2. Створення ефективної системи зайнятості населення Проблема безробіття в умовах переходу до ринку

Ринкова економіка створює загрозу без­робіття. Виникає питання, чому раніше, в умовах монополії державної власності на засоби виробництва ця проблема не була такою гострою?

В умовах екстенсивної економіки і низької заробітної плати попит на робочу силу значно перевищував дійсну потребу в ній. На підприємствах свідомо тримали зайву робочу силу. Вона була потрібна для виконання різних робіт за вимогою місцевої влади:

направлення на роботу в колгоспи і радгоспи, на овочеві бази, бу­дівельні об'єкти тощо. В умовах відсутності конкуренції, повної самоокупності підприємств, коли збитки одного підприємства по­кривались за рахунок доходів іншого, така практика вважалась нормальною.

Перехід до ринкових відносин” економічних методів управлін­ня, виникнення конкуренції об'єктивно примушують підприємства позбуватися зайвої робочої сили.

Крім того, науково-технічний прогрес, зростання органічної будови виробництва призводять до відмирання ряду професій, еко­номії живої праці, збільшення виробництва продукції з меншою кількістю працюючих. У сільському господарстві виникатиме так зване приховане перенаселення.

На зайнятість населення будуть також впливати такі причини, як великі структурні зрушення, пов'язані з конверсією оборонних галузей; скорочення виробництва; скорочення штатів управління

352

у зв'язку з ліквідацією міністерств і відомчих структур управлін­ня; звільнення з армії (значне її скорочення); ліквідація збитко­вих підприємств.

В умовах монопольного становища державної власності існу­вала специфічна система державних гарантій права на працю.

Дехто вважає, що в умовах роздержавлення таких гарантій не буде. Стверджують, що перехід до ринку праці примушує від­мовитися від конституційного права на працю як на одержання гарантованого робочого місця відповідно до покликання, профе­сійної підготовки і освіти. Вважають, що ринок праці такої гаран­тії надати не може. Зайнятість в таких умовах буде забезпечува­тись згідно з суспільними потребами, попитом на робочу силу певної професії та кваліфікації. Внаслідок цього, можлива ситуа­ція, коли працевлаштування вимагає від людини певних втрат, включаючи зниження рівня кваліфікації виконуваної роботи, змен­шення заробітку, зміну професії тощо.

Особливістю соціальне орієнтованої економіки є те,, що існу­вання багатьох форм власності не повинно призводити до усунен­ня державних гарантій щодо зайнятості: Однак ці гарантії треба модернізувати.

Закон України “Про зайнятість населення” визначає правові, економічні та організаційні засади зайнятості населення, захист його від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Державні гарантії забезпечення зайнятості населення

Зайнятість населення України забезпечується державою через проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулюванні створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Головним гарантом, забезпечення зайнятості населення має бу­ти насамперед держава.

Державні гарантії передбачають:

добровільність праці, вибір виду діяльності;

захист від необгрунтованої відмови у прийомі на роботу і не­законного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи;

безплатне сприяння у підборі належної роботи і працевлашту­ванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготов­ки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, усіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку;

відшкодування матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

виплату необхідної допомоги і збереження середньої заробіт­ної плати на період працевлаштування працівникам, що втрати­ли постійну роботу на підприємствах, в установах і організа-

353

ціях у випадках і на умовах, передбачених чинним законодав­ством;

безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідго­товку в навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

виплату безробітним у встановленому порядку допомог з без­робіття, матеріальної допомоги членам сім'ї, що перебувають на їхньому утриманні, та інших видів допомоги;

включення періоду підготовки і навчання новим професіям, участі в оплачуваних громадських роботах, а також одержання допомоги з безробіття в загальний трудовий стаж;

надання роботи за спеціальністю на період не менше, ніж три роки молодим спеціалістам-випускникам державних навчальних закладів, раніше замовлених підприємствами, установами, органі­заціями.

Державні гарантії забезпечуються створенням державної та те­риторіальних програм зайнятості населення. Ці програми розроб­ляють, як правило, уряд України і місцеві органи влади. Програ­ми бувають річними і довгостроковими. Вони передбачають:

сприяння розвитку і структурній перебудові економіки, ство­рення умов для направлення працівників, що звільняються, на рентабельні виробництва і в пріоритетні галузі;

запобігання розвитку безробіття і скорочення його завдяки підвищенню економічної заінтересованості підприємств і організа­цій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;

поліпшення системи відтворення робочої сили в поєднанні з розвитком робочих місць, професійної орієнтації, підготовки і під­вищення кваліфікації населення, ефективне використання трудо­вих ресурсів;

захист безробітних та їхніх сімей від негативних наслідків без­робіття і забезпечення зайнятості, громадян, що потребують соці­ального захисту і нездатні на однакових умовах конкурувати на ринку праці. До таких громадян належать передусім жінки, що мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів, молодь, воїни-інтер­націоналісти, інваліди, особи передпенсійного віку (чоловіки, які досягли 58 років, жінки—53 років), громадяни, які більше одного року не мають роботи, особи, звільнені з установ, які відбували покарання або за рішенням суду лікувалися в лікувально-трудо­вих профілакторіях..

У державній і територіальних програмах України передбачено формування матеріальної, кадрової, інформаційної, статистичної, фінансової та науково-методичної бази державної служби зайня­тості, а також заходи щодо сприяння зайнятості населення, яке проживає у сільській місцевості.

354

Чи можна поставити під сумнів необхідність територіальних програм, посилаючись на те, що. досить і державної? Справа в тому, що в Україні в різних регіонах проблеми зайнятості насе­лення неоднакові. Наприклад, у західних областях дуже висока щільність населення. На одного сільського мешканця припадає земельних угідь в 5—6 разів менше, ніж у південних областях. (Одеська, Миколаївська, Херсонська). Отже, з підвищенням рів­ня механізації сільського господарства постає проблема забез­печення роботою сільських жителів західних областей. Слід ура­ховувати і добровільне переселення громадян і членів їхніх сімей.

З метою забезпечення зайнятості населення та розвитку окре­мих регіонів України розробляються заходи щодо сприяння доб­ровільному переселенню громадян України і членів їхніх сімей з виділенням відповідних матеріальних ресурсів і фінансових за­собів.

Крім того, уряд України визначає території, де розвиток робо­чих місць заохочується державою. Такі території (насамперед, праценадлишкові та з високим рівнем безробіття, сільські та міські райони) на певний період набувають статусу територій пріори­тетного розвитку.

Підприємства, організації, установи, що створюють на таких територіях свої виробництва, їхні філіали і додаткові робочі місця, користуються пільгами у порядку і на умовах, які визначаються законодавством України і рішенням місцевих органів влади.