Споживчий бюджет як економічний інструмент індексації доходів

Мінімальний споживчий бюджет (МСБ) визначають як баланс доходів і видатків, який дає змогу визначити вартість мате­ріального забезпечення життя тих груп населення, які мають мінімальні доходи. Такий бюджет є найваж­ливішим узагальнюючим соціальним нормативом, що містить на­уково обгрунтовані норми і нормативи з споживання продуктів харчування, основних непродовольчих товарів і платних послуг. Бюджет характеризує мінімально необхідний рівень і структуру споживання матеріальних благ і послуг, а також розмір доходів, що дають можливість задовольняти потреби на такому рівні.

При визначенні розміру доходів ураховують можливість задо­волення потреб у харчуванні на рівні не нижчому, ніж фізіоло-

360

гічні норми, а також найбільш нагальні потреби в одязі, білизні, взутті, меблях, господарських речах, предметах санітарії, гігієни. Крім того, доходи мають бути достатніми для оплати, житла, ко­мунально-побутових послуг, транспорту, зв'язку, забезпечення мі­німальних культурних потреб.

Бюджет розраховують для одиноких і сімейних з урахуванням чисельного і вікового складу сім'ї.

Мінімальний споживчий бюджет використовують для обгрунту­вання мінімального рівня доходів сімей, а також для встановлен­ня мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат і пільг.

Соціальним орієнтиром при цьому є оптимальний споживчий бюджет (ОСБ), розрахований за нормами і нормативами спожи­вання, що задовольняють розумні, раціональні потреби. ОСБ ви­користовують для оцінки досягнутого рівня життя населення і ви­бору найбільш ефективних шляхів його підвищення.

Порівнюючи фактичне споживання з нормами оптимального споживчого бюджету, визначають ступінь задоволення потреб, ви­являють найбільш “вузькі”, місця у споживанні, вживають необ­хідних заходів для розвитку виробництва і сфери послуг. .

При підвищенні цін і тарифів мінімальний споживчий бюджет дає змогу визначити, наскільки зросла вартість життя.

Як уже зазначалося, мінімальний споживчий бюджет тісно по­в'язаний з мінімальною заробітною платою і є по суті основою для визначення Її розмірів.

Слід мати на увазі, що розраховані за мінімальними спожив­чими бюджетами розміри доходів і заробітної плати будуть ма­ти практичне значення лише у тому випадку, якщо всі матеріальні блага і послуги, включені до МСБ, є на .споживчому ринку. Якщо їх не можна придбати через відсутність у продажу, то не можна й говорити про реальне забезпечення МСБ. Тому при розрахун­ках бюджетів треба враховувати всі джерела надходжень товарів:

за талонами, замовленнями, за договірними і вільними цінами то­що. Це особливо важливо при розрахунку МСБ для різних ре­гіонів.

Мінімальний споживчий бюджет розробляє Кабінет Міністрів України за участю Ради Федерації незалежних профспілок Украї­ни. Як правило, у грудні проект Закону України виноситься на обговорення і затвердження Верховної Ради України.

Антиінфляційні заходи

Індексація доходів лише частково нейтралізує втрати від підвищення цін на споживчі товари і послуги. Сві­товий досвід засвідчує, що додаткові грошові виплати можуть прискорити інфляцію, штовхнути її на новий виток, який може

361

призвести до гіперінфляції. Тому механізм індексації слід використовувати дуже обережно, під суворим контролем ор­ганів влади.

При цьому індексація доходів лише тоді ефективна, коли во­на взаємодіє з заходами антиінфляційного характеру.

Як відомо, в останні роки у нашій країні виникли серйозні труднощі у грошовому обігу, виявилися інфляційні процеси. Ос­новними причинами таких явищ є перевищення зростання грошо' вих доходів населення над зростанням маси товарів і послуг, ви­никнення фінансової незбалансованості між попитом і пропози­цією, посилення товарного дефіциту, покриття бюджетного дефі­циту випуском (емісією) грошей.

Для оздоровлення фінансового становища, а отже, для ство­рення відповідних умов для здійснення індексації доходів має бу­ти створений ефективний антиінфляційний механізм. Він повинен спиратися на планомірне регулювання кількості грошей відповід­но до вимог економічних законів грошового обігу. По-перше, за­кону кількості грошей, сутність якого полягає в тому, що між то­варною масою і всезагальним грошовим еквівалентом має існу­вати певна відповідність. І, по-друге, закону обігу паперових гро­шей. Цей закон передбачає, що випуск паперових грошей повинен бути обмежений тією їх масою, яка визначається законом кіль­кості грошей для обігу.

Антиінфляційний механізм містить, з одного боку, важелі впливу на виробництво товарів і послуг. До них слід віднести розши­рення виробництва товарів і послуг, що користуються підвищеним попитом; поліпшення якості товарів і послуг; боротьбу з моно­полізацією виробництва і ринку; зниження непродуктивних витрат.

З іншого боку, антиінфляційний механізм включає важелі впли­ву на рух грошової маси. Перехід до вільних цін не означає, що регульованих цін не буде зовсім. Світова практика показує, що деякі ціни вимагають контролю з боку держави.

Антиінфляційний механізм вимагає розширення сфери платнос­ті (безумовно, при збереженні безплатності основних послуг з су­спільних фондів споживання); прискорення реалізації товарів і послуг; визначення суми кредитних коштів відповідно до матері­ального забезпечення; продуманої податкової політики; скорочен­ня дотацій.

Кредитні органи, ощадний банк мають здійснити ряд заходів для вилучення з обігу грошової маси (встановлення підвищених відсотків на вклади, випуск облігацій на товари тривалого кори­стування, інших цінних паперів, що дають покупцю доход від піль­гових відсотків).

362