Валовий національний продукт

У статистиці України ця форма національного продукту була визнана не так давно — з 1987 p. Валовий національний продукт обчислюють підсумуванням доходів підприємств, організацій і населення в матеріальному і нематеріальному виробництві. Величина національного продукту включає також величину амор­тизаційних відрахувань, що утворюється в результаті перенесення вартості засобів праці на готовий продукт.

Істотна відмінність цієї форми від інших показників полягає в тому, що до складу валового національного продукту включа­ють послуги нематеріального виробництва. Тим самим валовий національний продукт характеризує кінцеві результати економіч­ної діяльності як матеріального, так і нематеріального виробни­цтва. Це дуже важливо для планового регулювання і оцінки жит­тєвого рівня населення.

Використання валового національного продукту характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, капітальні вкла­дення, приріст матеріальних оборотних засобів і сальдо зовніш­ньої торгівлі. За допомогою валового національного продукту можна здійснювати порівняння міжнародних економічних показ­ників.

Існує два методи виміру валового національного продукту (рис. 16). Перший—це вимір валового національного продукту обчисленням потоку товарів. Щорічно люди витрачають кошти на придбання продуктів харчування, одягу, взуття, предметів госпо­дарського вжитку, на одержання різноманітних послуг (побуто­вих, культурних тощо). Для того щоб підрахувати величину ва­лового національного продукту, треба підсумувати всі кошти, витрачені населенням у афері кінцевого споживання.

Другий метод—вимір валового національного продукту об­численням потоку доходів. До таких доходів населення слід від­нести заробітну плату, доходи від участі в кооперативах, доходи від індивідуальної трудової діяльності, процент, ренту, прибуток. Сума їх і складе валовий національний продукт.

Якщо порівняти валовий національний продукт, розрахований за “потоком товарів”, і валовий національний продукт, одержа­ний обчисленням “потоку доходів”, то ці дві суми будуть одна­кові.

У країнах ринкової економіки цей спосіб порівняння вико­ристовують при складанні балансу. Причому домагаються, щоб суми активів і пасивів збігалися. Як зауважив американ­ський економіст П. Самуельсон, така “подвійна бухгалтерія” являє собою одне з великих відкриттів, що колись здійснило людство.

290

Рис. 16. Валовий національний продукт, два митоди його обчислення

Кінцевий продукт

Кінцевий продукт — це частина сукуп­ного суспільного продукту, що остаточно виходить за межі поточного виробництва і використовується для споживання, нагромадження, експорту, а також для заміщення витрачених засобів виробництва, нагро­мадження у попередні роки.

Кінцевий продукт обчислюють так: з сукупного суспільного продукту треба вирахувати проміжний продукт. Це сировина, ма­теріали, паливо, електроенергія, вироблені в цьому році і витра­чені у цьому ж році для виробництва іншої продукції. Отже, кінцевий продукт включає продукцію:

використовувану для особистого і суспільного споживання;

призначену на .заміщення вибулих основних виробничих і не­виробничих фондів;

використовувану на приріст виробничих і невиробничих фондів;

спрямовувану на приріст виробничих і споживчих запасів;

використовувану на утворення експортно-імпортного сальдо.

Це сальдо (його ще називають сальдо ввезення — вивезення продукції) є вартісним показником, який характеризує різницю між фактичною кількістю (обсягом) продукції, що надходить у країну, і зворотним її потоком.

У кінцевому продукті представлена продукція, необхідна для заміщення витрат минулої праці, для виробничого і невиробни­чого споживання. Саме тому кінцевий продукт слід розглядати не тільки як підсумковий матеріальний результат, а і як вихідну основу регулювання суспільного виробництва. Точніше кажучи, результати суспільної праці за рік відображує показник не ва­лової, а кінцевої продукції. Він визначає сумарний економічний ефект народного господарства, ефективність капітальних вкладень в окремих галузях і ефективну віддачу виробничих фондів.