4. Захист споживачів в умовах ринкової економіки Система державного захисту споживача

Роздержавлення, поява багатьох форм власності вимагають створення економіч­них, соціальних і правових основ захисту громадян як споживачів продукції (товарів, рo6iт, послуг).

В Україні прийнято закон “Про захист прав споживачів”. Згід­но з ним усі споживачі на території України при придбанні або використанні продукції для задоволення своїх потреб мають право на державний захист своїх інтересів; гарантований рівень спожи­вання; належну якість продукції, торгового та інших видів обслу­говування; безпеку продукції; достовірну інформацію про кіль­кість, якість і асортимент продукції; відшкодування збитків, завданих продукцією невідповідної якості; усунення шкоди, що ви­никла від небезпечної для життя і здоров'я людей продукції; звер­нення до суду та інших уповноважених державних органів для за­хисту порушених прав; об'єднання в товариства, союзи та інші громадські формування.

Безумовно, на першому місці стоїть державний захист прав

364

споживачів. Держава забезпечує громадянам захист їхніх еконо­мічних інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибо­ру продукції, а також її виробників і продавців, отримання знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень при придбанні та використанні продукції згідно з їхніми потребами. Вона також гарантує придбання або отримання іншими законни­ми способами продукції в обсягах, що забезпечують рівень спо­живання, достатній для підтримання нормального здоров'я і жит­тєдіяльності.

Дуже важливе значення має забезпечення гарантованого рівня споживання. У минулому безумовний пріоритет належав виробни­цтву. Сьогодні гарантований рівень споживання, з одного боку, стимулює виробництво продукції (працівник буде працювати ефективно, якщо відбувається нормальне відновлення його робочої сили), з іншого—відповідна система стимулювання забезпечує гарантований рівень споживання.

Разом з тим, гарантований рівень споживання забезпечується введенням при необхідності нормованого розподілу продукції на випадок відсутності гарантій її вільного придбання кожним спо­живачем. Слід зазначити, що нормований розподіл в окремих ви­падках є наслідком недостатнього рівня виробництва.

Нарешті, гарантований рівень споживання забезпечується впро­вадженням компенсаційних виплат і пільг громадянам, що мають доход нижчий, ніж прожитковий рівень.

В умовах державного монополізму, хронічного дефіциту това­рів споживач по суті не має права на належну якість продукції. Ринкова економіка створює відповідні умови для такого права. В чому вони полягають?

Згідно з Законом України “Про захист прав споживача” спо­живач може вимагати від продавця (або виконавця), щоб якість придбаної ним продукції відповідала обов'язковим вимогам дер­жавних стандартів, іншій нормативно-технічній документації та договорам. Вимоги повинні передбачати безпеку продукції, охо­рону здоров'я і життя громадян, охорону навколишнього середовища тощо.

Продавець (виконавець) зобов'язаний передати споживачу (по­купцю-замовнику) продукцію, що відповідає за якістю вимогам стандарту. '

Одним з важливих заходів захисту споживача є гарантійні зобов'язання. Вони полягають в тому, що виробник забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку. При цьому гарантійні строки на комплектуючі вироби мають бути не меншими, ніж гарантійний строк на основний виріб.

365

При виконанні гарантійних ремонтів гарантійний строк збіль­шується на час находження продукції в ремонті.

Вперше в Україні законодавче зафіксовані права споживача на випадок придбання ними товару невідповідної якості. Спожи­вач при .наявності недоліків або фальсифікації товару протягом гарантійного строку має право вимагати від продавця заміни ана­логічним товаром належної якості або відповідного зменшення його ціни, або безплатного усунення недоліків товару, або відшко­дування витрат покупця на виправлення їх.

Продавець (його представник) зобов'язаний прийняти у спожи­вача товар невідповідної якості. Транспортування товару здійснює­ться за рахунок продавця. Встановлено строки усунення дефектів товару {протягом 14 днів або за угодою сторін). Якщо вони по­рушуються, то споживачу виплачується неустойка у розмірі одно­го відсотка роздрібної ціни товару за кожний день затримки.

Замовнику надані відповідні права на випадок порушення ви­конавцем умов договору про виконання робіт або надання послуг. Це стосується, наприклад, пошиття одягу, взуття, ремонту квар­тир, товарів побутового призначення тощо. Зокрема, замовник може відмовитися від договору про виконання робіт і надання .по­слуг, якщо виконавець порушує строки, не виконує відповідних умов договору. Виконавець зобов'язаний безплатно усунути всі недоліки у роботі. У протилежному випадку споживач зменшує винагороду за виконану роботу.

Важливою характеристикою продукції є безпечність її для споживача. Споживач має право" на гарантію, що придбана ним продукція виготовлена з дотриманням санітарно-гігієнічних, у то­му числі радіологічних, протиепідемічних норм, правил та інших вимог.

Небезпечна для життя і здоров'я споживачів продукція має бути негайно знята з виробництва.

Виробник зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою при­йнятих у міжнародній практиці позначень. Виробники зобов'язані зазначати на своїй продукції строк служби чи придатності про­дукції або її частини, умови використання і можливі наслідки, якщо ці вимоги не будуть виконуватися.

Законодавством України передбачена майнова відповідальність за шкоду, завдану продукцією неналежної якості. Причому якщо законодавством не передбачено більш високий ступінь відпові­дальності, компенсація має бути виплачена у повному обсязі.

Право вимагати відшкодування визнається за потерпілим спо­живачем незалежно від того, чи передбачено це договірними від­носинами з особою (виробником, продавцем), що завдала шкоди споживачеві.

366

Продукцію неналежної якості обов'язково вилучають з оборо­ту, тобто реалізація її негайно припиняється. Безумовно, для цьо­го необхідне відповідне рішення суду. Порядок вилучення тіродук-ції з обороту встановлює Кабінет Міністрів України або відповід­ні органи державного управління.

Покупець має .право на необхідну і достовірну інформацію про асортимент, ціни, споживчі властивості продукції, умови її при­дбання, гарантійні обов'язки, дані про виробника, а також про способи і правила її використання і зберігання.

Форми подання інформації можуть бути різноманітними — тех­нічна документація, що додається до кожної одиниці продукції, маркування і позначення цін та інші способи.

У випадку, якщо надана недостовірна або недостатньо повна інформація, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування нанесення йому збитків.

Інформація повинна бути доступною і досить вичерпною, вра­ховувати те, що споживач може і не мати спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбав. Дер­жава і продавець створюють умови для одержання необхідних знань з питань реалізації їхніх прав.