Здійснення соціальної справедливості у використанні сфс

Частина СФС, що виступає у вигляді пенсій, допомоги з тимчасової непрацездатності, пов'язана з розподілом за пра­цею і в дотриманні цього принципу реа­лізується соціальна справедливість.

Трудовий характер розподілу СФС має враховуватися при на­данні квартир, туристичних путівок тощо. Проте у вихованні дітей, утриманні їх у дитячих дошкільних закладах, навчанні в загально­освітніх школах, середніх спеціальних і вищих навчальних закла­дах не можна повністю зберігати диференціацію, що склалась за­лежно від оплати праці їхніх батьків. Тут СФС повинні бути спрямовані на створення однакових умов для розвитку здібностей дітей.

Малозабезпеченим сім'ям суспільство має надавати допомогу за рахунок СФС (грошові виплати, пільгові умови в оплаті за перебування дітей у дитячих дошкільних закладах, організація безплатного харчування і надання одягу, взуття тощо).

У охороні здоров'я здійснення соціальної справедливості має виявлятися в однаковому підході до всіх членів суспільства у ме­дичному обслуговуванні, наданні путівок до санаторію. На жаль, на практиці є істотні відмінності у якості лікування.

Диференціація розподілу суспільних фондів споживання повин­на визначатися наявністю у сім'ї непрацездатних, якісною і кіль­кісною працею, стосуватися в основному обсягу споживання жит­тєвих засобів, необхідних для відтворення народонаселення і ро­бочої сили.

Розподіл суспільних фондів споживання не повинен залежати від встановлення незаслужених привілеїв.

У минулому такі привілеї створювалися для деяких категорій людей адміністративного і партійного апарату (так звані номен­клатурні привілеї). Вони стосувалися отримання більш комфорта­бельних квартир, значно кращого медичного обслуговування, пріо­ритетного надання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку. За настійною вимогою населення значна частина їх уже скасована.

4. Доходи від власності Допоміжна форма розподілу доходів

Власник промислового капіталу одержує прибуток, власник землі — ренту, влас­ник позичкового капіталу — процент. Такі доходи від власності є основними.

Тут розглядатимуться доходи від власності як допоміжна фор­ма до основної форми — заробітної плати.

Тривалий час у механізмі розподілу доходів у нашій країні за­перечувалась така форма, як доходи від власності. А поява акціо-

344

нерів серед робітників капіталістичних країн критикувалась як антинаукова буржуазна економічна теорія “демократизації капіта­лу”. Стверджувалось, що продаж акцій робітникам не змінює сут­ності капіталізму, не означає “революції власності”, що це один з способів посилення могутності фінансової олігархії та пограбу­вання народних мас.

Проте, якщо відкинути ідеологічну упередженість і тверезо оцінити сучасне становище робітників ряду розвинених країн рин­кової економіки, то можна побачити, що доходи від власності ма­ють досить велике значення у мотиваційному механізмі трудової діяльності. У всякому випадку “демократизація капіталу” поста­вила робітників ближче до власності, ніж командно-адміністратив­на система управління. І це найбільш яскраво позначилось на ре­зультатах виробництва.

У новому .механізмі розподілу життєвих засобів доходи від власності дістали визнання. Це дивіденди від акцій, проценти на вклади працівників у майно державного або колективного підпри­ємства, а також процент на вклад працівника у приріст майна цього підприємства після його створення. Крім того, є проценти від грошових вкладів в Ощадний банк України і доходи від облі­гацій.

Причин існування третьої форми розподілу від власності бага­то. На перше місце серед них слід поставити необхідність усунен­ня відчуження працівника від засобів виробництва. Зрозуміло, розподіл від власності — не єдиний засіб розв'язання цього склад­ного завдання: Але він найдоступніший для розуміння працівника, тому що органічно пов'язує особистий інтерес з колективним інте­ресом. Цей зв'язок здійснюється завдяки тісному переплетінню особистої власності з розвитком і примноженням акціонерної фор­ми власності на засоби виробництва.

Крім того, розподіл від власності сприятиме відродженню ма­лорентабельних і збиткових підприємств, активізації соціальної та трудової активності населення.