3. Суспільні фонди споживання Сутність і види суспільних фондів споживання

У ряді цивілізованих країн визнається, що поряд з заробітною платою і дохода­ми від економічної діяльності повинна

існувати й така форма розподілу доходів, яка гарантує задоволен­ня ряду важливих соціальних потреб населення.

Сучасне виробництво вимагає від працівників певного рівня загальної освіти і професійної підготовки. Ось чому держава бере на себе частину витрат на дошкільне виховання, одержання за­гальної, середньої, спеціальної та вищої освіти.

Крім того, члени суспільства повинні мати доступ до медичної допомоги, користуватися послугами культурно-освітніх установ (бібліотек, будинків культури тощо). Наявність дітей вимагає від батьків додаткових видатків. При тимчасовому захворюванні пра­цівник втрачає право на заробітну плату, але він повинен мати кошти для свого існування та утримання непрацездатних членів сім'ї. Людина досягає похилого віку, коли вже не може повноцін­но виконувати свою попередню роботу. Вона також має отримува­ти кошти для свого існування.

Отже, потрібна особлива форма розподілу життєвих засобів. Вона об'єктивно виникає у вигляді суспільних фондів споживання (СФС).

Тривалий час цю форму розподілу доходів відносили до економічних категорій соціалізму. Але насправді це не так. Різні допо­моги, що виплачуються на дітей або під час хвороби, безплатні освіта, медичне обслуговування, пенсії існують в багатьох капіта­лістичних країнах. Але рівень розвитку їх неоднаковий. Як зазна­чає американський економіст П. Самуельсон, особливого розвитку система соціального забезпечення досягла у Великобританії та Скандинавських країнах.

В Україні склались два види СФС: фонди спільного задоволен­ня потреб (освіта, охорона здоров'я) і фонди для непрацездатних.

Для СФС спільного задоволення потреб слід віднести: послуги

341

освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, по­слуги дитячих дошкільних закладів, послуги будинків інвалідів та людей .похилого віку, дитячих будинків. Головною функцією цього виду СФС є розвиток і підтримання здібностей населення, створен­ня сприятливих економічних умов для розширеного відтворення народонаселення і робочої сили.

Основними ознаками СФС спільного задоволення потреб є такі:

незалежність одержуваних благ від тривалості трудової участі, стажу роботи і величини заробітної плати; блага розподіляються переважно у вигляді безплатних послуг; матеріальна основа на­даних благ залишається в суспільній власності; коштами розпоря­джається держава або підприємство.

Матеріальною базою СФС спільного задоволення потреб є про­дукт, створений у виробництві: формою вияву — безплатні послу­ги. СФС використовуються через державний бюджет, фонди соці­ального розвитку підприємств (об'єднань) і організацій.

Другим видом СФС є фонди непрацездатних. Іноді їх назива­ють фондами взаємодопомоги. До них слід віднести пенсії, допо­моги з тимчасової непрацездатності, оплату відпусток з вагітності та пологів, оплату пільгових годин працюючим підліткам, стипен­дії студентам, допомогу дітям тощо.

Головна функція цього виду СФС є створення загальних спри­ятливих матеріальних умов для нормального відтворення народо­населення, робочої сили, підтримання звичайних умов життя, що склалися внаслідок особистої трудової діяльності.

Основними ознаками СФС цього виду є: отримання благ, по­в'язане з участю в праці у минулому і майбутньому; у ряді випад­ків розмір виплат залежить від тривалості трудового стажу і вели­чини заробітної плати; блага розподіляються у грошовій формі, переходять в особисту власність; споживач сам розпоряджається отриманими коштами. Формами прояву СФС є грошові виплати з бюджетних асигнувань, коштів підприємств, профспілкових організацій.