Умови повного використання трудових ресурсів

В Україні є умови для повного використання трудових ресурсів. Розглянемо основні з них.

Україна має нерозвинену сферу побуто­вого обслуговування. Для її розвитку потрібні відповідні кадри. На багатьох підприємствах можна підвищити коефіцієнт зміннос­ті. При цьому мова йде про збільшення виробництва вкрай необ­хідних товарів.

Виникає потреба розвитку нових галузей виробництва.

Треба правильно використовувати сезонні роботи. Наприклад, до цього часу гострою проблемою є збирання врожаю. Через не­стачу робочої сили тут трапляються великі втрати. Для запобі­гання цьому можна застосовувати і гнучку систему використання тимчасово вільних працівників, пенсіонерів, домашніх господарок.

Мають бути створені сприятливі умови для зайнятості жінок-матерів—скорочення робочого дня, розвиток надомної праці.

Для використання резервних трудових ресурсів важливе зна­чення має організація громадських робіт, що оплачуються. Цією справою займаються місцеві органи влади за участю державної служби зайнятості. До громадських робіт залучаються передусім особи, зареєстровані як безробітні. Роботи здійснюються на під-

355

приємствах, в установах і організаціях комунальної власності та за договорами на інших підприємствах, в установах і організа­ціях.

Оплата праці осіб, що зайняті на громадських роботах, здій­снюється за фактично виконану роботу і не може бути меншою за мінімальний розмір заробітної плати. Безумовно, враховується якість виконання робіт.

На осіб, зайнятих на громадських роботах, поширюються со­ціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, ви­плату допомог з тимчасової непрацездатності.

Громадські роботи фінансуються за рахунок місцевого бюдже­ту з залученням коштів державного фонду сприяння зайнятості населення. Залучаються також кошти підприємств, установ, і ор­ганізацій, для яких ця .робота виконується за договорами.

Розв'язувати проблему зайнятості слід не лише в межах краї­ни. Треба ширше використовувати право громадян на професійну діяльність за кордоном (особливо в період тимчасового перебу­вання там).

Державна служба зайнятості

Для реалізації політики зайнятості насе­лення і забезпечення громадянам відпо­відних гарантій на всій території Украї­ни створена державна служба зайнятості, її діяльністю керують Міністерство праці України і органи місцевої влади.

Державна служба зайнятості здійснює такі обов'язки і права:

аналізує і прогнозує попит і пропозицію на робочу силу, ін­формує населення і державні органи управління про стан ринку праці;

консультує громадян, власників підприємств, установ і органі­зацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення ро­бочою силою;

веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

надає допомогу громадянам у підборі роботи і власникам під­приємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі працівників;

організує при необхідності професійну підготовку і перепідго­товку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх в інші навчальні заклади, що здійснюють підготовку і перепідго­товку працівників, сприяє підприємствам у розвитку і визначенні змісту курсів навчання і перенавчання;

надає послуги з працевлаштування і професійної орієнтації працівникам, що звільняються, і незайнятому населенню;

реєструє безробітних і надає їм в межах своєї компетенції до­помогу, в тому числі грошову;

356

бере участь у підготовці перспективних і поточних державної й територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціального захисту різних груп населення від безробіття.

Державна служба зайнятості отримує від підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, статистичні дані про наявність вакантних місць, характер і умови праці на них. У не­обхідних випадках державна служба зайнятості розробляє і вносить на розгляд місцевих органів влади пропозиції про квоти при­йому на роботу осіб, які потребують соціального захисту. Державна служба зайнятості має право:

укладати за дорученням підприємств, установ і організацій усіх форм власності договори з громадянами про. працевлаштування їх з попереднім (за необхідності) професійним навчанням, опла­тою проїзду, добових, а також надання допомоги при переїзді на нове місце мешкання і праці за рахунок коштів підприємств, уста­нов і організацій;

розпоряджатися в установленому законодавством порядку кош­тами фонду сприяння зайнятості;

оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлашту­вання яких вимагає набуття нової професії (спеціальності), а та­кож встановлювати їм на період навчання стипендії у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення;

у встановленому законодавством порядку надавати громадянам допомогу з безробіття, припиняти або скасовувати її;

вносити пропозиції, у місцеві органи влади про припинення на строк до 6 міс. рішення підприємств про звільнення працівників у випадку, якщо наступне працевлаштування їх ускладнено, з одно­часним частковим або повним відшкодуванням витрат підпри­ємств, зумовлених цією відстрочкою.

У реалізації державної політики зайнятості беруть участь та­кож підприємства, установи і організації незалежно від форм власності. Вони зобов'язані дотримуватися законодавства про працю, а також укладених згідно з ним умов договорів і угод; ор­ганізовувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників, а також професійне перенавчання тих, хто підлягає звільненню з виробництва; працевлаштовувати осіб, які потребу­ють .соціального захисту і неспроможні на однакових умовах кон­курувати на ринку праці.

Підприємства, установи і організації зобов'язані створювати відповідно до рішень місцевих органів влади спеціалізовані робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Законом України “Про зайнятість населення” передбачено, що на випадок невиконання вимоги щодо створення робочих місць для інвалідів підприємства, установи і організації відраховують цільовим призначенням кошти у розмірі середньорічної заробітної

357

плати працівників за кожне нестворене робоче місце. Ці суми над­ходять до державного фонду сприяння зайнятості населення для організації працевлаштування інвалідів.

Відшкодовування витрат підприємств, установ і організацій на створення додаткових робочих місць для інвалідів здійснюється лише .щодо тих місць, які створені для інвалідів понад встанов­лену квоту. Досвід же показує, що треба заміщувати всі витрати. І джерелом покриття їх мають бути пільги з оподаткування при­бутку, а також кошти Державного фонду сприяння зайнятості.

Важливе значення має Державний фонд сприяння зайнятості населення. Він є самостійною фінансовою системою і створюється на державному і місцевих рівнях. Джерелами його створення є такі кошти:

асигнування у розмірі не менше ніж 3 відсотки від обсягів державного і місцевих бюджетів;

обов'язкові внески підприємств, установ, організацій, коопера­тивів, добровільні внески громадських організацій, громадян, за­рубіжних фірм, інші надходження;

кошти служби зайнятості за надання платних послуг підпри­ємствам і організаціям.

Розпорядником коштів державного фонду зайнятості є держав­на служба зайнятості. Кошти фонду використовуються на. фінан­сування таких заходів:

професійна орієнтація населення, професійне навчання праців­ників, що звільняються, і безробітних, сприяння в їхньому праце­влаштуванні та виплаті допомог з безробіття;

надання безпроцентної позики безробітним для організації під­приємницької діяльності;

створення і розвиток навчально-матеріальної бази, інформа­ційно-обчислювальних центрів, центрів професійної орієнтації, під­готовки і навчання працівників, службових приміщень і власних підприємств служби зайнятості;

організація додатковий робочих місць у різних галузях;

утримання працівників служби зайнятості та інші видатки, по­в'язані з соціальним захистом прав громадян України на працю.

Важливо зазначити, що розробка заходів з подолання безро­біття має бути спрямована насамперед на виявлення її причини. Призначення допомоги з безробіття, організація різних громад­ських робіт—це вже боротьба з наслідками незайнятості насе­лення. А при певних своєчасних заходах можна запобігти цим ви­тратам, тому потрібні наукові прогнози з урахуванням особливо­стей регіонів, заходи, спрямовані на запобігання безробіттю.

358