Селянські (фермерські)господарства

Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.

Переважна частина селянських господарств—це сімейні фер­ми. їх членами є подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому гос­подарстві. Селянське (фермерське) господарство може бути ство­рене однією особою.

У разі виробничої потреби селянське (фермерське) господар-

318

ство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом, угодою).

Голова і члени селянського (фермерського) господарства не 'можуть постійно працювати в інших підприємствах, установах та організаціях. Ця вимога підкреслює, що праця членів ферми є ос­новною. Ферми не повинні нагадувати присадибне господарство або мати допоміжний, дачний характер.

Економічною основою селянських (фермерських) господарств є приватна власність на землю та інші засоби виробництва. Гро­мадянам України земельні ділянки для створення ферм надаються у приватну власність безоплатно. Розмір земельних ділянок не повинен перевищувати 50 га ріллі і 100 га усіх земель, у місцевостях з обмеженими трудовими ресурсами—до 100 га ріллі.

Фермери можуть також користуватися землею на умовах оренди.

Селянське (фермерське) господарство самостійно визначає на­прями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сіль­ськогосподарської продукції, її переробку у встановленому поряд­ку та реалізацію, за власним розсудом підбирає партнерів з еко­номічних зв'язків у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних. Воно може разом з сільськогосподарським підприємством займа­тися будь-яким іншим видом, діяльності, не забороненим законо­давством України.

Селянське (фермерське) господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими підприємствами, установами і організаціями з окремими громадянами, самостійно вибирати партнерів, у тому числі іноземних, для укладення договорів.

Для ефективного ведення господарства важливе значення має порядок реалізації продукції. Селянські (фермерські) господар­ства мають право самостійно розпоряджатися виробленою ними продукцією, можуть на добровільних засадах укладати з підпри­ємствами, установами і організаціями, які здійснюють заготівлю і переробку сільськогосподарської продукції, договори на продаж своєї продукції, а також реалізувати її на власний розсуд будь-яким іншим споживачам і на ринку.

Частина продукції селянських (фермерських) господарств ви­користовується для створення насіннєвого фонду, на корм для худоби, оплату, праці найманим робітникам. Фермери зобов'язані сплачувати плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати залежно від якості та місцезнаходження земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель. Розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Крім того, селянське (фермерське) господарство є платником внесків на державне соціальне страхування, в Пенсійний фонд

319

України і Фонд соціального страхування України. Власники ферми та її працівники мають право на відповідні пенсії.

Продукцією і доходами, що залишаються після перелічених сплат, фермер розпоряджається самостійно.