2. Форми господарювання у сільськогосподарському виробництві Зміни у формах господарювання при переході до ринку

Перехід до ринкових відносин, визнання багатоманітності форм власності на зем­лю, становлення вільної конкуренції вно­сить значні зміни у форми господарювання в аграрному секторі виробництва. Ці зміни не носять примусового характеру, як це було в Україні при колективізації селянських господарств. Вони враховують вільний вибір форм господарювання з боку селян. Головна мета змін — створити ефективну систему аграрних

315

відносин, збільшити виробництво сільськогосподарських продуктів, остаточно розв'язати продовольчу проблему, забезпечити промис­ловість необхідною сировиною, підвищити добробут населення.

Зміни ведуть до багатоманітності форм господарювання. Від­роджуються селянські (фермерські) господарства: розширюється самостійність колективних сільських господарств, усувається від­чуження селян від землі; працюють орендні підприємства; зберіга­ються сільськогосподарські господарства в державному секторі; відбуваються процеси інтеграції в сільському господарстві.

В усіх формах господарювання у сільському господарстві ма­ють дотримуватись такі вимоги і принципи.

1. Усі господарства є товаровиробниками, діють в умовах само­окупності. Витрати господарювання здійснюються за рахунок влас­них доходів.

2. Усі суб'єкти господарювання зобов'язуються ефективно ви­користовувати землю, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршен­ня екологічної обстановки в результаті своєї господарської діяль­ності.

3. Усім господарствам забезпечуються однакові економічні умо­ви і права господарювання.

4. Працівники всіх форм господарювання мають однакові пра­ва щодо пенсійного забезпечення, охорони материнства і дитин­ства, соціального захисту.

5. Держава гарантує додержання прав і законних інтересів суб'єктів різних форм господарювання і надає їм відповідну допо­могу.

Для розвитку нових відносин в аграрному секторі необхідна відповідна правова основа. Верховна Рада України уже прийняла Закони України “Про' власність”, “Земельний кодекс України”, “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, “Про селян­ське (фермерське) господарство”.

Державний сектор у сільському господарстві

Держава бере на себе створення державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітнонасінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, радгоспів і конезаводів, господарств з вирощування хмелю, ефіро­олійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

Ці господарства працюють на землі, що є державною власніс­тю. В Україні це по суті всі землі, за винятком переданих у колек­тивну і приватну власність. Суб'єктами права державної власнос­ті на землю є: Верховна Рада України (на землі загальнодержав­ної власності України); обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів (на землі в межах їхніх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності),

315