ний як циклічний рух від рівноваги, що склалася, до її порушен­ня і далі до формування нової рівноваги на більш високому рів­ні—рівноваги більш високого порядку.

Розглянуті питання стосуються найбільш загальних постано­вочних проблем економічної рівноваги, які мають безпосереднє відношення до теоретичного обгрунтування-принципів цикліч­ності.

У теорії циклічності рівновага розглядається як вихідний стан економічної динаміки. При цьому враховується, що у тих випад­ках, коли структурні порушення відтворювальних зв'язків дося­гають критичної величини, стан рівноваги відновлюється стрибко­подібне — через економічні кризи. В цьому випадку економічні кризи виконують функцію специфічного інструментарію насильницького подолання диспропорцій, що виникли, і відновлення порушеної рівноваги.

Це, однак, не дає підстав стверджувати, що циклічність еко­номічного розвитку неминуче містить кризи як невід'ємний струк­турний елемент. Порушена рівновага відтворювального процесу може відновлюватися і еволюційно—без яскраво виражених кри­зових спадів. Рівноваги можна досягти і за допомогою активного застосування засобів антициклічної політики. Разом з тим мож­ливість вирівнювання на інституціональній основі трендової кри­вої економічного зростання не свідчить про повне усунення факто­рів циклічності. Одним з найпринциповіших положень теорії цик­лічного розвитку є розуміння того, що дія цих факторів об'єктив­на і що вони обов'язково мають враховуватись в економічній політиці. Інакше кажучи, об'єктивна зумовленість циклічності ринкової економіки визначає неминучість наповнення здійснюва­ної як на мікро-, так і макрорівнях управління економічної полі­тики, антициклічним змістом.

З урахуванням цього слід подолати існуючі спрощені уявлення про те, що циклічність — властивість лише пройденого етапу розвитку економіки. Розвиток економічних процесів завжди і на всіх рівнях є дискретним. Він органічно поєднує відмираючі старі

373

виробничі структури і нові тенденції статики і динаміки, тиску та експансії, депресії та піднесення, що зароджуються.

Інша справа, що в конкретно-історичних умовах існують дале­ко неоднозначні можливості ефективного застосування антициклічної політики. З урахуванням цього стає очевидним, що вразли­вість економічної політики східноєвропейських країн, а також ко­лишнього Союзу РСР, значною мірою пояснювалася тим, що в її структурі був відсутній елемент антициклічного регулювання. З цієї причини вразливою виявилася і економічна теорія соціаліз­му, яка, заперечуючи об'єктивні основи загального принципу цик­лічності, фактично самоусунулась від аналізу цієї проблеми.

На чому ж грунтується циклічність розвитку економіки, які фактори породжують цей процес?

Для того щоб відповісти на це питання, слід передусім розі­братися хоча б у найзагальніших рисах класифікації економічних циклів, яку дає економічна теорія. У зв'язку з цим слід урахову­вати, що циклічність як об'єктивна закономірність економічного розвитку є багатоструктурною за своїм змістом. З урахуванням тривалості розрізняють короткочасні, або малі (3—4 роки), се­редні (7—11 років) і великі економічні цикли (40—60 років). Іноді виділяють також циклічні коливання вікових треднів.

Разом з тим класифікація економічних циклів не зводиться лише до виділення їхніх часових параметрів. Типи циклів розріз­няють також, виходячи з неоднозначності матеріальної основи їх­нього розвитку, а також характеру впливу на економічні процеси. Крім того, специфічність різних типів економічних циклів не є аб­солютною. Причинно-наслідкові зв'язки, що зумовлюють їхню Дію, так само як і їхні функції, багато в чому переплітаються. При цьому слід ураховувати і те, що в своєму розвитку різнорідні цикли накладаються один на одного, що також ускладнює їхню диференціацію.