Підприємницький доход

До останнього часу в економічній літера­турі підприємницький доход розглядався як частина прибутку, яка залишається у розпорядженні капіталіста-функціонера після сплати процента на позиковий капітал. Спочатку поділ прибутку на процент і підпри­ємницький доход поширювався лише на позиковий капітал, який використовувався промисловими капіталістами у процесі нагро­мадження. З розвитком капіталістичного кредиту поділ прибутку на процент і підприємницький доход набуває всезагального харак­теру: весь прибуток незалежно від того, отриманий він від вико­ристання власного чи позикового капіталу, поділяється на зазна­чені складові частини.

3 переходом від адміністративно-командної економіки до рин­кових відносин змінюються погляди на підприємця і його доход.

Раніше підприємця ототожнювали з капіталістом, експлуата­тором. Вважалось, що останній ніякої користі суспільству не при­носить, іншими словами, не має права на винагороду своєї еконо­мічної діяльності.

Сьогодні слід визнати, що підприємець—це необхідний суб'єкт ринкових відносин. І тут треба згадати Адама Сміта, який вважав, що підприємець, який має на меті свої власні інтереси, “часто більш дієво служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається служити їм” *.

Підприємці, мають право на певну винагороду у вигляді під­приємницького доходу. Джерелом його повинен бути в основному прибуток. Така практика існує в усіх країнах з розвиненими рин­ковими відносинами.

Підприємницький талант має бути заохочений за рахунок нор­мального прибутку. Він є елементом внутрішніх витрат поряд з внутрішньою заробітною платою. “Якщо ця мінімальна або нор­мальна винагорода не забезпечується, підприємець переорієнтує свої зусилля з цього напряму діяльності на інший, більш приваб­ливий, або навіть відмовиться від ролі підприємця заради одер­жання зарплати або платні *. Отже, розуміння терміну “прибуток” зовсім інше, ніж у минулому. Те, що ми раніше тлумачили як при­буток (грошова виручка від продукції мінус витрати виробництва і реалізації), на Заході розуміють як бухгалтерський прибуток. Поряд з ним визнають економічний прибуток—загальну виручку з відрахуванням усіх витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні нормальний прибуток підприємця).

Безумовно, доходи підприємців мають регулюватися прогресив-

_________________________

* Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов.— М., 1962- С. 25.

* Кампбелл P., Макконнелл К; Стзнли Л, Брю, Экономикс,— С. 46.

340

ною податковою системою. Разом з тим треба заохочувати під­приємців вкладати свої доходи у соціальну сферу, їх благодій­ність повинна увічнюватися: припустимо, призначення іменних стипендій студентам, створення благодійних фондів імені їхніх засновників, встановлення пам'ятних дошок на школах, лікарнях, дитячих садках, будинках культури, побудованих за рахунок кош­тів підприємців.

Така благодійність має дуже важливе патріотичне значення. її слід всіляко підтримувати. Це виховує справжній колективізм, турботу про суспільство.